Українська Служба

Історик Фелікс Левітас: Варшавське повстання для польського народу — це як бій під Крутами для українців

04.08.2023 20:14
Днями у Польщі згадували важливу дату — 1 серпня, початок Варшавського повстання 1944 року, коли підпільники Армії Крайової спробували вибити нацистів зі столиці. Ця спроба була невдалою і закінчилася величезними жертвами та страшним руйнуванням Варшави. Чому важливість подвигу повстанців піддавали сумніву в комуністичні часи? І чому Армію Крайову не підтримали радянські війська? Про все це розповів доктор історичних наук Фелікс Левітас
Аудіо
  • Фелікс Левітас, доктор історичних наук, про мотиви Варшавського повстання 1944 року, про дії червоної армії та про історичні паралелі до сьогоднішніх часів
 ,
Фелікс Левітас, доктор історичних наукКиївський університет імені Бориса Грінченка CC0 Domena publiczna

Важливу частину своїх наукових досліджень Фелікс Львович присвятив долі євреїв під час Другої світової війни, відтак про події у Варшаві тих часів він знає дуже детально. 

Такі вагомі та знакові події, як Варшавське повстання, важливо щороку згадувати, обговорювати та заглиблюватися в причини й контексти тих подій. У Польщі історичним подіям справедливо приділяють багато уваги. Українці ж, на жаль, протягом багатьох поколінь вивчали у школі історію за радянськими підручниками або пострадянською традицією, в якій не приділяли уваги повстанню поляків у Варшаві проти нацистів 1944 року. Також обходили увагою в радянській і пострадянській історіографії той факт, що після нацистської окупації законний польський уряд перебував в евакуації, співпрацював з Британією та її союзниками, а з Радянським Союзом мав погані відносини, бо червона армія окупували Польщу 1939 року разом з німецькими військами. Партизанський рух на території окупованої нацистами Польщі також був розділений на дві частини: прозахідну та прорадянську.

Важливо вивчати детальніше мотиви Варшавських повстанців. Адже сигнал про повстання віддали, коли червона армія СРСР увійшла до Варшави зі східного боку, до району Праги. І тут важливо розібратися: чи Армія Крайова хотіла допомогти радянським військам вибити німців, чи, все-таки, скористатися моментом, і звільнити Варшаву до приходу комуністів, аби запобігти повторній окупації?

За офіційною радянською версією, Варшаву звільнила Червона Армія в січні 1945 року. Польська ж сторона категорично вважає цю подію не звільненням, а зміною окупанта. Адже польський уряд так і не зміг повернутися до країни, а владу радянські війська передали створеному під їхньою егідою комуністичному комітету. Сталін мав зустріч з представниками польського уряду в екзилі, але всі повоєнні роки цей уряд і пов'язані з ним структури так і залишилися у вигнанні та працювали на звільнення Польщі від комуністів.

Чи правда, що червона армія навмисно не поспішала надавати підтримку Варшавським повстанцям? Адже Велика Британія організовувала авіаційний міст для їхньої підтримки: польські та британські льотчики скидали зброю та припаси, аби підтримати Армію Крайову. І Черчилль начебто просив Сталіна активізувати дії радянських військ та надати допомогу. Але радянські з'єднання активізувалися вже восени, після понад місяця тяжких нерівних боїв повстанців проти німецьких сил з танками, артилерією та авіацією. 

Під час і після придушення повстання нацисти почали мститися мешканцям Варшави і просто руйнувати місто — понад 80 відсотків будівель на лівому березі Вісли просто знищили. Сьогодні такі самі методи використовують росіяни в Україні, аби помститися народові, який відмовляється їм підкорятися. Знищують цілі міста і цивільну інфраструктуру, як це було у Варшаві 1944-го. 

І за схожою схемою, за якою сьогодні в Україні росіяни створили псевдореспубліки ДНР та ЛНР, які тепер вони начебто захищають, під час Другої світової вони створили в Любліні комітет визволення, який самі й призначили польському народові в якості керівників держави. Такий самий принцип СРСР намагався реалізувати під час війни у Фінляндії 1939-1940 років та в інших створених ним конфліктах.

Інтерв'ю можна прослухати в доданому аудіофайлі.

Олексій Стеценко