«Час звіра. Терор в окупованій Польщі 1939-1945» - така публікація вийшла друком у видавництві Інституту національної пам'яті, авторства кандидата історичних наук Адама Плєскачинського, котрий очолює Бюро національної освіти у цьому відомстві.
Ця книга-альбом - найповніша збірка архівних фотографій коли-небудь виданих у Польщі, які демонструють жахіття німецького та совєтського окупаційних режимів на землях ІІ Речі Посполитої.
Альбом є великоформатним виданням, яке містить світлини з архіву Інституту національної пам'яті та інших польських установ, але й також фотографії з архівів інших країн.
До вашої уваги фрагменти з презентації альбому «Час звіра. Терор в окупованій Польщі 1939-1945», яка відбулася в рамках ХХХІ Ярмарку історичної книги у Варшаві.
Ось що про книгу говорить її автор, Адам Плєскачинський:
З часу закінчення Другої світової війни видано чимало книг на тему терору, окупації, дій совєтського та німецького режимів, останньому з яких присвячено більше уваги. Мабуть можна нарахувати десятки тисяч назв книжок. Однак, як не парадоксально, але незважаючи на те, що минуло вже стільки років з моменту закінчення війни, не було такої публікації як ця, де було б зібрано такий об'єм фотоматеріалу. Йдеться про фотографії опрацьовані під час науково-пошукових досліджень. Варто зазначити, що в моїй книзі є понад 1000 світлин. А загалом під час роботи над книгою було досліджено понад 50 тисяч фотографій, з яких довелося зробити вибірку. Це перша такого роду публікація. Цей факт може дивувати. Я часто задумувався над питанням: чому так сталося? Можливо тому, що була певна самоцензура. Не виключено, що це також зумовлено фактом, що раніше було надзвичайно складно опублікувати монографію на настільки високому видавничому рівні. Йдеться про, скажімо, період Польської Народної Республіки. Можливо, нікому і на думку не спало зібрати в одному місці такий об'єм драматичних, жахливих фотографій. Книга важка та страшна.
Автор монографії зазначає, альбом «Час звіра. Терор в окупованій Польщі 1939-1945» постав з ініціативи директора Інституту національної пам'яті і його створення було для нього завданням не з простих, в тому числі і з концептуальної точки зору.
Найважливіше — це концепція. Окрім загальної концепції, котра мала свій скелет, я її неодноразово змінював. В кінцевому підсумку було близько 14 варіантів цієї книги, що зумовлювалося необхідністю представлення історії із сюжетів. В першу чергу це зумовлено тим, що йдеться про дві окупації, німецьку та совєтську, і необхідність дотримання пропорцій. Все було б простішим, якби книга описувала лише німецьку окупацію. Але ми тут маємо дві окупації та різного роду дії: розстріли, концтабори, депортації, заслання, ГУЛАГ. Надзвичайно великий масив всього цього. Тут і поляки, і євреї, і ромське населення, і люди з обмеженими можливостями. Таким чином є так багато аспектів окупації польських земель. Я прагнув, аби книга охоплювала якнайбільше тем та земель. Скажімо, якщо я мав якесь явище, наприклад, в Генерал-губернаторстві та Віленському регіоні, то я вважав за краще представити його на прикладі Віленському регіоні, позаяк в останньому випадку ми маємо мало фотографій. Я намагався, так би мовити, рівномірно розосередити цю історію по всій території тодішньої Польщі.
Зі свого боку, консультант книги-альбому «Час звіра. Терор в окупованій Польщі 1939-1945» кандидат історичних наук Мацєй Коркуць відзначив потужний науковий апарат даної публікації у парі із багатющим фотоматеріалом. Він також провів паралелі між злочинами нацистського та совєтського режимів, та тим, що сьогодні чинить путінський режим в Україні. Окрім цього історик звернув увагу на прикметну особливість людської пам'яті.
Загалом наукові книги вивчають. Їх пишуть, зазвичай, щоб читати у наукових цілях, передивлятися посилання, щось порівнювати і так далі. Альбоми розглядають. Але цей альбом не потрібно розглядати – його потрібно вивчати. Він дає неймовірну можливість торкнутися усього масштабу трагедії, яку Польщі завдала Друга світова війна, трагедії, яку в Польщу, в країну, що бажала жити в мирі, принесли Адольф Гітлер та Йосип Сталін. Жорстокість війни на наших землях була надзвичайно великою. Ми дивимося на це з перспективи сьогоднішнього дня. Злочини, які у своїх фотографіях представляв американець Джуліан Брайан, у 1939 році шокували. В альбомі представлено частину його світлин. Фотографії Брайана тоді шокували, так як сьогодні шокує війна в Україні. Буча, Ірпінь — такі речі відбувалися вже у 39-му році. А потім все було лише гірше і гірше. Масштаб та безжалісність нових злочинів перевищували розмах та жорстокість попередніх злочинів, витісняючи їх, в певному сенсі, в тінь. Все призвело до того, що злочини початку війни на фоні Голокосту та інших речей, які людям не містяться в голові, в нашій уяві стали немовби дещо менш важливими.
Дослідник відзначив, що в публікації представлено ряд фотографій, які дають можливість усвідомити глибину людської трагедії на землях ІІ Речі Посполитої під час німецької та совєтської окупації.
Тут важливим є те, що в альбомі містяться не лише нові фотографії, але й ті, які, скажімо, були у підручниках в часи Польської Народної Республіки. Їх друкували як невеликі ілюстрації. Є така відома світлина, на якій зафіксовано, як перед розстрільним взводом стоїть декілька засуджених на смерть осіб. Один плаче, інший стоїть з розчепіреними пальцями рук, ніби бажаючи прокричати: «Ну, давайте, стріляйте!». В решти на обличчях зафіксовано інші емоції. Ця фотографія була у підручниках за часів комунізму. Варто звернути увагу на неї, поглянути в ці обличчя. В альбомі світлина представлена у збільшеному форматі. На ній ми можемо побачити не якийсь пейзаж злочину, а конкретних людей, у яких в той момент крутиться в голові, що з ними буде, чи зможуть вони вижити, і т.д.
І гортаючи альбом «Час звіра. Терор в окупованій Польщі 1939-1945», сторінку за сторінкою, людину просто пригнічує розмах злочинів вже на перших 20-30 сторінках, а представлені події стосуються все ще 39-го року. Ще далеко до того, що настало потім, до всієї безодні терору, всього того, що пов'язане з німецьким і совєтським правлінням.
Мацєй Коркуць, який так само як і Адам Плєскачинський працює в Інституті національної пам’яті, відзначає, що в альбомі не бракує сучасних фотографій, які відкривають страшну правду про злочини часів Другої світової війни.
Адам до мене подзвонив з проханням надати фотографії, які пов’язані з нашою діяльністю. Серед іншого, тут є фотографії з ексгумації, яку ми провели як Відділ вшанування пам’яті боротьби і мучеництва у Кракові. Це була ексгумація в місцевості Вєжбиця, поблизу міста Мєхув, Малопольского воєводства. Ми там вперше видобули з масового поховання рештки людей, яких вбили за допомогу євреям. Їх вбили за трагічних обставин. Справа в тому, що один з євреїв, якому вони допомагали, був схоплений німцями. Потім він водив їх селом, вказуючи хто саме допомагав. Німці організували бійню в селі Вєжбиця і Волиця. Ці люди до минулого року лежали в тому рові смерті. Завдяки, зокрема, їхнім родичам ми змогли провести ексгумацію і підтвердити документальні свідчення про ті події.
На місці ексгумації було видобуто із землі декілька зворушливих речей. Передовсім це були червоні коралі, які не втратили свого кольору. В тій брудній землі, в яку людей вкидали, так як їх вбито, тобто в одязі і таке інше, залишилися лише якісь рештки одягу і особистих речей. Рештки шкіряних черевиків, шматок ременя. І тут зненацька з під черепа вбитої жінки виринають з тої землі червоні коралі. Ці коралі –це свідчення волі до життя. Вони належали людині, яка себе посвятила іншим, але не для того, щоб померти там, в тому рові. Це були звичайні люди, які розраховували, вірили, що їм вдасться вижити.
І пам’ять про ту систему, про ту державу, і рішеннях Третього Рейху, яка створила реальність, в якій можна було от так безкарно вбити когось за те, що хтось допомагав іншому, є викликом для нас.
Матеріал підготував Назар Олійник