Як пересувалися по льоду познанці 1000 років тому? Відповідь на це запитання знайдуть відвідувачі виставки «Середньовічна ковзанка. Ковзани та сани перших познанців», яка до 27 квітня триває в Археологічному заповіднику Genius Loci в Познані. Серед іншого, із запропонованої музеєм експозиції гості дізнаються про те, як мешканці познанського Тумського Острова спілкувалися зі світом, коли місцева річка вкривалася льодом, побачать стародавні кістяні ковзани та полози для саней та багато іншого. Про це розповіла директорка Археологічного заповідника Genius Loci у Познані, д-р Аґнєшка Стемпін в ефірі Першого каналу Польського радіо.
Пані Аґнєшко, розкажіть нам будь ласка про виставку «Середньовічна ковзанка. Ковзани та сани перших познанців», що проходить в Археологічному заповіднику Genius Loci в Познані і розповідає про те, як познанці тисячу років тому пересувалися по льоду.
Так, звичайно, ми відкрили виставку, яка є частиною серії, яку ми назвали «Виставка одного експоната». Ми намагаємося розповісти історію одного або групи експонатів, які пов'язані між собою, бо звернули увагу, що відвідувачі дуже охоче слухають розповіді про окремі об'єкти. На музейних вітринах таких дуже багато і не завжди вдається розповісти про окремі артефакти. Ми подумали, що це було б цікавою ідеєю винести один предмет з вітрини або групи експонатів, які пов'язані між собою, і цього разу це були ковзани. Без сумніву, людина рухалась по льоду, як ми оцінюємо, не тільки з погляду того, що це була чудова розвага з сьогоднішньої перспективи. Це є абсолютно вторинним по відношенню до того часу. В стосунку до цього, ще в ті далекі часи людям доводилося переміщатися по льоду, щоб долати крижані простори, щоб перевозити різні товари, пересуватися з місця на місце, на думку дослідників, ще й заощаджуючи дорогоцінну енергію. Зрештою, в такому холодному кліматі або навколишньому середовищі скорочення маршруту було дуже важливим, наприклад, на інший бік річки або озера.
Треба зауважити для слухачів, що особливе уявлення, що Тумський Острів — це острів, який оточений водою ріки, більш того, якщо вона замерзла, то найпростіше перебратися на іншу сторону по льоду.
Дійсно, взагалі в середньовічні часи, в період, коли говоримо про формування польської народності, Тумський острів був один з багатьох островів. Було багато бродів, які були пов'язані між собою. Рівень води у них то підвищувався, то знижувався. Отже багато водойм гарантувало, що в зимній період льоду було на багато миль навколо. І ковзани дозволяли доволі швидко і ефективно пересуватися в більш дальні місцевості, найшвидше скорочуючи дорогу, аніж це можна було зробити влітку.
Отож, головний герой виставки — ковзанярський черевик з прикріпленими до нього полозами?
Дійсно. Ми демонструємо реконструкцію взуття на основі різних знахідок, зроблених на Тумському острові. Це реконструкція. А оригінальними є саме ці полози, тобто те, що безпосередньо терлося об лід, що було зроблено людською рукою і використовувалося для ефективного пересування, або в пізнішому часі, або, може взагалі заради отримання задоволення від ковзання по льоду.
А з чого виготовлялися ковзани, зокрема, полози?
Це дуже цікаве питання, тому що люди дуже цікавляться дослідженнями. Матеріали, які можна було отримати із тварин, у давнину використовували в повному обсязі. Тобто не тільки для споживання у їжу, але й використовували шкури і, перш за все, кістки, які до недавнього часу були чудовим матеріалом для виготовлення різних речей. У цьому випадку було помічено, що кістки тварин чудово підходять для пересування по льоду завдяки тому, що вони мають природний жир. А ось найстаріші ковзани, які було знайдено в Європі налічують 4, 5 тисяч років. Їх було знайдено у передмісті Будапешту. Вони також були виготовлені з кісток тварин. Виявилось, що прототипом сьогоднішніх ковзанів була плеснова кістка коня. В деяких фрагментах, де кістки було більше, її зідряпували, і виходила така форма. Залишалось ще зробити дірки, причепити крізь ті дірки в кістках черевики, якесь взуття і можна було рухатись на льоді.
А поєднували цю кістку з черевиками ременем?
Так, шкіряним ременем. Це було найефективніше, принаймні на це вказують джерела. Скажімо, якщо не було ременя, то можна було звичайною мотузкою поєднати. Але дуже часто треба було поновлювати конструкцію. Кості тварин часто обробляли в домашніх умовах, кожен міг сам це робити. В залежності від того, які були ремісничі навички, виходили кращі або гірші ковзани. До того ж кінські кістки підходили для цього фантастично. Тому що мали форму наближену до форми ковзана. В зв'язку з цим, вважається, що недовго, півгодини, така обробка тривала і можна було відправлятися на льод. При цьому, варто зазначити, що ковзани для перевезень виготовлялись з кісток тварин і не обов'язково могли асоціюватися з ковзанами сучасними. Щоправда сьогодні, катаючись, ми звикли, що можемо відривати ноги від льоду, натомість тоді, потрібно було трохи присісти і відштовхуватися киями. Відривання ніг від льоду було майже неможливим, але і такий спосіб дозволяв розвивати швидкості. Хроніки стверджують, що навіть на таких водоймах відбувалися змагання на ковзанах, де нагородою були срібні ложки, мідні казанки тощо.
Пані Аґнєшко, а скільки сезонів витримували такі ковзани?
Думаю, що треба сказати, що не кілька сезонів, а навіть в один сезон треба було собі кілька таких ковзанів виготовляти. Зрозуміло, що вони дуже швидко виходили з ладу. Зношувалися. І тому ковзани треба було дуже часто підремонтовувати: дірочки часто зривались. Аж до того моменту, коли вже неможливо було такі ковзани використовувати. І вважаємо, що ті реперезентації ковзанів ненадійні. Часто вони псувались біля каналів водних водойм, і там їх власники залишали. Зіпсовані вже додому не несли. В зв'язку з чим, думаю, що використовували таких ковзанів дуже багато, дуже часто і вони, зрозуміло, псувались швидко.
Запрошуємо слухати звуковий аудіофайл
Христина Срібняк/PR1