Українська тема польського еміграційного діяча Єжи Ґєдройця, яка увійшла у публічний дискурс після Другої світової війни, виростала із ідей так званого «прометеїзму», тобто своєрідної політичної думки, яка була спрямована на співпрацю проти Росії народів, поневолених нею. На початку 1920-1930 років цей рух об'єднав представників різних політичних поглядів близько десяти національностей. Зокрема, українців, кримських татар, грузинів, а також народи Кавказу.
«Як політичний напрямок "прометеїзм" був дисциплінованим міжнародним рухом, який координувався польським Міністерством закордонних справ. У структурі відомства був спеціальний підрозділ, діяльність якого була секретною. За спогадами одного з дипломатів, відомство мало окреме приміщення з окремим входом, про який мало хто знав. Звісно, що міністр володів цією інформацією, але фактично займався цією темою його заступник, тривалий час це був Тадеуш Шецель», — розповів історик Павел Лібера.
Ще однією із важливих для прометеївського руху була постать Тадеуша Голувка, який народився в Казахстані у польській родині, засланій до Сибіру за участь у Січневому повстанні. Прометеївський рух був дуже конспіративним, про нього знали лише утаємничені. Це було пов’язано з побоюванням репресій з боку Росії. Більша частина внутрішнього листування була зашифрованою. Використовувалися два види криптонімів і логарифмічні шифри.
«У листуванні, на яке ми натрапляємо, є приклади листів, де низка прізвищ, імен чи паролів записані довгими послідовностями цифр, які сьогодні фактично неможливо розшифрувати. Едмунд Харашкєвич, який був багаторічним і фактично єдиним керівником цієї структури у 1939 році написав, що прометеївський рух діяв у чотирьох основних напрямках. Перше, йшлося про створення політичної платформи різних націй. Передбачалося налагодження співпраці з представництвами, бажано державними. Тобто, з урядами у вигнанні, як, наприклад, Грузії і України. Більшість з них базувалися в Парижі», — додав Павел Лібера.
Супроводжувалося поширення ідей прометеїзму мережею видань мовами кожного з народів-учасників. Найбільш успішними, напевно, були тижневик «Тризуб», який видавався українським урядом в екзилі, що виходив у Парижі до середини 40-х років, а також франкомовний журнал «Прометей», який виходив за польські гроші. Ці видання переконували національну аудиторію своєї діаспори у тому, що боротьба за незалежність має сенс і що потрібно об'єднатися. Крім того, було створено три інформаційні агентства, в яких переважно працювали українські журналісти. Одним з найважливіших був Ofinor, який локалізувався спочатку у Римі, в Парижі, а потім в Женеві. Його діяльність є важливою для розуміння ролі українського сектору у вивченні прометеївського руху. Керував ним Михайло Єреміїв, який народився на Житомирщині. У найуспішніший період бюлетені цього агентства виходили майже щодня. Основною версією був бюлетень французькою мовою, який виходив накладом у кілька сотень примірників. У 1930-х роках бюлетень почав виходити також українською та німецькою мовами. Ofinor мало своїх кореспондентів у багатьох країнах, зокрема, в Ризі, Варшаві, Бухаресті, Стамбулі, Тегерані, Шанхаї, Відні та Празі.
Dwójka / Христина Срібняк