13 грудня 41 рік тому припадало на неділю. Цього дня о 6 зранку Польське радіо транслювало виступ генерала Войцєха Ярузельського, у якому повідомило про впровадження воєнного стану на терені всієї Польщі.
У тисячах домівок це була безсонна ніч. Ще перед північчю комуністична влада почала затримання діячів опозиції і Солідарності. Упродовж декількох днів у 49 центрах інтернування було розміщено близько 5 тисяч осіб. У величезній міліцейсько-військовій операції було задіяно загалом 80 тисяч солдатів, 30 тисяч міліціонерів, 1750 танків, 1900 БМП та 9 тисяч автівок. Ця операція готувалася впродовж багатьох місяців під контролем радянського військового командувача Віктора Кулікова.
У керівництві Солідарності усвідомлювали різке зростання напруги. Історики вважають, що там, однак, розраховували, що конфронтація станеться лише після прийняття Сеймом закону «Про надзвичайні заходи в інтересах захисту громадян і держави».
Рішення про впровадження воєнного стану було ухвалене 5 грудня 1981 року Політбюро ЦК Польської об’єднаної робітничої партії. Генерал Ярузельський отримав право вільно обирати дату початку операції. У ніч з 8 на 9 грудня, під час зустрічі із радянським маршалом Віктором Куліковим, який саме перебував у Варшаві, генерал Ярузельський повідомив йому про свої плани.
«Підготовка до воєнного стану розпочалася, фактично, вже під час Серпневих страйків 1980 року. Власне, восени 1981 року генерал Ярузельський лише чекав на зручний момент. Він підготував цей воєнний стан за допомогою так званих військових оперативних груп, котрі були головними підрозділами на місцях», - так в ефірі Польського радіо 2014 року розповідав про це професор Войцєх Рошковський.
У рамках операції «Азалія» сили Міністерства внутрішніх справ і Війська польського захопили приміщення Польського радіо і Польського телебачення, а у телекомунікаційних центрах заблокували міжміський та міжнародний зв’язок. Групи міліціонерів та працівників Служби безпеки у рамках операції «Jodła» (укр. «Ялина») розпочали інтернування діячів Солідарності та лідерів політичної опозиції.
Підрозділи Моторизованої підтримки громадянської міліції (пол. ZOMO) захопили приміщення регіональних відділень Солідарності, затримуючи всіх, хто у них перебував та проводячи там обшуки. До міст увійшли танкові та механізовані підрозділи військ, що стали на найважливіших комунікаційних вузлах, головних перехрестях, виїздах з міст, урядових приміщеннях та інших стратегічних об’єктах. Були проведені арешти інтелігенції, зокрема арештовано організаторів та учасників Конгресу польської культури, що, власне, відбувався у Польщі.
Та головний удар було завдано у Ґданську, де в суботу зібралася загальнопольська комісія профспілки «Солідарність». Вночі тут було затримано близько 30 її членів та декількох радників. Одним з них був Яцек Куронь:
«Я почув скрежет ключа. Прийшли. Згодом ми їхали воронком по нічному місті. На вулицях стояли танки і бронетранспортери. Мені навіть не вдягли наручників. Мій вірний сторож майор Лєсьняк запитав: "Ну і що, пане Куронь, було варто?" – "Пам’ятаєте, пане майоре, як три роки тому ви приїхали взяти мене звідси, з-під Ґданська? – я відповів питанням на питання. – Ви тоді приїхали чотирма Фіатами. А сьогодні, самі бачите, скільки танків і війська ви мусили вивести на вулиці, аби мене взяти"», - так Яцек Куронь згадував у книжці «Gwiezdny czas» (укр. «Зірковий час»).
«Особливим» чином було потрактовано керівника Солідарності Лєха Валенсу. Близько другої години ночі в його квартирі з’явилися Ґданський воєвода Єжи Колодзєйський та І секретар воєводського комітету партії Тадеуш Фішбах, член Політбюро. Вони повідомили Валенсі про запровадження воєнного стану, заявляючи, що він має негайно вирушити до Варшави для переговорів із представниками влади. А коли той відмовив, його інтернували. Після перебування у Хилицях та Отвоцьку остаточного його перевезли до урядового осередку в Арламові.
У перші дні воєнного стану було інтерновано близько 5 тисяч осіб, а загалом число інтернованих досягло 10 тисяч. У в’язницях опинилася значна частина загальнопольських та регіональних лідерів Солідарності, радників, членів комісій з великих підприємств, діячів демократичної опозиції та пов’язаної із Солідарністю інтелігенції.
Дію воєнного стану було призупинено лише 31 грудня 1982 року, а скасовано його 22 липня 1983 року. Точне число загиблих унаслідок нього невідоме. Списки розходяться від декількох десятків до декількох сотень прізвищ. Невідомо також, скільки точно людей втратили через переслідування, побиття під час допитів та вуличних демонстрацій своє здоров’я.
Правові наслідки, натомість, не вичерпані досі. Прокурори Головної комісії із переслідування злочинів проти польського народу з Інституту національної пам’яті підготували 81 звинувачення щодо злочинів, здійснених під час воєнного стану, проти 136 осіб. Багатьох з них, однак, не вдалося засудити, позаяк щодо частини з них перевищено термін давності злочину, а декотрих винуватців було амністовано. Багато хто також вже помер, а ще багато хто упродовж років вдало відбивав спроби встановити справедливість, використовуючи, зокрема, лікарські звільнення або просто не з’являючись на судових засіданнях.
Слідчий підрозділ Інституту національної пам’яті Польщі продовжує справи у судах. Найбільше обвинувачувальних актів підготували прокурори ґданського ІНП – 28, а також вроцлавського – 12, і щецинського – 11. Засуджено було 36 осіб, серед яких були, зокрема, працівники комуністичної Служби безпеки.
PAP/asop/IPN/PR24/A.M.