«Усі шляхи ведуть на Вавель» — так можемо перефразувати відому приказку. Туристи, котрі відвідують Польщу, у своєму списку «побачити обов’язково» на одному з перших місць мають вписаний саме Вавельський замок. Вавель часто називають серцем Польщі, тут поховані найважливіші державні діячі, починаючи від королів, і завершуючи президентами. Сьогодні хочемо запросити на прогулянку Вавельським узгір’ям. Нагода — це один із польських об’єктів у списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Вавельський замок внесено до списку у 1978 році, разом зі старим містом в Кракові та краківським районом Казімєж. Це, додамо, одні з перших польських об’єктів ЮНЕСКО.
Королівський замок на Вавельському пагорбі чимало поляків називають серцем Польщі. Тут відбувалися коронації польських королів, тут спочивають найважливіші для Польщі діячі. За мурами Вавельського замку ховається різноманіття архітектурних стилів — дороманського, романського, готичного. Ренесансний стиль замок отримав у 1504-1536 роках завдяки королю Сигізмунду І Старому.
Більше про стилі та будівлі розповість наш сьогоднішні екскурсоводи - директор Міжнародного центру культури професор Яцек Пурхля і віце-директор Королівського замку на Вавелі професор Марцін Фабіанський.
Яку роль виконує Вавель сьогодні?
Яцек Пурхля: Це коротке запитання вимагає довгої відповіді. Вавель —наша національна святість. По-перше, це пам’ятник історії польської монархії, а також — польської державності. Це релігійний пам’ятник — адже є тут кафедральний собор з вівтарем святого Станіслава, тобто одного з найважливіших покровителів польського королівства. Тут теж спочивають польські королі, державні діячі. Отже, можна сказати, що це польський пантеон. Врешті-решт Вавель є скарбницею мистецтва, тож виконує роль музею. Вавель — це теє туристичний центр у Польщі. Отже, Вавель — це туристичний центр, ціль паломництв та серце державності.
Перший польський володар, Мєшко І з роду Пястів, увійшов на княжий трон в Ґнєзні, а близько 980 року князь полян захопив Малопольщу разом з Краковом. Чи історія Вавеля пишеться від цього часу?
Марцін Фабіанський: Фортифікаційні споруди тут з’явилися значно раніше, згідно з археологічними дослідження — на зламі IX-X століть. Натомість Вавель почав перетворюватися на політичний та релігійний центр після того, як Мєшко зібрав землі, тобто на зламі X-XI століть. Натомість сильним імпульсом для розвитку Вавеля була діяльність Казимира I Відновителя. Тоді можна говорити про формування державного характеру Кракова, який місто утримало до кінця І Речі Посполитої.
Яцек Пурхля: Я би звернув увагу на подвійну перспективу, з якої варто на Вавель подивитися, особливо коли говоримо про ранньо-середньовічний період. Поляки вважають Вавель святою говорю, але не забуваймо, що ані Вавель, ані Краків, який розрісся біля Вавеля, не були польськими. Перші згадки про Краків авторства Ібрагіма ібн Якуба з 60-их років X століття виразно вказують на те, що Вавель — це другий після Праги важливий центр у державі чеського князя Болєслава. З точки зору польського державного значення Вавель найближчими століття виросте на епіцентр польського політичного, релігійного та культурного життя, але поки що... а поки що він лежить на периферії латинської Європи. І можна Вавель назвати першим бастіоном латинської Європи. Тут теж формується польська державність.
Варто теж додати таку цікавинку, про яку не всі знають, що першим на Вавелі короновано чеського князя, а не польського. Першим польським королем, котрий одягнув корону у Вавельському замку, був у 1320 році Владислав Локєтек. Упродовж свого існування Вавель кілька разів горів, одна з найбільших пожеж, 1702 року, майже знищила королівський замок. Королівський замок теж плюндровано і грабовано. Що залишилося до наших часів на Вавельському узгір’ї оригінального, не відбудованого?
Професор Фабіанський: Слід пам’ятати, що Вавель має двох господарів. Це світська сторона і священики, котрі розпоряджаються кафедральним собором. Собор зберіг історичну тяглість, зокрема, гробниці королів, які містяться його стінах, - безперечно, справжні. Це не якась реконструкція. Також не є реконструкцією палац. Це була резиденція польських королів, але на початку XVII століття він перестав виконувати цю функцію. Нещастя прийшли на Вавель після Першої Речі Посполитої, тобто після третього поділу Польщі 1795 року. І це були набагато більші нещастя, ніж пожежі. У XIX столітті Вавель проходив через серію катастроф, зокрема, його перетворено на казарми для австрійської багатонаціональної армії. Відповідно, у 1905 році, коли автономна влада Кракова повернула Вавель з австрійських рук, то стан цього комплексу був можна сказати, руїною. Тому те, що ми бачимо нині, є ефектом кропіткої реставраційної праці. Отже, загальна форма Вавельського комплексу та частина кам’яних елементів — це автентика. Натомість значна частина є реконструкцією, яку виконано частково на підставі рисунків оригінальних будівель комплексу, а частково — на підставі вже існуючих фрагментів будівель, котрі були у надто поганому стані, щоби виконувати свою функцію. Оригінальні елементи було перенесено до лапідарію, але під час ІІ Світової війни окупанти його знищили, і тепер маємо тільки вірні копії.
Чи можемо сказати, де був тронний зал?
Професор Фабіанський: Усе вказує на те, що репрезентаційну функцію, центральну функцію виконувало кілька приміщень. Мене найбільше переконують аргументи, що найкращий антураж для короля, котрий приймав гостей, запевняли зали третього поверху, а також — частково другого, що були розташовані у північно-східному розі замку. Зрештою, ці зали становили ядро Вавельського палацу. Якщо говорити про другу важливу залу, Сенаторську, то джерела вказують, що вона виконувала роль бального залу, тут відбувалися різноманітні прийняття.
На Вавельський замок ми входимо через браму.
Яцек Пурхля: Це головний в’їзд до ренесансного замку з прекрасним ренесансним порталом. Отже, тут ми вперше зустрічаємося з італійським мистецтвом, яке з’являється у Вавелі після пожежі, що знищила замок на зламі XV-XVI століть. Король Сигізмунд Старий Ваза — це перший меценат замку, котрий поєднав Вавельське узгір’я з Флоренцією, тодішні епіцентром мистецтва. Тому Вавель є одним із найважливіших в Європі прикладом італійського ренесансу та того, як італьянізм впливав на європейське мистецтво у XVI столітті.
Над брамою видніється латинський напис
Яцек Пурхля: У цьому реченні король висловлює переконання, що Бог — на нашому боці.
Автором Зиґмундовської каплиці (каплиці короля Сигізмунда) є італійський архітектор Бартоломео Береччі.
Яцек Пурхля: Без сумніву, Береччі був найвидатнішим італійським архітектором, котрі працювали на Вавелі й будували його. Він не тільки завершував будову замку, але після смерті дружини короля Сгізмунда Старого, той попросив Береччі побудувати каплицю. Ця перлина італійського ренесансу є найважливішим прикладом цього стилю на північ від Альпійських гір, у цій частині Європи.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
Jedynka/Яна Стемпнєвич