Перше, що мені спадає на думку, коли чую «Вісла» — це Адам Малиш. Один з найуспішніших спортсменів у стрибках на лижах з трампліна за всю історію цього виду спорту, чотириразовий чемпіон світу, чотири рази володів Кубком світу. Адам Малиш походить з Вісли і тут живе. Це постать дуже важлива для поляків, його називають орлом, нашим Адасем або просто Адасем. На зимових Олімпійських іграх поляк завоював три срібні медалі та одну бронзу. 39-разовий чемпіон Польщі.
У 2011 році Адам Малиш був визнаний «Спортсменом десятиліття» Польщі, а наприкінці сезону 2010/2011 Адам Малиш оголосив про завершення спортивної кар'єри. У Віслі також проходить один з етапів Чемпіонату світу зі стрибків на лижах. Ареною для проведення змагань є трамплін ім. Адама Малиша.
Вісла розташована в Сілезьких Бескидах поблизу кордонів з Чехією та Словаччиною, налічує 12 000 жителів, і неподалік Вісли свій початок бере найбільша польська річка — Вісла.
Про Віслу, її історію, а також пам’ятки архітектури і культури розповідає Міхал Кавульок, керівник Бескидського музею у Віслі:
«Як кожна історія, історія Вісли також складна. Так само як історія нашого регіону — Цешинської Сілезії (Śląsk Cieszyński). Вже за часів короля Казимира Великого Сілезія була відірвана від польських земель і стала залежною від Чехії. І так було до початку ХVI століття, а потім нас «пригорнула» Габсбурзька імперія, яка тут владарювала до 1918 року. Це відчутно в архітектурі, культурі Сілезії. Натомість мушу сказати, що з-посеред різних міст, містечок, які входили до складу Габсбурзької імперії, Вісла пізно фігурує в документальних записах — у першій половині ХVIІ століття, коли в контексті Вісли згадується про "салашників", тобто пастухів, котрі приїхали, щоб тут оселитися. Вони отримували різноманітні привілеї. Коли вони сюди приїхали — перше, що зробили, то прорідили тутешні ліси, щоби випасати овець. У нас тут кажемо "вуовець", на нашому діалекті. Отже, Вісла — це передусім культура пастухів, не рільників.
Наша земля не належить до родючих, адже це гори. Тому якби не пастухи, то цілком можливо, що Вісла з’явилася б у записах ще пізніше, а хто це крім пастухів сюди приїхав? У добу Контрреформації прихисток на наших землях знайшли євангельські християни. Вісла на той час була ніби відрізана від світу, там не було доріг, там росли густі ліси, і в цих лісах вони проводили свої богослужіння. На щастя, у 1781 році було прийнято «едикт про толерантність» або ж «едикт про терпимість» (Toleranzpatent), і віряни євангельських церков могли побудувати свою святиню».
Костел святих Петра і Павла у Віслі побудований у 1833–1838 за проєктом Едварда Кербера в класицистичному стилі без вежі і дзвонів (це було заборонено згаданим едиктом про толерантність). Це був перший храм, який побудували тут протестанти. Храм було освячено у 1838 році, а вежу добудовано у 1863-му, вже після того, як окремим документом протестанти набули рівних прав із католиками на культивування своєї релігії. Варто заглянути до цього храму: вашу увагу привернуть вітражі, виконані у відомій краківській Фабриці вітражів та мозаїк Желенського. На прихрамовому цвинтарі спочивають видатні мешканці Вісли, зокрема, Богуміл Гофф, краєзнавець та пропагувальник Вісли як курорту. Гофф написав дві монографії, присвячені Віслі та віслянам, їхній культурі. Він вважав, що містечко має потенціал, щоби стати модним курортом. Це було ХІХ століття. Продовжує Міхал Кавульок:
«XVII, XVIII, XIX століття — це період, коли Віслою та околичними селами починають цікавити етнографи, краєзнавці. Друга половина ХІХ століття — час, коли набувало обертів зацікавлення корінною культурою Польщі, її шукали в гірських селах. До Вісли тоді приїхав Богуміл Гофф, за освітою агроном, а за покликанням — етнограф. Він почав досліджувати регіон і у 1888 році опублікував книжку, присвячену Віслі та культурі віслян. Ця книжка стала настільки популярною, що до Вісли почали приїжджати туристи. А крім цього, Габсбурги сюди дуже люблять їздити на полювання. Приїжджає до Вісли також Юліан Ходорович, архітектор, котрий починає будувати вілли у стилі, який нагадує закопанський стиль. І про Віслу починають говорити у всій Польщі, вона стає популярним курортом, місцем відпочинку для еліти.
Період міжвоєнного двадцятиліття дуже сприяє розвитку Вісли. Польща повертає свою незалежність, а Сілезія стрімко розвивається, я маю на увазі промисловість. А Вісла має бути зеленими легенями Сілезії. Дуже важливим рішенням стало проведення залізниці до Вісли, це посприяло туристичному буму у Віслу. Відкривають численні пансіонати, прекрасні, дерев’яні будинки, у центрі містечка виростають будинки в стилі модернізм, в одному із таких будинків нині міститься міська рада».
Замок президента Польщі у Віслі.
А що ще можна побачити у Віслі? Рекомендації Міхала Кавульока:
«Якщо ви цікавитеся пам’ятками архітектури, обов’язково відвідайте Замок президента. Перші мешканці в резиденції з'явилися у 1931 році. Спочатку це був Ігнацій Мосціцький, котрий дуже любив Бескиди і з задоволенням приїжджав до Вісли. Президент Мосціцький любив кататися на лижах, тож він бував тут взимку. А потім виявилося, що не тільки Ігнацій Мосціцький був закоханий у цей регіон, також його наступники дуже радо приїжджали до Вісли на відпочинок.
На початку 2000 років тодішній президент Польщі Александр Квасьнєвський доклав доволі багато зусиль, щоби замок пройшов ґрунтовний ремонт. Це відкрило новий етап замку, тому що в його стінах почали відбуватися важливі міжнародні зустрічі, зокрема, Вишеградської групи. Президенти Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини тут проводять свої зустрічі, і це також є своєрідною рекламою не тільки замку, але також Вісли. Такі зустрічі на міжнародному рівні є своєрідним заохоченням для закордонних туристів відвідати Віслу. А ми маємо чим похвалитися, у Віслі діє багато гарних готелів. Вісла – це передусім зимовий гірськолижний курорт, тому ми завжди чекаємо на сніг і мріємо, щоби його було багато».
А звідки взялася назва курорту Вісла?
«Місто Вісла, а раніше населений пункт Вісла, свою назву взяло від річки Вісла. Адже у наших горах найбільша польська річка бере свій початок. На початку ХІХ століття до Вісли почали приїжджати дослідники, етнографи і краєзнавці, і приводом їхнього зацікавлення Віслою була... ріка. Вони шукали її джерела, і ширше — джерела польської культури. Дехто думав, що це одне джерело, а насправді Вісла бере свій початок з багатьох струмочків. У ХІХ столітті навіть було таке гасло, що справжній поляк принаймні раз у своєму житті повинен побувати біля витоків Вісли. Це звучить дещо пафосно, але також і сучасно — це ж про пошуки свого коріння».
Бескидський шлях було визначено у 1924 році. Почався він у курортному містечку Устронь і тягнеться до лемківського села Волосате. Говорить Роберт Закщевський із Фонду Малопольські шляхи:
«Це був міжвоєнний період, міжвоєнне двадцятиріччя, коли у Польщі туризм дуже швидко розвивався. Натомість перші туристичні екскурсії у Бескидах проводилися вже у ХVI столітті, перша письмова згадка датується 1651 роком. А міжвоєнний період, тобто одразу після того, як Польща повернула свою незалежність, був для поляків поштовхом зацікавитися своєю країною, люди їздили по різних регіонах, ходили в гори, досліджували свою культуру.
І саме тоді назріла потреба опрацювання гірських маршрутів, щоби туристи безпечно могли мандрувати Бескидами. Туристичні маршрути проведено, опрацьовано у всіх горах світу. У Польщі це Судети, Бескиди, Карпати. Натомість Татри — це єдині гори, які мають характер альпійських гір і вимагають особливого підходу. А Бескидський шлях дає можливість гірської мандрівки, трекінгу усім охочим, без особливої підготовки».
Бескидський шлях має довжину понад 500 кілометрів, а різниця висоти тут — понад дві тисячі метрів. І той, хто пройде цей шлях, отримує почесне звання Бескидська легенда:
«Щоби стати бескидською легендою, необхідно пройти цей шлях, тобто 500 кілометрів. І хоча коли ви чуєте 500 кілометрів, то думаєте, що це зробити дуже важко, а навіть неможливо, то ми, тобто екскурсоводи, допомагаємо в реалізації цього надзавдання. Ми поділили цю відстань на три етапи. Перший етап відбувається у жовтні, другий — березні і тертій — у травні. Учасники щодня долають відстань до 50 кілометрів. Щоби додати мотивації учасникам, ми визначили ліміт часу на кожен день мандрівки. Тобто ці 50 кілометрів треба пройти між сходом і заходом сонця. Наприклад, у жовтні ми стартуємо о 6:15 ранку, а завершуємо марш о 18:45. Отже, пройти 50 кілометрів маємо за 11 годин».
Запрошую послухати повну версію передачі у доданому файлі.
Polskie Radio dla Zagranicy/ опрацювала: Яна Стемпнєвич