«Про мандри» запрошують до Закопаного, до вілли Кароля Шимановського «Атма», де видатний польський композитор провів п'ять років. Коли Шимановський тут жив, «Атма» пульсувала музикою, - говорить Аґнєшка Ґонсєніца-Ґєвонт, працівниця Музею Кароля Шимановського (відділ Національного музею в Кракові), з якою відвідаємо улюблену віллу композитора.
Як виглядало Закопане, коли будувався цей пансіонат?
Аґнєшка Ґонсєніца-Ґєвонт: Це був 1893 рк, коли Юзеф Каспрусь-Стох почав будувати цей закопанський пансіонат. Він був і будівельником, і фундатором, котрий вирішив на власній землі поставити віллу. Каспрусь-Стох був шанованим будівельником, він, зокрема, брав участь у будівництві славнозвісної вілли «Колиба». Треба сказати, що у ті часи в Закопаному як гриби після дощу виростали вілли та пансіонати для туристів. Це містечко у горах ставало популярним курортом, Щораз більше людей приїжджало до Закопаного відпочити, подихати свіжим, чистим татранським повітрям та подбати за своє здоров’я.
Вілли мали стиль, який називаємо закопанським і який був опрацьовний Станіславом Віткевичем. А вирізнялися ці будинки тим, що вони були дерев’яні, покриті гонтом. З архітектури традиційних гуральських халуп, тобто домів, Станіслав Віткевич запозичив чимало елементів і створив прекрасні будинки з дахами, які ніби опадають згори і вниз, будинки стояли на мурованій, кам’яній основі, а найяскравішим елементом були численні вирізьблені прикраси. Різьбою він прикрасив і вікна і балкони. Він також ввів веранди, а їх не було досі в архітектурі Підгалля. Загалом, архітектурний стиль, опрацьований Станіславом Віткевичем, згодом назвали національним, традиційним. І гості, котрі приїжджають до Закопаного, захоплюються цими прекрасними будинками. Основним матеріалом, з якого будували і надалі будують традиційні будинки в закопанському стилі, є дерево. Дерево дає тепло і затишок, а гості дуже комфортно себе почувають в таких домах.
Музей Кароля Шимановського
Пансіонат Кароля Шимановського дуже мальовничо розташований.
Аґнєшка Ґонсєніца-Ґєвонт: «Атма» стоїть над потоком Млиніско у дуже мальовничому місці. Це маленька долинка, тут багато дерев. Для Шмановського це розташування було дуже важливе. А саме те, що «Атма» стояла у центрі міста, але одночасно — далеко від головної вулиці Закопаного, тобто Крупувок, якими ходило зажди багато людей.
Кароль Шимановський переселився до «Атми» не одразу після того, як віллу побудуали.
Аґнєшка Ґонсєніца-Ґєвонт: Цей будинок перебудовували. І варто сказати, що не від самого початку ця вілла мала таку назву. «Атма» означає душа, спокій душі, притаманний богам. І так віллу почали називати після розбудови у 1925-1926 роках. Тоді будинок виріс вгору отримав другий поверх. Піід час цієї розбудови до пансіонату провели воду та каналізацію, отже станарт відпочинку гостей значно покращився. І саме тоді з’явилася у вілли ця гарна і оригінальна назва. Кароль Шимановський переїхав до «Атми» у 1930 році прожив тут усього п’ять років, до 1935го. Але цю віллу він ще винаймав рік, і у 1936 роціі остаточно зрозумів, що ін до Закопаного не буде вже приїздити.
Приміщення, в якому ми зараз з вами стоїмо, колись була кухнею. А поряд із входом було приміщення для Фелікса Беднарчика, правої руки Кароля Шимановського. А тепер ми переходимо до спальні Кароля Шимановського. Коли його відвідували друзі, Шимановський їх приймав у так званій столовій кімнаті. Коли тут жив Кароль Шиманоський, головний вхід до вілли вів через веранду. І саме через веранду ми заходимо до столової кімнати. Влітку зустрічі, обіди і прийняття відбувалися саме тут, на веранді. Саме тут вирувало життя. Зараз у столовій кімнаті стоять меблі у стилі арт-деко. Музей нещодавно купив їх у рамках нової експозиції. І саме тут Кароль Шимановський любив проводити свій час з гостями і друзями.
Леонія Ґрандштайн, подруга та секретарка Кароля Шимановвського: Цей дім у Закопаному, який він так дуже любив, не мав якихось зручностей. Тут, наприклад, не було спеціально виділеної ванної кімнати, а купався власник у балії. Натомість для Кароля Шимановського це не було важливим. Найважливішими для нього були його друзі та люди, котрі його оточували і створювали затишну атмосферу. Шимановський колекціонував картини, і це були переважно подарунки від друзів. Так, у наього були картини Мальчевського та Майї Березовської.
Аґнєшка Ґонсєніца-Ґєвонт: «Атма» була пансіонатом для так званого середньостатистичного туриста, незаможного. Тут не було особливих вигод. Тут були прості меблі та базові зручності. Коли Кароль Шимановський переїхав до «Атми», він купив кілька речей, які додали віллі затишку — це і зручне крісло, яке стоїть у віллі досі, це і макарме, яке він повісив на стіні. Шимановський любив квіти, тому у вллі дуже багато глиняних ваз, і Шимановський наповнював ці вази квітами. Він намагався створити в «Атмі» справжній дім, якого в нього не було. А тепер ми переходимо до кабінету Кароля Шмановського, в якому він проводив найбільше часу. Він тут проводив першу половину дня, коли він писав музику. І тод він не хотів щоби йому хто-небудь заважав. З спогадів племінниці Шмановського Кристини Домбровської, ми знаємо, що він писав музику, працював у кабінеті зажди одягнений у костюм. Зрештою, вн був дуже елегантним джентельменом.
У кабінеті бачимо кілька фотографій, на них бачимо самого композитора в оточенні інших людей, це його друзі.
Аґнєшка Ґонсєніца-Ґєвонт: Кароль Шимановський оточував себе рідними і друзями, Він дуже любив людей, і у нього вдома бувало завжди багато людей. Отже, якщо глянимо на його столик, то побачимо фотографію його сестри, Станіслави Корвін-Шимановської. А поряд стоїть фото самого композитора. Є теж фотографія Артура Рубінштейна а також Зофії Наулковської. Тут теж стоїть фотографя приятеля Кароля Шимановського — Юліуша Ліфара, котрий втілився у головну роль Гарнася в балеті «Harnasie». На піаніно стоїть портрет племінниці Шимановського Алюсі Бартосєвич. А друга племінниця, яку він називав Кіця, тобто Кристина Домбровська, її портрет був прикрасою столика, за яким Шимановський працював. Багато відвідувачів питає мене про оцю фотографію у золотій рамці. Це Ірена Кардент-Ітадіні, котра була меценатом Кароля Шиманоського, вона виплачувала йому мистецьку стипендію. Шкіц партитури до балету «Harnasie» Кароль Шимановський подарував саме їй. Але пані Ірена у заповіті передала цю партитуру Національному музею в Кракові.
«Harnasie» — одноактний балет-пантоміма на три сцени з теноровим соло, мішаним хором і оркестром. Це історія про горянку (ґуральку, як скажемо польською), котра закохався в гарнася, але її змусили вийти заміж за багатого селянина. Harnaś – так горяни називали ватажка опришків. Назва походить від угорського слоа hadnagy (лейтенант, командир) і запозичене це слово польською через словацьку мову. Під час яскравого весілля наречену викрадають розбійники та передають її коханому. Задум написати балет виник у Шимановського, ймовірно, на початку 1920-х років, однак безпосереднім натхненням для митця стало його перебування на Підгаллі, де він захопився місцевим фольклором.
Сучасники Кароля Шимановського часто згадували музичні вечори у віллі «Атма».
Аґнєшка Ґонсєніца-Ґєвонт: Музичні вечори відбувалися у столовій кімнаті та на веранді. В «Атмі» завжди було дуже багато людей, сюди приходила мистецька богема міжвоєнного двадцятиріччя, тут панувала прекрасна музика. «Атма» звучала музикою, Кароль Шимановський часто робив прем’єри своїх композицій саме в «Атмі», вн дуже любив грати для своїх друзів, для своїх гостей. А люди дуже любили тут бувати, тому що Кароль Шимановський створював гарну мистецьку атмосферу. Але не тільки вони любили приходити до Шиманоського, гості вони запрошували комозитора на свої свята. Отже, Кароль Шимановський був раз дружбою на ґуральських весіллях, він бував на хрестинах. Він дуже любив ходити на такі заходи.
Пйотр Пирковський, мешканець Закопаного: Те, що він так охоче ходив на ці свята, і так охоче навіть горілку пив із горянами, це не було просто так. Він тоді захоплювався музикою закопанських горян, а кожне весілля було насичене музикою, воно нею буквально пульсувало. Тому він із великим задоволенням та ентузіазмом ходив не весілля. Якраз тоді Шимановський працював над балетом «Harnasie», і йому таке натхнення було потрібне. І на той час припадає його дружба із Бартеком Оброхтою., і взагалі — дружба із багатьма горянами, із ґуралями.
У віллі Атма стоїть піаніно. Чи на ньому грав Кароль Щимановсьий?
Аґнєшка Ґонсєніца-Ґєвонт: Від часу, коли він жив у родинній Тимошівці, Кароль Шимановський не мав свого власного інструменту. Це було пов’язане із тим, що він жив у різних місцях і не мав постійної адреси. Натомість коли він на довше затримався у віллі «Атма», Шимановський взяв в оренду піаніно від Францшки Кульпінської. У нашому музеї зберігається навіть договір оренди, в якому написано, що кошт оренди — це 40 злотих на місяць. А потім є додаток, в якому сказано, що сума оренди зменшилася до 20 злотих за місяць. Піаніно, яке ми маємо на експозиції, це інструмент, на якому Кароль Шимановський грав. Але не в «Атмі», а вдома у свого закопанського лікаря Олгєрда Соколовського.
Кароль Шимановський, котрого називають «найкращим після Шопена», народився 3 жовтня 1882 року в селі Тимошівці, на території України. Кароль був третьою дитиною Станіслава й Анни Шимановських. Усі їхні діти мали художні здібності: Фелікс став піаністом, Станіслава – відомою співачкою, Анна малювала, Зоф’я мала літературний талант. Кароль вчився в Єлисаветградькому земському реальному училищі, яке завершив у 1901 р., будучи вже автором кількох творів для фортепіано, пісень та ін., та у Варшаві. Восени 1905 р. Шимановський та інші молоді композитори під меценатом князя Любомирського організували Видавничу спілку молодих польських композиторів. Критики назвали цю групу «Молода Польща у музиці». Тоді ж композитор заприятелював з піаністом Артуром Рубінштейном. Після здобуття Польщею незалежності Шимановські переїхали до Варшави. У 1920-их роках Кароль Шимановський двічі здійснив подорож до Америки, де його твори виконувались з великим успіхом, відвідав Флориду та Кубу, а 20 травня 1922 р. відбувся тріумфальний композиторський концерт Шимановського в Парижі. У 1927–1932 рр. він був директором Варшавської консерваторії та ректором Вищої школи музики. 1930 року йому присвоєно почесний титул доктора honoris causa Ягеллонського університету. Того ж року композитор винайняв віллу «Атма» в Закопаному, скромну ґуральську хату, котра після Тимошівки стала другим справжнім домом Кароля Шимановського.
Willa Atma
Запрошуємо послухати передачу, в якій використано фрагменти музики до балету «Harnasie».
Jedynka/Яна Степнєвич