У Європейському парламенті відкривають виставку Інституту національної пам’яті Польщі під назвою «Пакт злочинців», присвячену темі пакту Молотова-Ріббентропа. Це ще одна важлива польська ініціатива в сфері політики пам’яті, яка має звернути увагу євросоюзних політиків на зв’язок між трагічним досвідом понад 80-літньої давності і подіями сучасності. Зокрема, один з координаторів виставки Патрик Плескот відзначає, що виставка має дати зрозуміти куліси спілки Сталіна-Гітлера і усвідомити, що політика Путіна і війна проти України мають зв’язок із російською тоталітарною традицією.
Слід сказати, 23 серпня — це чорна дата в історичному календарі народів Центрально-Східної Європи, в тому числі поляків і українців. У цей день у 1939 році в Москві був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа і секретний протокол до нього.
Цей договір оформив злочинну спілку двох тоталітарних вождів, Сталіна і Гітлера, які спільно розпочали Другу світову війну. У ході цього найбільшого в історії людства конфлікту загинуло від 50 до 80 мільйонів людей.
Безпосереднім результатом совєтсько-німецького пакту став напад 1 вересня 1939 року Німеччини на Польщу. А 17 вересня Совєтський Союз без оголошення війни атакував Польщу і під брехливим гаслом «братньої допомоги» окупував Західну Україну і Західну Білорусь. Розпочалися репресії, терор і депортації та всі інші жахіття «комуністичного раю».
Після захоплення території Польщі агресори здійснили її поділ, у відповідності до секретних домовленостей. Тому поляки часто називають пакт Молотова-Ріббентропа IV поділом Польщі.
Наступними кроками совєтів стала окупація країн Балтії, частини Румунії і частини Фінляндії.
Слід додати, що в 2009 році, в 70-у річницю підписання пакту Молотова-Ріббентропа, 23 серпня Європарламент встановив Європейським днем пам'яті жертв тоталітарних режимів. Важливу роль в цій ініціативі зіграли депутати від Польщі.
Про проблему європейської пам'яті про лихоліття совєтського і німецького тоталітаризмів в світлі війни путінської Росії проти України я попросив розповісти провідного польського дослідника ХХ століття, професора Марека Корната з Польської Академії Наук.
Слід пам'ятати, що з огляду на різні причини в багатьох колах після Другої світової війни утворилася, так би мовити, нерівновага пам’яті. Це явище полягає в тому, що вчинене зло приписується німецькому націонал-соціалізму, частково італійському фашизму. В той же час совєтський комунізм та імперіалізм оцінюються по-іншому, можна сказати, що за пільговим тарифом. Це все пов'язано з тим, що Совєтський Союз воював, до того ж успішно, проти гітлерівської Німеччини.
З цієї перспективи, Європейський день пам'яті жертв тоталітарних режимів є дуже важливим. Адже тут поєднані два контексти, злочини двох великих тоталітарних сил.
В багатьох країнах, де переважають ліві чи ліво-ліберальні кола, задаючи тон публічній дискусії, цю дату відзначають меншою мірою. Проте у Польщі, в балтійських республіках чи в інших країнах нашого регіону простіше пам'ятати про сенс і суть 23 серпня, про день, коли було укладено пакт Молотова-Ріббентропа. Тоді оформився тактичний союз двох тоталітарних держав з метою проведення загарбницької політики та експансії, яка була зумовлена політичними і геополітичними причинами.
Якою мірою геноцидна війна Росії проти України вплинула на переоцінку в європейських суспільствах того, чим насправді був совєтський комунізм і сталінський режим? Професор Корнат:
На мою думку, ще рано це оцінювати. Хоча війна і триває вже півтора роки, але такого штибу зміни відбуваються, коли минає певний час. Мені здається, що однозначно відбувається прощання з міфом про Росію, яка хоча й має свої інтереси, але все ж нібито являє собою миролюбну країну. Це теж міф про те, що у Росії є інша ідентичність, ніж та, яка була в комуністичної імперії. Вважаю, що оголошена українському народу війна веде до усвідомлення двох речей. По-перше, що Росія — це агресивна країна, загарбник, країна, котра проводить злочинну політику.
По-друге, у Європі починають розуміти, що є нерозривний зв'язок між совєтською імперією і сучасною Росією.
Варто сказати, що поляків у цьому переконувати не має потреби. Адже і перед 24 лютого 2022 року для більшості поляків хоч з якоюсь освітою і так все це було відоме. Проте, якщо взяти західноєвропейські суспільства, які жили ілюзіями, то в їхньому випадку, на моє переконання, потрібна просвітницька компанія та протверезіння від ілюзій. Злочинна війна проти України, російські злочини проти людяності в Україні — це потрясіння, яке може позитивно вплинути на зміни в цьому напрямку.
Поруч з цим, в Марека Корната не має впевненості з приводу протверезіння й змін у сприйнятті Росії та росіян у німецькому суспільстві.
Німеччина має певну проблему. Справа в тому, що німці, коли вони розраховувалися з німецьким минулим, прийняли специфічну історичну політику. Історична політика Німеччини розглядає нацизм як щось найгірше в історії людства. В загальних рисах це вірна позиція. Проте такий погляд не допускає дискусії і думки, що націонал-соціалізм був лише одним з видів тоталітаризму. Позаяк совєтський тоталітаризм був рівним нацизму і він виник раніше, ніж німецький тоталітаризм. По суті, совєтська система була прототипом всіх інших тоталітарних устроїв.
Німецькій історичній і суспільній свідомості вкрай важко відмовитися від канону, де нацизму відводиться ексклюзивна роль. В очах німців нацизм — це зло виняткового характеру, якому просто не має рівних. Символом цього зла, яке не можна ні з чим іншим порівняти, був Голокост, винищення євреїв, концтабори смерті.
Саме тому в Німеччині найважче в цілому світі провести переоцінку минулого, щоб після цього значно було простіше вести мову про різновиди тоталітаризму — совєтський, італійський і німецький.
Матеріал підготував Назар Олійник