Наше знайомство з туристичними перлинами польських воєводств продовжується топ-10 Підкарпатського воєводства. Гадаю, що для більшості наших слухачів, котрі заглядали до Польщі, сьогоднішні місця новими не будуть, але теж сподіваюся, що все-таки ваc чекають цікаві відкриття!
Перша зупинка на нашому «топовому» маршруті — Ланьцутський замок (пол. Zamek w Łańcucie). Зведений у XVII столітті, замок Любомирських у Ланцьцуті належить до найвідоміших і найбільш відвідуваних замково-паркових ансамблів Східної Польщі. Замок був побудований на замовлення Станіслава Любомирського, і був це популярний у ті часи «palazzio in fortezza», що складалася з житлового будинку з вежами в кутах, оточених бастіонними укріпленнями. Нинішній неоренесансний вигляд замок отримав на зламі XIX-XX століть. Відвідувачі можуть пройтися кімнатами із XVII-вічним інтер’єром, насолодитися багатством бального залу, заглянути до спальні чи ванної кімнати. А також детально роздивитися картини, що недавно повернулися до Ланьцутського замку з ... Перу. У 1944 році останній власник замку Альфред Потоцький вивіз з Польщі 24 картини пензля відомих художників спеціальним потягом. Потоцький таким чином рятував свою колекцію від Червоної армії, - говорить Альдона Холєвянка-Крушинська з Музею Ланьцутського замку:
- Альфред Потоцький з власного родинного досвіду знав, як діє Червона Армія, він бачив, що ця армія зробила з маєтками Потоцьких та палацами інших шляхетських родин. Він знав, що Червона армія зробила із Красічинським замком, коли туди увійшло військо, повиносило надвір цінні предмети, картини і це все спалило. Гадаю, що Потоцький був готовий підписати пакт із самим дияволом, щоби врятувати свою колекцію картин. Отже, Потоцький запакував всі цінні предмети, включно з 24 картинами, до 600 дерев’яних скринь. А згодом німецьким вагоном вивіз їх до Відня.
З Відня шедеври мистецтва потрапили до Ліхтенштейна, а після Другої світової війни — до Швейцарії. Потім траса пролягала через Францію, до Південної Америки, до Перу. В Перу жив брат Альфреда — Єжи Потоцький. До перуанської колекції увійшли, крім врятованих картин та інших шедеврів мистецтва з Ланьцутського замку, ще й кільканадцять картин, які брати Потоцькі купили наприкінці 30-х років XX століття. Уся колекція потрапила до Італії, де нею мала опікуватися знайома сина Єжи Потоцького. І так картини лежали десь у підвалі дому цієї італійки, поки перуанську колекцію не викупив Мацєй Радзівіл, голова фонду Три труби.
Ми згадали про Красічинський замок (пол. Zamek w Krasiczynie). Це наш номер два у туристичному топ-10 Підкарпатського воєводства. Замок у Красічині — це один з найбільш вишуканих ренесансних ансамблів, наприкінці XIV століття тут побудовано дерев’яне укріплення з мурованою надбрамною вежею. Від родини своєї матері замок успадкував перемишльський каштелян Станіслав Красінський, який на цьому місці підняв мурований замок у стилі вже згаданому сьогодні — «palazzio in fortezza». Замок обведено земляними бастіонними фортифікаціями з 20 гарматами і численним гарнізоном. Рів заводнювали водою з Сяну. Міські мури Красічина були примурованими до мурів замку. Останній власник замку, Марцін Красіцький не мав спадкоємців і від 1642 року замок переходив з рук в руки, аж у 1835 році його купив Лєон Людвік Сапєга, перетворивши на родову садибу. З вересня 1939 року по червень 1941 року, тобто майже три роки, у замку була військова частина Червоної армії. За цей час було повністю знищено декор приміщень, вивезено всі меблі, сплюндровано родинні каплицю, гробівець. Відновлення замку почалося у 60-тих роках минулого століття. Красічинський замок відомий тим, що у 2015 році на подвір’ї замку було встановлено рекорд Гіннеса з танцювання українського гопака. У танці взяли участь понад 250 юнаків і дівчат з України та Польщі, вони танцювали протягом 11 хвилин.
З палаців та замків виходимо у... гори. Бещади (пол. Bieszczady) часто називають найромантичнішим закутком Польщі. Сюди поляки втікають від щоденної метушні великих міст. Любителям гірських прогулянок Бещади пропонують прекрасні краєвиди, добре позначені маршрути, різноманітні за своєю складністю траси. Цими шляхами можна піднятися на гору Кременець (1221 метр над рівнем моря), на вершині якої перетинаються кордони Польщі, України та Словаччини.
А тепер запрошую до Кросна (пол. Krosno). Ви, безперечно, асоціюєте цю назву з високої якості скляними виробами. І маєте рацію. У Кросні діє «Склофабрика Кросно», де і виготовляють відомі на всю Європу вази, келихи та інші скляні вироби. У Кросні теж працює Центр спадщини скла, перший у Польщі сучасний музей, який представляє спадщину скловаріння та продукції скляних виробів. Варто додати, що місто може похвалитися понад 500-річною традицією виробництва скла, про це дізнаємося в Центрі спадщини скла. Відвідувачі не тільки можуть ознайомитися з історією скляної імперії Кросна, але теж самі спробувати своїх сил у видуванні скляних предметів.
Ми можна зі скла зробити ікону? Думаю, що так, сучасні митці знаходять різні форми для прославляння Бога. Запрошую відвідати церкви, які лежать на Шляху дерев’яної архітектури (пол. Szlak Architektury Drewnianej). 127 об’єктів на 9 маршрутах об’єднують 1202 км Шляху Дерев’яної архітектури — так повідомляє портал «Polshcha Travel». Історичні дерев’яні церкви — останні представники світу, що вже минув. Вони нагадують нам про колишніх мешканців краю: лемків, гуцулів та бойків. Цей світ доцінило ЮНЕСКО, включаючи до Списку світової спадщини шість церков. Серед них була найбільша дерев’яна готична церква в Європі в Гачеві з XV століття, трохи молодша церква в Близному, а також церкви в Хотинці, Смільнику, Туринському та Радружі. Якщо заплануєте відвідати церкву у Радружі, пропоную продовжити свої відвідини Підкарпатського і заглибитися у підкарпатську частину Розточчя. Східне Розточчя — це край лісів, незайманої природи. Тож варто прогулятися цим магічним закутком Польщі, але якщо ви виберете велосипед як засіб пересування — усе Розточчя можете проїхати трасами Велошляху Green Velo.
Bieszczadzka Kolejka Leśna
Якщо ж ви — любитель вузькоколійок — обов’язково відвідайте Бещадську лісову залізничну колію (пол. Bieszczadzka Kolejka Leśna). Історія цієї вузькоколійки сягає кінця XIX століття. Це найвище розташована залізнична колія, яку називають «ciuchcia». Колія об’єднує на своїй трасі Майдан і Бальницю. Проїзд маленькими старовинними вагончиками в оточенні пагорбів і полонин триває близько двох годин і нагадує повернення до часів дитинства. Я проїхалася Бещадською вузькоколійкою взимку і поєднала цей проїзд з відвідуванням музею вузькоколійки, де детально описана історія цієї залізничної колії, цікавинки з будівництва тощо. Ще раз рекомендую!
Bieszczadzka Kolejka Leśna
Ми їдемо далі й не зменшуємо швидкість. Хоча, якщо йдеться про Бещадську велосипедну дрезину (пол. Bieszczadzkie Drezyny Rowerowe), то швидкість визначають самі пасажири — адже вони крутять велосипедними педалями. Чотиримісна дрезина вирушає з Устриків Долішніх, можна вибрати чотири траси, але найбільше емоцій гарантує проїзд через тунель.
Тепер запрошую до Музею народної архітектури в Сяніку (пол. Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku). Це один з найбільших етнографічних парків у Європі й найбільший у Польщі скансен. На площі 38 гектарів розташовано понад сто архітектурних об’єктів. У мальовничому оточенні дерев, на річці Сян, ви можете здійснити незабутню подорож минулими століттями, побачити жваву Галицьку ринкову площу, відвідати бойківську хижу, помилуватися прекрасною лемківською церквою.
Tama na Jeziorze Solińskim
Останній пункт туристичного топ-10 Підкарпатського воєводства — Гребля на Солінському озері (пол. Tama na Jeziorze Solińskim). Гребля в Соліні належить до візитівок Підкарпатського. Бетонний колос збирає води водосховища, яке зайняло місце колишнього села Соліна. Дамба є одним із найбільш улюблених місць серед туристів — це чудова точка огляду на всю територію. Площа резервуара — близько 22 км² та має найбільшу ємність у Польщі (472 мільйони м³). Максимальна глибина резервуара — 60 м на греблі. Околиці Солінського озера часто відвідують туристи та відпочивальників. На його березі було створено кілька рекреаційних центрів, а на західному березі озера розташоване відоме курортне містечко Полянчик.
Tama na Jeziorze Solińskim
Запрошую послухати передачу в доданому звуковому файлі
Яна Стемпнєвич