8 червня 2020 року у перемишльському Народному домі відбулася презентація «Шевченко і Перемишль». Її авторка — Уляна Боднар — вчителька української мови у місцевому Комплексі загальноосвітніх шкіл ім. Маркіяна Шашкевича, зібрала доступну (в тому числі загально- і маловідому) інформацію про події, людей та місця на карті надсянського міста, які так чи інакше пов'язані з Кобзарем, про художників, яких поет надихав, а навіть про його родичку, яка на початку ХХ століття навчалася в Перемишлі.
У нашому ефірі авторка презентації розповідає про те, що її спонукало взятися за цю тему і що їй вдалося як встановити.
Українці-перемишляни гордяться тим, що перший концерт на честь Шевченка в Галичині, і в той же самий час — перше виконання майбутнього українського гімну, відбулося саме в їхньому місті.
Що цікаво, пишучи музику до цього твору перемишлянин Михайло Вербицький був переконаний, що його автор вірша — Тарас Шевченко, і лише згодом виявилося, що слова майбутнього гімну склав наддніпрянець Павло Чубинський.
В часи Австро-Угорщини відзначення Шевченковиих роковин у Перемишлі стало ледь не національним святом, і часто одного року відбувалося декілька заходів, які влаштовували різні установи. Окреме місце в цьому літописі належить ювілейним заходам.
У ХІХ і в першій половині ХХ сторіччя у Перемишлі існувала низка освітніх, громадських і культурних установ, які поширювали творчість Шевченка і водночас були учасниками і організаторами згаданих заходів. Це були державна гімназія, Український інститут для дівчат, Державна жіноча вчительська семінарія, школа ім. Шашкевича (яку закрили в часи ПНР і відновили 1991 року). Це був Музичний інститут «Боян», товариство «Руська бесіда», філія «Просвіти» та Народний дім. Водночас маловідомим залишається той факт, що до 1984 року місто Перемишль мало вулицю Тараса Шевченка (нині це Кармелітська). А ще до війни на площі Ринок працювала книгарня Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, якою управляв петлюрівський емігрант родом з Полтавщини Петро Шкурат.
Окрема тема це художні і музичні твори, що зверталися до літературної спадщини Кобзаря, зокрема Олени Кульчицької і Станіслава Леонтовича.
Уляні Боднар вдалося також встановити, що на початку ХХ століття в українській школі у Перемишлі навчалася онука Шевченкової сестри — Людмила Шевченківна. Після завершення навчання вона повернулася в Україну, працювала етнографкою.
І це далеко не все, що охоплює перемишльська Шевченкіана. Це ще, зокрема, фотографії з Шевченкових заходів, це історичні афіші до них, це видання, які побачили світ у Перемишлі і зберігаються в архівах міста, тощо.
Запрошуємо Вас послухати повну версію передачі у звуковому файлі.
Галина Леськів, Наталія Бень