63 дні героїчної і нерівної боротьби за свободу Польщі. Варшавське повстання, сигнал якому був даний о 17:00 1 серпня 1944 року, було наймасштабнішим антинімецьким збройним виступом в окупованій Третім Рейхом Європі. Воно стало кульмінацією Операції «Буря», яку організувала Армія Крайова на зайнятих гітлерівцями теренах, що входили до складу ІІ Речі Посполитої. Раніше були менш масштабні повстання АК у Вільні і Львові.
Ця підпільна структура підпорядковувалася польському уряду у вигнанні, який перебував в Лондоні. Суть плану полягала в тому, щоб завдати удару по німцях, які відступали під натиском совєтських військ, і встановити легітимну владу до їх приходу. Це було намагання показати, що господарем на теренах, котрі входили перед 1939 роком до складу ІІ Речі Посполитої є Польська підпільна держава і АК. Слід наголосити, що в обозі Червоної армії рухалися польські комуністи. Вони за сприяння Москви створили у Любліні 22 липня 1944 року Польський комітет національного визволення, який себе представляв як «справжній» уряд. Тим часом за допомогою цього маріонеткового квазіутворення Сталін насаджував свою тоталітарну систему у Польщі. За його негласним наказом Червона армія зупинилася на правобережжі Варшави і дала змогу німцям без перешкод придушувати повстання, що дало можливість Сталіну німецькими руками знищити свого політичного конкурента в особі АК і польського уряду у вигнанні. Натиски з боку союзників не дали результату, так само, як і скидання вантажів зі зброєю, продовольством і медикаментами для повстанської Варшави з літаків англійцями і британцями.
Оцінюють, що в боях загинуло від 15 до 18 тисяч повстанців, а також 150-200 тисяч цивільних. Втрати німців склали близько 10 тисяч. Сьогодні в різних куточках світу ще живуть 350-400 варшавських повстанців.
Жорстоке придушення виступу гітлерівцями супроводжувалося масовими звірствами і злочинами проти людяності. Не щадили ні жінок, ні дітей, ні старців. Незламна постава повстанців викликала подив навіть у гітлерівців. 3 жовтня 1944 року відбулася капітуляція на почесних умовах.
Згодом німці за наказом Гітлера взялися за цілеспрямоване знищення того, що вціліло від міста. Дуже часто лунають у Польщі запитання про куліси рішення про виступ і його сенс.
Тут слід сказати, що головний задум командувача АК генерала Тадеуша «Бура» Коморовського і полковника Антоні Хрусьцєля на псевдо «Монтер», який фактично командував силами АК у Варшаві, полягав в тому, щоб зайняти в перші дні стратегічні пункти в місті. Вони вважали, що після цього і з огляду на наближення Червоної армії німці відступлять зі столиці. Ні одне, ні друге не відбулося. Але боротьба продовжувалася упродовж двох пекельно кривавих місяців.
Розповісти про Варшавське повстання і його значення я попросив історика Шимона Нєдзєлю, наукового співробітника Музею Варшавського повстання.
— Рішення про повстання прийняв Тадеуш «Бур» Коморовський. Хоча його повинен був приймати верховний головнокомандувач. В роки Другої світової війни Польща як суб’єкт міжнародного права мала свого прем’єра, президента, мала свого верховного головнокомандувача, який перебував у Лондоні. Ним був генерал Казимир Соснковський. Однак генерал Соснковський не прийняв такого рішення. Він не хотів брати на себе відповідальності. В своєму наказі він дав вказівку крайовому командуванню вирішувати все на власний розсуд, тобто йшло про головнокомандувача АК.
І дійсно передбачали, що німці не будуть оборонятися в районі центральної Вісли за будь-яку ціну, а скоріш за все, відступлять на захід, захищаючи лінії на Одері і доступ до Берліну. По-друге, вважали, що Червона армія наблизиться до Варшави і, наступаючи на Берлін, не зупиниться на півроку під столицею. Все це з будь-якої точки зору було логічним. Адже, якщо Сталін хоче перемогти Гітлера і здобути Берлін, то для чого зупинятися над Віслою, під Варшавою, звідки веде пряма дорога на Берлін? Для чого там стояти впродовж 5 місяців? Як відомо, наступ почався 17 січня 1945 року. Ці дві передумови не здійснилися. Чи можна тут говорити про велику помилку командирів АК? Чи вони могли передбачити такий розвиток подій? А давайте, до прикладу, поставимо запитання: «Чи американці та британці передбачили німецький наступ в Арденнах?». Зимою на зламі 1944/1945 років німці завдали їм важких втрат. Так само було і у випадку Варшавського повстання, коли не вдалося передбачити ходу подій.
Водночас експерт звертає увагу на такий момент:
— Тут можна лише задуматися над тим, чи не варто було почати розмови з совєтською стороною щодо підтримки повстання. Звичайно, тут була велика політична перепона. Часто все вирішували не генерали, а політичні чинники. По суті, єдиною силою, яка могла здолати німців у Варшаві за декілька днів була власне Червона армія. Проте це не відбулося. Всі ці сценарії не здійснилися. Допомога, що надійшла від наших союзників, була надто малою. Вона не могла бути іншою, бо вони не могли провести десант танкової дивізії, так як сьогодні можна транспортувати танки. Ані Королівські ВПС, ані ВПС США не були в стані це здійснити.
Історик відзначає, що повстанці з надією чекали, що союзники зможуть здійснити операцію за участі I окремої повітрянодесантної бригади під командуванням генерала Станіслава Сосабовського, яка діяла в складі британських військ.
— Не буду приховувати, що згідно з документами під час Варшавського повстання Варшава чекала на наших десантників. І це була помилка, що їх не відправили туди. Проте, увага — повітрянодесантна бригада не перемогла б німців. Однак прошу зауважити, що ті ж самі польські солдати змушені були гинути в непродуманій операції «Маркет-Ґарден», в битві при Арнем, вмираючи на голландській землі. Вони гинули за голландців. І то багато з них були вбиті ще у повітрі. Натомість, тут вони б теж загинули, бо повітрянодесантна бригада не змогла б здолати німецькі сухопутні сили в районі центральної Вісли і у Варшаві. Тим не менше, ці солдати воювали б за Польщу, на польській, а не голландській землі.
Коли мова заходить про Варшавське повстання, то постійно говорять про Армію Крайову, але часто забувають, що це був незалежницький вибух, в якому брали участь також інші організації. Вони змогли подолати гострі протиріччя, відкриті, жорстокі конфлікти і спільно виступили проти німецьких окупантів. Тут йдеться передовсім про Національні збройні сили і навіть про Польську народну армію, створену комуністами. Ось що говорить з цього приводу Шимон Нєдзєля.
— Дуже радий, що Ви це підкреслили. Безумовно, про це треба голосно говорити, позаяк сьогодні дуже часто історики, публіцисти, та й прості люди так можуть посваритися на тему сенсу Варшавського повстання, що перестають розмовляти один з одним. Тому потрібно їм нагадувати, що коли вибухнуло повстання, то ті чи інші політичні і збройні угруповання були дуже відмінні, між ними були глибші різниці, ніж це є у випадку сучасної політичної сцени. Попри цей глибокий поділ 1 серпня 1944 року так, як Ви вже сказали, часто на тій самій барикаді, в тому самому районі, проти німців воювали підрозділи Армії Крайової, Національних збройних сил або комуністичної Народної Армії. Що ж, Народна армія теж була захоплена зненацька ситуацією, яка склалася. Чому вони пішли в бій? Це правда, що вони достойно билися у Варшаві. Генерал Тадеуш «Бур» Коморовський присвоїв двом офіцерам Народної Армії ордени Virtuti Militari — це найвища військова відзнака.
Комуністи пішли в бій, бо вони думали, що от-от до Варшави ввійде Червона армія і вона їх тут визнає найважливішими. Народна армія надіялася стати головним чинником після вступу Червоної армії, але так не сталося. Червона армія ввійшла лише 17 січня 1945 року. Тобто, Народна армія також стала жертвою політики, бо її бійці ринулися у бій, але політика зупинила совєтський наступ. Як ми знаємо, маса совєтських військ вирушила на Балкани, в напрямку Угорщини, Румунії і Югославії, а на центральній Віслі цей наступ зупинено.
Найбільший тягар повстання випав не бійцям підпільних формувань, а цивільному населенню. Страхітливі німецькі злочини перевищували можливості людської уяви: масові вбивства, зґвалтування, пограбування. Символом цього стала бійня в районі Воля. Вважається, що там з 5 по 12 серпня 1944 року німці і допоміжні, колабораціоністські формування було вбито від 40 до 60 тисяч людей. Особливою жорстокістю відзначилася штурмовий полк СС «Дірлевангер», велику частину якого складали кримінальні злочинці, а також формування Російської визвольної народної армії (РОНА). Оцінюють, що РОНА відповідальна за смерть 7-10 тисяч людей у варшавському районі Воля, а німці вбили там від 30 до 50 тисяч осіб.
Водночас, Шимон Нєдзєля звертає увагу, що РОНА не можна вважати лише суто російським формуванням.
— В тих формуваннях були не лише етнічні росіяни. Там були представники багатьох народів колишнього Совєтського Союзу. Це були вихідці з Кавказу, з України, з Білорусі, а також з росії. Були там різні люди, які були відповідальні за немислимі страждання цивільного населення у Варшаві. Адже, як слушно Ви сказали, найвищу ціну заплатило цивільне населення.
Варшавське повстання, скажімо, на відміну від Листопадового повстання 1830 року, було передовсім вбивством цивільних німцями, а також колаборантами-представниками різних народів Совєтського Союзу. Їх було особливо багато в бригаді РОНА, але також в інших формуваннях зі Сходу, яких, наприклад, називали «козаками». Але, скажімо, ці «козаки» були з терену Української совєтської соціалістичної республіки (УССР), бо такі «козацькі» відділи існували.
Проте, тут найважливіше це те, що Варшавське повстання не було суто битвою. Скажімо, в битві під Верден загинуло близько півмільйона людей. Може хтось сказати, що от це була справжня бійня, бо там загинуло більше, ніж у випадку Варшавського повстання. Але там була битва регулярних армій. Солдат стріляв в солдата. Натомість, у Варшаві тисячами вбивали мирне населення.
І хочу тут наголосити, що саме завдяки поставі цивільного населення повстання могло протриматися аж 63 дні. Адже, якщо б цивільні були проти цього виступу, то повстанці протрималися, скажімо, впродовж тижня. А завдяки підтримці цивільного населення вони могли вистояти цілих два місяці.
Матеріал підготував Назар Олійник
