«Завдання, яке нам випало, на весь світ прославить ім’я польського солдата», - з такими словами звернувся до своїх солдатів генерал Владислав Андерс перед початком атаки під Монте-Кассіно.
11 травня 1944 року розпочався наступ II польського корпусу під Монте-Кассіно. Це вже була четверта, і, як виявилося, вирішальна битва за цей гірський масив, над яким височів стародавній монастир отців бенедектинців, заснований самим святим Бенедиктом у 529 році. Західні союзники штурмували Монте-Кассіно починаючи ще з січня 1944 року.
Після успішної Сицилійської десантної операції в липні-серпні 1943 року здавалося, що західні війська на чолі з американцями візьмуть Вічне місто, але на їхньому шляху стояв німецький укріплений район поблизу Монте-Кассіно, яким треба було оволодіти за будь-яку ціну.
Проте союзники зазнали невдачі, несучи колосальні втрати в намаганні пробити німецьку лінію оборони Густава, в склад якої входив гірський масив Монте-Кассіно.
Проте те, що здавалося неможливим, здійснив II польський корпус під командуванням Владислава Андерса, що перебував в складі союзницьких сил і в якому служило чимало українців. 18 травня поляки здобули перемогу і взяли Монте-Кассіно. Дорогу на Рим було пробито.
До слова, так звана армія генерала Андерса була сформована з польських військовополонених в Совєтському Союзі, яку потім було виведено в Іран, а потім переправлено на Захід. На базі цієї армії створено ІІ Польський корпус.
На Польському цвинтарі на Монте-Кассіно спочивають 1048 полеглих польських вояків II корпусу, які загинули у цій битві, яка вважається однією з найбільш вирішальних баталій на Західному фронті в період ІІ світової війни. В 1970 році поруч зі своїми вояками спочив і генерал Владислав Андерс, який помер в еміграції, в Лондоні.
Цьогоріч з нагоди 80-ї річниці цієї битви на її місці пройшли пам’ятні заходи за участі президента Польщі Анджея Дуди, голови Сенату Малґожати Кідави-Блоньської, польських політиків, дипломатів, представників діаспори і невеликої групи ветеранів славного ІІ корпусу, солдати якого встановили 18 травня 1944 року на руїнах монастиря польський прапор.
Про битву під Монте-Кассіно і її значення для поляків Польське радіо попросило розповісти історика військової справи, професора Адама Булаву.
По-перше, треба ще підкреслити, що окрім підняття прапору теж було виконано маріацький гейнал, що мало специфічне значення. Не треба забувати, що взяття Монте-Кассіно асоціюється з порятунком європейської цивілізації. На цій горі знаходиться славетний монастир святого Бенедикта. Проте, повертаючись до прапора, група солдатів 12-го полку подільських уланів встановила на горі прапорець, а потім вже з боку був встановлений британський стяг. Тобто, це було знамено армії, яка була основною силою, що брала участь у цій битві. Гадаю, що тут не варто говорити про якусь дискредитацію польського внеску у перемогу. Навпаки, не має сумніву, що четверта битва за Монте-Кассіно в серії битв, метою яких було прорвати «лінію Густава», була виграна завдяки участі в ній ІІ Польського корпусу. Прикметно, що це була найменша з 10 армій, які билися в пеклі під Монте-Кассіно. Я недаремно вживаю слово «пекло», бо саме так окреслив один із західних істориків цю баталію. Це було пекло, в якому воювали представники щонайменше 26 народів і 10 армій. І лише з четвертого разу поляки, хоча з другого разу, але успішно для західних союзників довершили справу.
Під Монте-Кассіно проливали кров тисячі солдатів західної коаліції, які часто походили з різних куточків світу, навіть таких екзотичних для європейців країн як Індія, Австралія, Нова Зеландія. Проте, як відзначає історик, саме поляки в очах багатьох воєначальників були найкращими солдатами, що проявили себе у цій завзятій баталії.
Один з британських командувачів здається заявив, що якби в нього була можливість вибирати, яких солдатів з собою брати, щоб вирушити в такий бій, то вибрав би власне поляків. Я хочу відзначити, що битва під Монте-Кассіно вважається одним з найбільш кривавих і запеклих зіткнень в історії ІІ світової війни. Її вважають порівняльною до битви під Сталінградом чи до Курську, на Східному фронті. А якщо говорити про Західний фронт, то Монте-Кассіно порівнюють з боями в Нормандії.
Після війни в одному з інтерв’ю BBC генерал Андерс сказав наступне: «Рішення було важким. Я розумів, що в разі невдачі вся відповідальність впаде на мене. Я розумів, що якщо ми програємо цю битву, то це буде моя особиста поразка, а якщо виграємо, то переможцем буде цілий народ. Після роздумів, я сказав, що візьмуся за це важке завдання». Адам Булава розказав, чому рішення командувача ІІ Польського корпусу було таким важким.
Варто підкреслити, що генерал Андерс мав лише 10 хвилин на прийняття рішення щодо чогось, що потім мало величезний вплив на історичну пам’ять польського народу. Поза сумнівом рішення було важким. Це був один з тих моментів в історії народів, коли на плечах однієї людини лежить величезна відповідальність. Згодом, в розмовах з польським головнокомандувачем генералом Казимиром Соснковським Андерс мусив давати пояснення щодо свого рішення. Соснковський вважав, що план лобової, а не флангової атаки, є дуже ризиковним, і що це все призведе до високих втрат. Проте генерал Андерс знав, що совєтська пропаганда звинувачує поляків, які воюють на боці союзників, в бездіяльності і униканні боїв. Він вважав, що полякам варто показати свої можливості, своє вміння. Андерс виступав за те, щоб вони виступили в генеральній битві на одному з важливих фронтів. До цього була вереснева кампанія у 1939 році. Як відомо, після цього була Норвегія, Північна Африка. Теж була боротьба поляків на морях і океанах, а в небі билися польські пілоти. Проте грандіозна битва під Монте-Кассіно була нагодою показати світу польського солдата у складі великого тактичного з’єднання, яким був ІІ Польський корпус.
Адам Булава також представив, які альтернативи мав перед собою командувач ІІ Польського корпусу, окрім проведення фронтальної атаки.
Можна було ще почекати, коли лінію оборони буде прорвано і вже тоді польські сили могли бути введені в бій. Теж можна було скувати сили ворога спереду і спробувати обійти його з обидвох сторін. Проте взяв гору варіант фронтального удару. Поза сумнівом, втрати були високі. При 40-44 тисячах солдатів ІІ корпусу, було понад 900 вбитих, десь 3000 поранених і понад 300 пропавших безвісти. Це втрати на рівні 10%. Це серйозні жертви. Проте, якщо говорити про те, чи рішення генерала Андерса було правильним, то відповідь буде однозначно ствердна. Це рішення поставило крапку у перемозі. Зусилля не були марними. Поляки показали, що вони здатні перемагати. Інша справа, що генерал Андерс розраховував, що це буде якийсь аргумент під час переговорів щодо кордонів і устрою майбутньої Польщі. А як виявилося, це вже було поза досяжністю військових.
Історик звертає увагу, що попри доблесть польських солдатів геополітичні реалії були не на користь Польщі. Рузвельт і Черчилль йшли на поступки Сталіну, зокрема коштом поляків.
Практично від Тегеранської конференції все не надто добре виглядало для поляків. Збройні зусилля польської сторони не переважили шалі терезів на її користь. На жаль, західні союзники у цій великій політичній грі залишили поляків на поталу Сталіну.
Адам Булава відзначає, що героїчна битва при Монте-Кассіно була основою етосу боротьби поляків за свою незалежність в період Другої світової війни, на якому виховалися нові покоління поляків.
Слід пам’ятати, що генерал Андерс під час існування несуверенної польської держави, названої Польською Народною Республікою, був символом опору. Комуністи намагалися не згадувати його прізвище в офіційному дискурсі. Проте для польського народу генерал Андерс на білому коні був символом опору, який підтримував на дусі.
Якщо йдеться про вояків ІІ Польського корпусу, то ті, котрі повернулися до Батьківщини в часи сталінізму, часто стикалися з репресіями.
Треба сказати, що Мельхіор Ванькович, який був автором літературного опрацювання битви при Монте-Кассіно, створив основи, які підтримували дух наступних поколінь поляків. Думаю, що ця літературна легенда дала можливість вистояти у важкі часи, коли Польщі вдалося повернути собі повну незалежність.
PR24/no