Впродовж чотирьох днів, починаючи з 28 лютого 2023 року, тисячі людей у Європейському парламенті могли оглядати виставку про воєнні втрати Польщі під час і внаслідок Другої світової війни та окупації. Ініціював виставку євродепутат Ришард Леґутко, а матеріали готвував Ґданський музей Другої світової війни.
Початково головною ідеєю створення Музею Другої світової війни було приблизити масштаб трагедії, якою була Друга світова війна. А в рамках тієї війни — катастрофа, якої зазнала Польща, Центрально-Східна і Східна Європа в 1939-1945 роках. Через це музей ДСВ у Ґданську дуже давно займається поширенням інформації про те, чим була Друга світова війна для світу, але разом з тим і щодо масштабів втрат, яких зазнала Польща і польське суспільство після 1 вересня 1939 року. Тому виставка в Європейському Парламенті в тому контексті є дуже важливим для цього майданчиком.
«Ми прийняли запрошення європосла професора Ришарда Леґутка, який вирішив у Європарламенті нагадати про масштаби втрат Польщі під час Другої світової війни. Якщо йдеться про ідею, про ініціативу, то приготування виставки для презентації в Брюсселі було ініційовано ним. Ми ж цю пропозицію дуже охоче прийняли, тим більше, шо з одного боку ми володіємо гігантським обсягом інформації, маємо величезну бібліотеку про Другу світову війну. А нещодавно було підготовлено звіт на тему масштабів втрат, яких зазнала Польща. Ми могли використати більш сучасні матеріали і засоби в більш концентрованій формі. Ми приготували виставку. Є різниця між обширними популярними чи науково-популярними матеріалами, та методами, які використовуються в музейній справі, особливо невеличких мобільних виставок. Складність в тому, щоби на невеликій площі і маючи дуже багато важливої інформації, показати найважливіше. Власне, мова про те, щоби за допомогою тексту, а також такого добірного матеріалу чітко, швидко і якісно донести до глядачів те, що для нас є важливим. А в цьому випадку — масштаби втрат, яких зазнала Польща: в економіці, культурі, суспільстві, діяльності під час другої світової війни, а передовсім, дій, втілених Третім Рейхом на території тодішньої окупованої Польської держави».
Відкриття виставки у Європейському Парламенті про втрати Польщі внаслідок і під час окупації та Другої світової війни, Брюсель, 28 лютого 2023 року
Директор Музею Другої світової війни в Ґданську професор Ґжеґож Берендт підкреслює, що виставка демонструє руйнівну діяльність Третього Рейху в окупованій Польщі, що грабунок і руйнування були безперервним елементом політики Третього Рейху з осені 1939 року до травня 1945 року.
«Готуючи виставку, організатори зробили акцент на тому, що Польщу грабували і нищили з вересня 1939 року до останнього моменту перебування військ Третього рейху на території Польщі. Останній гарнізон німецьких військ капітулював 8 травня 1945 року. Поблизу лише Ґданська було 10 тисяч німецьких військових, які стояли на Гельському півострові. Це по-перше. По-друге, ми показали напрямки ударів німців в економіку, культуру, людські ресурси, матеріальні ресурси, при цьому ми підкреслювали, що у випадку Польщі із 5 мільйонів смертельних жертв німецького нападу і окупації абсолютну більшість — 90 % — становили жертви акцій геноциду, а не класичні жертви воєнних дій у вигляді полеглих солдатів, партизанів, підпільників, чи осіб, які загинули в знищених бомбами будинках.
Ні! 90 % польських громадян загинули, були знищені внаслідок розстрілів, в концтаборах чи таборах смерті.
Звісно, не треба забувати, що серед тих 5 мільйонів було 3 мільйони польських громадян єврейської національності, яких було вбито лише за їхнє національне походження.
Також ми дуже сильно наголосили на тому, що серед перших ударів, яких зазнало польське суспільство, було знищення інтелігенції, еліти польського народу. Варто сказати, що те саме робили совєти в перші 22 місяці війни. Тож ми тут маємо справу зі своєрідною симетрією дій німецьких і совєцьких агресорів, які ставили собі за мету в першу чергу позбавити польське суспільство керівної верстви».
Внаслідок цього було знищено кілька десятків тисяч польських громадян з вищою освітою, внаслідок чого в повоєнних кордонах Польщі в лютому 1946 року могло назбиратися заледве 40 тисяч осіб з академічною освітою.
Це собі важко уявити нам, теперішнім, що живуть в суспільствах, де є мільйони осіб з вищою освітою. Що Польща, яка внаслідок війни, розв’язаної Третім Рейхом, була зруйнована, її суспільство було перемелене, а еліти у величезних масштабах знищені, таки змогла відродитися.
«Все це було показано на виставці в Європейському парламенті із прикладами в кількох тематичних групах. А щоби глядач зміг осмислити це, ми подали інфографіки із відсотковими масштабами втрат інфраструктури, знищених пам’яток матеріальної культури, сільськогосподарських ресурсів, транспортних засобів — залізничних чи автомобільних. Ми вказали, що внаслідок війни загинули щонайменше 17% довоєнних польських громадян, а масштаби знищення країни у звіті сеймової комісії оцінено у 170 мільярдів злотих. Також важливо зазначити, що ми не брали до уваги терени сьогоднішньої Польщі, які до 1937 року не були частиною Третього Рейху. А також подана нами інформація оминає втрати, завдані німецькими окупантами на колишніх територіях Польщі, які після 1945 року були інтегральними частинами совєцьких республік, а сьогодні є частинами суверенних держав — Литви, Білорусі чи України. На цій виставці ми не чіпали цих територій, залишаючи наррацію щодо воєнних втрат на тих землях колегам-музейникам з Литви чи України».
З відкриття виставки у Європейському Парламенті
Не варто також забувати про інший бік німецької окупації і розв’язаної війни. Після закінчення ДСВ Польща опинилася у сфері впливу совєцького союзу, який, зрештою, разом з Німеччиною, очолюваною Гітлером, і розпочав цю війну і напав на Польщу у вересні 1939 року під приводом начебто визволення польського народу від поневолювачів. Наслідком цього визволення і перемоги над нацизмом Польща опинилася на довгі рокі під совєцькою окупацією, що до певної міри також можна розглядати в контексті воєнних втрат Польщі через війну і окупацію.
«Війна, яку розпочав Третій Рейх, мала далекосяжні наслідки вже після 8-9 травня 1945 року. Вони, зокрема проявилися в тому, що на території повоєнної Польщі поступово запроваджувалися засади економічного устрою, типового для комуністичної країни. Це були удари в найбільш творчі і найбільш активні верстви, це було знищення індивідуальної господарської ініціативи, понад 20 мільйонів людей, які пережили війну, було вкинуто в комуністичну систему.
Серед інших наслідків варто також відзначити грабіжницьку діяльність совєтів на території Польщі після 8-9 травня 1945 року. Звідси вивозили сировину, сільсько-господарську продукцію. Вивозили елементи промислової інфраструктури, які вважали за потрібне. Але також твори мистецтва, архівні фонди, вважаючи їх воєнними трофеями.
До речі, в контексті втрат серед польської інтелігенції, які склали 37 % осіб з вищою освітою у стосунку до кількості їх в період довоєнний, варто додати, що тисячі польських інтелігентів так і не наважилися повернутися з еміграції до країни, яку контролювали комуністи. Крім того, ті представники польської інтелігенції, яких комуністи вважали ненадійними для своєї системи, були приречені на існування на марґінесах польського суспільного життя, не маючи змоги займати відповідні і потрібні для країни посади, щоби держава могла мати користь від їхніх професійних якостей та освіти.
Частково їм дозволили повернутися і брати участь в суспільному житті країни лише після 1956 року. Але 11 років після війни — це був період неймовірної кількості змарнованих шансів і можливостей через те, що Польща опинилася у сфері совєцького впливу».
Войцєх Лукашун, керівник відділу фондів Музею Другої світової війни в Ґданську
Місце для такої виставки — Європейський Парламент — дуже вдале з точки зору інформування європейського суспільства, яке почасти вже знає про ту далеку війну хіба що з книжок та фільмів. Тут, на виставці, війна увиразнилася, вона є, вона поряд, а її наслідки досі відчуваються. Все це на тлі нової війни, яку цього разу посткомуністична Росія розв’язала знову в центрі Європи — в незалежній Україні. Тому в контексті акценту на воєнних втратах Польщі в часи і внаслідок Другої світової війни, цією виставкою Польща — свідомо чи ні — загострює увагу на війні, що сьогодні триває в Україні.
«Ця виставка про Польщу, як одну із жертв Другої світової війни, зацікавленим особам дуже концентровано розповідає про найважливіші факти, потрібні для усвідомлення того, наскільки сильно постраждала Польща під час війни, чому ми називаємо цей досвід польською гекатомбою, усвідомлення, як важко було підняти з руїни державу. І я сказав би, що те, що пережила Польща впродовж тих 5 років, сьогодні переживають українці, чиї життя і надбання брутально знищують російські окупанти. Ми про це говорили якраз, що польське матеріальне надбання знищувалося не тільки внаслідок воєнних дій, боротьби за територію, але й навмисно, аби завдати шкоди, знищити те, що було результатом праці поколінь польських громадян, мешканців Польщі. Адже підрив костелів восени 1939 року, підпали чи підриви синагог не мало нічого спільного саме з бойовими діями, але агресори це робили.
Варшава у 1944 році зазнала руйнувань впродовж двох місяців повстання. Однак, значна частина Варшави була знищена вже після закінчення, після капітуляції, коли німецькі сапери систематично і безкомпромісно за наказом найвищого керівництва і командування Німеччини висаджували в повітря і нищили польську столицю. Тож тут можемо шукати і знаходити паралелі між досвідом Польщі впродовж тих 5 років і тим, що переживає сьогодні український народ в період інтенсифікації війни, яку веде армія путіна з 24 лютого 2022 року і раніше».
Варто сказати, говорить Ґжеґож Берендт, директор Ґданського музею ДСВ, українські колеги, не чекаючи на перемогу українських військ, також готують і показують виставки в багатьох країнах, розповідаючи про український досвід і минулого року, і за весь період окупації України з 2014 року.
«Я хочу тут висловити своє велике захоплення тими всіма українськими істориками і музейниками, які в надзвичайно складних умовах не припинили ані на мить своєї роботи, аби доносити до світу те, що переживає Україна в результаті російської агресії. Тут особливо хочу відзначити результати роботи музею історії України в Другій світовій війні, чи не найбільшого українського музею, який раніше займався періодом українським 1941-1945 років, а сьогодні розповідає про долю 50 мільйонів українців з 2014 року, з особливим акцентом на масштабах втрат, страждань, які переживають українці саме з лютого 2022 року. Цю працю невпинно на місці координує директор музею Ігор Савчук, який не покинув Києва і координував роботу на місці, тому велика йому повага і всім працівникам, які в таких важких умовах продовжують свою роботу».
Від самого початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, каже Ґжеґож Берендт, Ґданський музей ДСВ співпрацює з українськими музейними працівниками. Окремим з них було надано місце для проживання в околицях так званого Триміста — Ґдиня-Сопот-Ґданьськ, а також можливість працювати. Також завдяки цій співпраці музей у Ґданську сьогодні демонструє у себе виставку, яку підготувала заступниця директора Національного музею історії України в період другої світової війни Людмила Рибченко.
«Виставка "Воєнний день", яку підготувала пані Рибченко на основі фотографій, зроблених у Києві ранньої весни 2022 року, щоби десятки тисяч гостей нашого музею усвідомили, що переживають українці. Крім того, Людмила Рибченко підготувала лекцію на тему діяльності українських музейників під час війни, і не було музею на території Триміста, а також в Мальборку, який би відмовився прийняти її з цією лекцією для своїх працівників і зацікавлених мешканців. Також створено можливість виступу для пані докторки Рибченко перед дирекціями, які репрезентують державні музеї. Це були робочі зустрічі, організовані Міністерством культури і національної спадщини, і там вона зі ще двома представниками музеїв розповідала про те, як функціонують українські музеї під час війни. Варто також додати, що осереднки, підпорядковані польському міністерству культури і національної спадщини, мобілізували наявні на своїх складах засоби охорони фондів, і ми вислали ці матеріали до України. Йдеться тут про матеріали для пакування фондів, їх транспортування. Щоби українські фонди можна було евакуювати і сховати їх в безпечному місці, щоби вони пережили обстріли і, коли прийде час, після української перемоги, щоби вони повернулися до музеїв. Це також такий конкретний вимір того, що ми робимо. Тож наше середовище від самого початку дуже активно включилося в допомогу українцям».
На тлі економічних та політичних загравань урядів окремих європейських держав, що сьогодні спільно творять європейську спільноту і позиціонують себе в контексті європейських цінностей, це нагадування про те, що незакриті питання, незасуджені злочинці і невідшкодовані втрати розв’язують політикам руки і породжують в них відчуття вседозволеності, підштовхуючи до нової агресії.
Слухайте розмову в доданому звуковому файлі.
Розмовляв Володимир Гарматюк