Будемо виглядати з вікон, через які на світ дивилися видатні письменники. Будемо торкатися предметів, що їх оточували, і будемо мандрувати шляхами, якими вони любили ходити. Екскурсоводкою в цій подорожі є Мажена Мруз-Байон, журналістка, фотографиня, авторка циклу «Будинки письменників», недавно вийшла друга частина цього циклу.
Про себе Ви говорите, що Ви — жінка з валізою.
Мажена Мруз-Байон: Так, це правда, моя валіза завжди спакована, причому — не одна. В коридорі мого дому стоять чотири валізи, і, залежно від напрямку подорожі (Європа, Південна Америка, Азія) та часу, який плануй провести в дорозі, я беру із собою одну із них. Чим далі їду, тим меншу беру валізу.
Варто додати, що подорожі — це не хобі, а Ваша робота, оскільки Ви є головною редакторкою часопису Business Traveller Polska. Для когось, хто любить писати і подорожувати, така робота — ідеальна ситуація. А як народилася ідея писати про будинки, в яких жили письменники?
Мажена Мруз-Байон: Спочатку була велика любов до літератури, до книжок. У мене, звісно, були теж улюблені автори, і в якийсь момент я почала задумуватися, цікаво, а як виглядає дім одного чи другого письменника? Мені стало цікаво, за яким столом вони писали, де готували обіди, які книжки вони мали у своїх домашніх бібліотеках, а також, що вони бачили з вікна, який вид відкривався з їхніх помешкань. Безперечно, ці всі запитання у мене з’явилися в контексті найважливішого — як найближче оточення письменника впливало на його творчість, на героїв його творів, на його життя.
Іншими словами, Ви почали шукати відповідь на запитання, чи те, що нас оточує, наш дім, впливає на спосіб сприйняття світ.
Мажена Мруз-Байон: У випадку великих письменників, художників, артистів цей, умовно кажучи, вид з вікна мав особливий вплив на їхню творчість. Зазвичай види з вікон будинків, в яких вони зростали, виховувалися або творили, вони особливі. Це може бути і океан, і прекрасний сад, який зі свого вікна бачив австрійський письменник Томас Бернгард. Це може бути морський маяк — вид на нього відкривався із одного з будинків Ернеста Гемінґвея. Це теж може бути протока Ересуннд, яку бачила зі свого вікна Карен Бліксен.
Про ці краєвиди Ви пишете у своїх книжках. Пам’ятаєте, чий дім був першим у списку Ваших подорожей?
Мажена Мруз-Байон: Звичайно! Першим був Томас Манн та Любек. Я туди поїхала двадцять років тому. Я вирішила побачити це місто, тому що хотіла дізнатися, як виглядає вуличка, якою бігав маленький Томас Манн, я хотіла зайти до дому Буденнброків, тобто дому, в якому народився письменник. А потім я відвідала Любек ще кілька разів. Якщо хочемо про когось дізнатися більше, одна подорож — це замало. Наприклад, щоби дізнатися більше про Ернеста Гемінґвея я відвідала п’ять будинків, в яких він жив. Я почала від дому, в якому він народився в Чикаго, потім поїхала до Парижа, де він жив, потім на моєму маршруті була Куба і згодом — Кі-Вест.
Що впливає на Ваше рішення відвідати дім письменника? Його творчість, географія, біографія письменника?
Мажена Мруз-Байон: Усе має значення. Я створила список письменників, чиї будинки хочу відвідати, і мушу сказати, що послідовно реалізую цей план. Список я написала з допомогою літературного критика, поета і мого друга Генрика Берези. На жаль, він вже помер, але Генрик був хресним батьком цього списку. Він якось мені сказав: «Поїдь і напиши про це».
За яким ключем Ви створювали цей список?
Мажена Мруз-Байон: Ми його писали у «Кав’ярні читача» (Kawiarnia czytelnika). І десь між томатним супом і тефтелями Генрик мені говорив, наприклад, що книжка буде неповною без дому Томаса Бернгарда, творчість якого він надзвичайно цінував. Я відповідала, що спочатку мушу поїхати до Макондо, тому що для мене важливим письменником завжди був, є і залишатиметься Габріель Ґарсія Маркес. Генрик пив компот і казав: «Так, звичайно! Це ж очевидно!» І так народжувався цей список.
Коли Ви їдете подивитися, відвідати дім письменника, Ви вже маєте якесь уявлення про нього?
Мажена Мруз-Байон: Передусім, я знаю книжки, які вони написали, і ці книжки в моїй пам’яті, а також — у моїх валізах. Я себе оточую книжками, і з ними завжди вирушаю в подорож. Так було, наприклад, на фермі Вільяма Фолкнера. Я там лягла на траву, поклала поряд його книжки і так насолоджувалася перебуванням там. А відповідаючи на Ваше запитання, у мене немає уявлення про місце, я його собі не уявляю, що має виглядати так чи сяк. Я навіть не хочу багато знати про це місце, волію, щоби це була несподіванка, відкриття. Кожен дім винятковий. Я, наприклад, зовсім не знала, що побачу в домі Маркеса у його Макондо, тобто в Аракатаці, де він жив, і де стоїть дім його дідуся. Габріель Ґарсія Маркес там народився і там виховувався. Я не знала, як цей дім виглядає, знала тільки що на подвір’ї стоїть великий платан. Помешкання Константіноса Кавафіса в Александрії робить враження нереального, магічного, неземного. Воно прекрасно освітлене якимись відблисками, що йдуть від Середземного моря. І ці світлотіні мене вразили.
Другий том, присвячений домам і помешканням відомих письменників, відкриває Вітольд Ґомбрович, якого ви називаєте Ґомбро. Чому саме він?
Мажена Мруз-Байон: Тому, що він дуже важливий для польської та світової літератури. Він був дуже близько до Нобелівської премії з літератури, і, на мою думку, він повинен був цю нагороду отримати. Але як знаємо, з різних причин, зокрема, політичних, цього не сталося. Я поїхала до Буенос-Айреса, на вулицю Венесуели, на якій він жив упродовж двадцяти років. І зовсім випадково мені вдалося заглянути до його квартири, дуже маленької квартири, вікна якої виходили на вузьку, гамірну вулицю. Я зайшла до його помешкання і виглянула на цю вулицю.
Ви також познайомилися із людиною, яка нині живе у цій квартирі. Помешкання Ґомбровича не виглядає так, як за життя письменника. Там стоять інші меблі, а стіни наповнені іншими розмовами. Ви не відчули розчарування?
Мажена Мруз-Байон: Ні. Безсумнівно, що квартира виглядає вже зовсім по-іншому, там немає його меблів, немає його книжок. Але ж навіщо в нас є уява і вміння поєднати те, що бачимо, із тим, про що ми читали, зокрема, в його щоденниках.
Ви не тільки відвідуєте оселі письменників, героїв своїх книжок. Ви, можна сказати, намагаєтеся стати на мить ними. У будинку Карен Бліксен Ви лягли в її ліжко. Навіщо?
Мажена Мруз-Байон: Щоби бути ближче до моєї героїні, щоби краще її зрозуміти, а також, щоби краще зрозуміти її творчість. Щоби почуватися, як вона. Я лягла в ліжко, в якому вона померла, я зробила чай на кухні Фредеріко Ґарсіа Лорки в Андалузії, я дуже хотіла зварити обід у будинку Гемінґвея, але я не вмію варити. Я теж лежала у ліжках Оскара Уальда і Кавафіса. Я хотіла перевірити, що вони бачили, коли лягали спати. Адже перед тим, як заснути, найкраще думається про те, що напишеться наступного дня.
Запрошуємо послухати розмову у доданому файлі.
Dwójka/Яна Стемпнєвич