«Недовірки пустоголові переконують нас в тому, що на лівому березі Вісли немає вже Варшави» - співав у 1946 році Мєчислав Фоґґ. На лівому березі Вісли було, зокрема, Старе місто із Королівським замком та найважливішими костелами, і саме воно, знищене і зруйноване, але відроджене наче фенікс, є нашим сьогоднішнім героєм.
Про черговий польський об’єкт зі списку Світової спадщини ЮНЕСКО будемо розмовляти із варшавським гідом Малґожатою Бжузкою-Варсь з Товариства друзів Варшави.
Варшавське Старе місто внесено до списку ЮНЕСКО 1980 року, і в цьому записі зазначено, що Старувка «становить винятковий приклад відбудови цілковито знищених пам’яток архітектури».
«Саме обґрунтування внесення Старого міста до списку ЮНЕСКО є цікавою історією. Адже це не історичні та архітектурні принади стали підставою аби Старе місто у Варшаві внести до цього списку Світової спадщини ЮНЕСКО — Старе місто не належить ані до найстарших, ані до найцінніших в архітектурному сенсі об’єктів. Варшавське Старе місто стало одним із об’єктів ЮНЕСКО завдяки... реконструкції, яка мала теж символічний характер. Комітет ЮНЕСКО віддав належне, передусім, кропіткій праці та масштабам реконструкції. А само внесення до списку було можливим, бо відповідало двом критеріям ЮНЕСКО. Це другий і четвертий критерії, в яких йдеться про те, що по-перше, це були унікальні в європейському масштабі консерваторські починання, можна навіть сказати, що спосіб реконструкції, відбудови варшавського Старого міста став взірцем для консерваторських практик у Європі. А по-друге, це був винятковий приклад комплексної відбудови національної спадщини, в основі якої лежить дуже сильна потреба усього народу, яка, зрештою, довела до цієї відбудови. Тому можна сказати, що це винятковий об’єкт у масштабі всього світу — це і відбудова, і принципи, за якими її реалізовано, а також те, що це все було можливим завдяки зусиллям усього народу.
Під час Другої світової війни Варшава була зруйнована, збомбардована, а після 1944, після Варашвського повстання – цілковито знищена. Німці зрівняли із землею Старе місто.
«Так, практично уся лівобережна Варшава від Вісли на захід була знищена у 85%. Менше постраждав район Праґа. Натомість саме Старе місто було знищене у 90%. Звучали навіть такі пропозиції, щоби після Другої світової війни залишити ці руїни Старого міста так як є. Це мало би бути нагадуванням, пересторогою — що люди можуть вчинити одні одним, до чого призводить ненависть. Натомість столицю Польщі планувалося перенести до Лодзі або до Познаня. Остаточно так не сталося, столиця залишилися у Варшаві, а Старе місто відбудовано. Варто в цьому контексті наголосити, що Старе місто не перетворилося на скансен. Попри те, що воно відбудоване, реконструйоване практично повністю, Старе місто є одним із варшавських районів, тут живуть люди, воно пульсує життям. А крім цього хочу наголосити, що сама реконструкція була дуже потрібною для самих поляків, котрі були прибиті роками війни та післявоєнної дійсності.
Якщо говорити про відбудову Старого міста, то це був дуже добре продуманий процес. Після війни було створено Бюро відбудови столиці, яке опрацювало такий проєкт. Отже, відбудова Старого міста справді була проведена на основі ретельного опрацювання видатних архітекторів на чолі з Яном Захватовичем. Проєкт готувався кілька років, а наприкінці 40-их років почалися роботи. У документах часто подається дату завершення робіт — 1953 рік. Але варто підкреслити, що Старе місто не відбудовано точно так, як воно виглядало перед вибухом Другої світової війни. Якщо ви мали нагоду переглядати довоєнні фотографії, то не впізнали на них Старе місто, яке бачите на власні очі. Чому? Бюро відбудови столиці прийняло рішення, що Старе місто буде реконструюватися на підставі того, як воно виглядало від XIV до XVIII століття. Архітектори оминули XIX століття, упродовж якого було введено різні зміни, що не до кінця відбулися із повагою до готичної спадщини міста. Отже, якби Старе місто відбудували точно так, як воно виглядало перед Другою світовою війною, то сьогодні ми б не мали Барбакану, міських мурів, а фасад Архікафедрального собору виглядав би зовсім по-іншому».
Розкажи про відбудову Варшави. Це було грандіозне починання, важливе для усіх поляків. Така загальнонародна акція відбудови.
«Справді, це було загальнопольське починання. Коли ще влада сама не знала, що робити із руїнами Старого міста, чи відбудовувати, чи ні, то перші мешканці міста, котрі повернулися після війни до зруйнованого дому, почали поволі впорядковувати столицю. Взагалі Варшава була важливим символом для поляків, частиною національної спадщини, тому її відбудова стала чимось дуже важливим та символічним. Варто хоча би згадати про значення Королівського замку для польської демократії. Тому відбудова Королівського замку, наприклад, стала справою усіх поляків — було оголошено збір коштів на його відбудову. Але візія професора Захватовича, як має виглядати Старе місто після реконструкції дещо суперечила тому, як це бачила влада. Ці розбіжності стосувалися, передусім, відбудови міських мурів. Сьогодні Старе місто оточене характерними червоними мурами, які одразу впадають у вічі. Натомість президент Болєслав Бєрут початково не підтримував ідеї відбудови міських мурів. Натомість одним із аргументів за відбудовою мурів було те що вони в якомусь ступені закриють міські костели, бо варшавські мури досить високі. Інші розбіжності стосувалися найбільш знищеної бомбардуванням частини Старого міста. Практично уся східна частина площі Ринок, тобто кам’яниці з боку Вісли, це все було знищене вщент, до рівня ґрунту. Болєслав Бєрут хотів залишити цей бік площі Ринок відкритим і не хотів піднімати ряду будинків, що тут стояли. Дехто це пояснює тим, що цей відкритий бік площі у східному напрямку мав означати, що Польща є відкритою для своїх східних сусідів. Отже, коли про це дізнався професор Захватович, котрий хотів відбудувати Старе місто за XVIII-вічними зразками, то не був цим задоволений. Професор наказав якомога швидше почати відбудову саме східної частини площі Ринок. Робітники отримали наказ відбудувати будинки хоча би до першого поверху, але усі. І коли Бєрут приїхав на будову з черговим візитом, то побачив ряд кам’яниць по східній частині площі Ринок. Відповідно, вже було пізно щось робити, а давати наказ розбирати вже побудовані будинки Бєрут не міг. Отже, професор Ян Захватович вдався тут до хитрощів, аби тільки реалізувати свій план. Тому можна сказати, що професор Захватович є героєм відбудови Старого міста, а недавно на старувці з’явився пам’ятник професору.
Що, на Твою думку, обов’язково слід відвідати і подивитися у Старому місті?
«Я дуже заохочую всіх звертати увагу на деталі. Це, зокрема, оригінальні елементи, які знайдено під час відбудови Варшави. Коли почалися будівельні роботи у Старому місті, то з великим пієтизмом працівники ставилися до оригінальних елементів, котрі було знайдено серед руїн. Потім ці оригінальні елементи вмуровано у нові стіни. Тому переважну більшість праць очищення Старого міста проведено вручну, мінімізуючи механічні праці. Коли прогулюємося вуличками Старого міста, варто приглядатися камінним елементам фасадів кам’яниць. Це можуть бути портали, вікна або колони. На цих елементах побачимо сліди від куль, це найкращий доказ оригінальності, автентичності. Ці сліди від куль з часів Варшавського повстання, їх знайдемо, зокрема, на стінах Архікафедрального собору або на стінах будинку на вулиці Єзуїтській. А ще деталі вміють розповідати цікаві історії, часто — дуже зворушливі. Наприклад, це рельєф на будиночку на вулиці Півна 6. На цьому рельєфі бачимо стадо голубів. Зроблено його, щоправда, вже у післявоєнний час, натомість цей рельєф віддає шану пані Казімєрі Майхжак, котра перед війною тут жила, і всі знали що вона підгодовувала голубів. Пані Казімєра пережила війну і була одною із перших, хто повернувся до сплюндрованої Варшави. Вона поселилася за старою адресою і в цих руїнах продовжувала підгодовувати голубів. Є навіть фотографії, на яких бачимо цю жінку, котра стоїть посеред руїн Старого міста, оточена птахами. Пані Казімєра, на жаль, не дочекалася відбудови її будинку та Старого міста, але вона стала символом повернення до Варшави нормального життя. Тому деталі — надзвичайно важливі, вони нам розповідають різні історії, розкривають різні таємниці. Звертаймо увагу на деталі!»
Старе місто у Варшаві
фото: Яна Стемпнєвич
Запрошую послухати передачу з піснями про Варшаву у доданому файлі
Яна Стемпнєвич