У путінської Росії будь-які порівняння між Сталіним і Гітлером, прирівнювання злочинів більшовиків до того, що робили нацисти викликають лють та розцінюються як святотатство, паплюження і наклеп на так звану «Велику вітчизняну війну» і «Велику перемогу», що є ідеологічною опорою путінського режиму й один з наріжних каменів сучасної російської ідентичності. Коли мова заходить про тотожність між нацизмом і більшовизмом, то найчастіше згадується Пакт Молотова-Ріббентропа, спілка Сталіна й Гітлера в поділі Європи чи криваві злочини двох диктаторів. Водночас на другому плані залишаються менш очевидні речі такі, як, скажімо, пропаганда й ідейна близькість двох тоталітаризмів.
Власне про це я розмовляв з професором Еуґеніушем Цезари Крулем, провідним польським дослідником проблематики нацистської пропаганди. Розмова відбулася в контексті виходу в Польщі трьох томів особистих щоденників Йозефа Ґеббельса – творця не лише нацистської пропаганди, але й батька тотальної пропаганди в умовах масового суспільства. Професор Круль переклав і науково опрацював видання щоденників Ґеббельса. Слід додати, що професор Круль є автором першого критичного польського видання opus magnum Гітлера «Mein Kampf», «Моя боротьба».
Отож, якщо порівнювати, відштовхуючись від «Щоденників» Йозефа Ґеббельса чи «Mein Kampf» Адольфа Гітлера, але також виходячи з їх виступів і промов, дві пропаганди, нацистську і більшовицьку, в чому їх подібності і що їх різнить? Чи можна говорити про взаємовплив?
Обидві пропаганди належать до тотальної пропаганди. Тобто до такої, коли є один диспозиційний політичний центр, де немає плюралізму інших дискурсивних осередків і де існує цензура в тому чи іншому вигляді. Це також безпосередній зв’язок між терором і пропагандою й тенденція ліквідації людей, які знають більше, ніж пересічна особа.
Чи був взаємовплив цих двох пропаганд? Тут варто звернути увагу, що Ґеббельс на ранньому етапі своєї діяльності дуже цінував совєтську пропаганду. Особливу увагу він приділяв кінопропаганді. За зразок для кінематографу ІІІ Рейху він ставив доробок Сергєя Ейзенштейна. Для Ґеббельса «Броненосець Потьомкін» - це був зразок. Тому він радив Лені Ріфеншталь переглянути цю стрічку, хоча вона й так її подивилася.
Як відомо, якщо ми порівняємо «Броненосець Потьомкін» Ейзенштейна і «Тріумф волі» Ріфеншталь, то побачимо чіткі подібності.
Водночас, як підкреслює історик, треба здавати собі справу, що нацистська і більшовицька пропаганди базувалися, так би мовити, на різному матеріалі, хоча це не перекреслює їх дуже близьку спорідненість.
У випадку сталінської пропаганди тим фетишем був клас, місія робітничого класу, ідея союзу робітників і селян. До цього, під час ІІ світової війни, додалася ідея про визвольну місію Червоної армії.
Натомість, у випадку націонал-соціалістичної пропаганди фетишем була раса. Саме раса визначала як мала виглядати національна спільнота в ІІІ Рейху. Саме раса визначала поділ на вартісних і неповновартісних людей. І цей расовий елемент був дуже присутнім в нацистській пропаганді, чого не було в совєтській пропаганді.
Проте якщо йдеться про місію несення своїх «цінностей», то і одна, і друга пропаганда були подібні між собою. З тим, що місію СРСР було нести пролетарську революцію, а місією націонал-соціалістів було здобуття життєвого простору, створення колонізаційних теренів, на яких був новий підхід до питання раси. Тому ці два питання були виразно відмінними.
Чи можна сказати, що відмінність між нацистською і совєтською пропагандою полягала ще й в їх експресії? Тобто, що остання в завуальованій формі виражала суть і цілі більшовицького режиму, тоді як у випадку нацистів на публічному рівні артикулювалися злочинні наміри і цілі?
Це дискусійне питання. У випадку цих двох тоталітарних систем залишалася сфера охоплена таємницею. Націонал-соціалізм теж чітко свої політичних цілей не афішував, камуфлював їх, використовував описові формулювання. Скажімо, ніде не говорилося, що євреїв будуть винищувати, а лише йшла мова про «остаточне розв'язання єврейського питання». І навіть ця термінологія містилася в секретних документах.
Тому, коли йдеться про стратегічні цілі, то обидва режими функціонували подібно. Їхні кінцеві цілі були засекречені.
Натомість, що стосується експресії, то, на мою думку, динаміка обох пропаганд теж була дуже висока. Як нацистська, так і сталінська пропаганда намагалася використовувати всі доступні засоби, щоб проникнути в широкі маси. Використовувалися ті самі техніки і методи. Звичайно змінювалися пропагандистські аргументи. Окрім того, якщо націонал-соціалістична пропаганда була пропагандою про вищу расу, то сталінська говорила про вищість одного класу над іншими. В останньому випадку проводився поділ не за національною ознакою, а за класовою. До стовпа ганьби поставили представників заможних класів, а зразком мав служити робітник-ударник, який йшов до світлого майбутнього разом з селянином. Коли ж говорити про відповідну конфігурацію в націонал-соціалістичній пропаганді, то відповідником був расовий німець. Не було мови, щоб в марші до того омріяного майбуття німця супроводжував якийсь там маловартісний єврей чи слов’янин, представники нижчої раси.
В контексті сказаного вже вище про захоплення і цінування Йозефом Геббельсом творчістю Ейзнештейна і його стрічкою «Броненосець Потьомкін», чи можна сказати, що це ще один аргумент на користь тези, що більшовицька ідеологія мала великий вплив на формування націонал-соціалізму? Деякі дослідники вбачають у витоках нацизму російські джерела. Зокрема є монографія Майкла Келлога «Російські коріння нацизму».
Є певні ниточки, які ведуть до пангерманських і фолькістовських кіл. Це середовище, які спостерігали за тим, що відбувалося в Росії у ХІХ столітті. Зрештою Ґеббельс уважно слідкував за тим, що відбувалося в Росії. Можна сказати, що він проросійським, позаяк він виріс на російській літературі. Зокрема це твори Толстого, Гоголя, але передовсім Достоєвського. Ґеббельс був зачарований російською літературою. Зрештою все це стосується і середовища, звідки він виводився, а саме фолькістовських кіл. Тобто, мова йде про відверто націоналістично-шовіністичну течію з сильним антикомунізмом і антисемітизмом. Таким чином, певні віяння і погляди, які виходили з російських націоналістичних кіл доходили і до Німеччини. Чи нацизм був віддзеркаленням цих російських націоналістичних ідей, то це вже надто далекосяжні висновки. Проте не має сумніву, що були ідейно-політичні зв’язки між нацизмом, що народжувався і тим, що відбувалося в життю Росії в ХІХ столітті.
Матеріал підготував Назар Олійник