Сучасна історія Війська Польського неможлива без постаті Юзефа Пілсудського. Саме з його іменем пов’язують відродження польської армії після понад століття поділів та відсутності державності. Для мільйонів поляків він став не лише воєначальником, а й символом національної волі.
За словами історика Роберта Чижевського, Юзеф Пілсудський — постать, яка й досі викликає дискусії серед істориків та політиків. Лідер, чия політична біографія поєднала романтику революційної боротьби та прагматизм державотворця. Хоч і Пілсудський походив із соціалістичного середовища, його бачення соціалізму разюче відрізнялося від більшовицької доктрини, а головним пріоритетом залишалася незалежність Польщі.
Роберт Чижевський підсумовує, що Польсько-радянська війна 1920 року об’єднала навколо Варшави усіх ідейних союзників, зокрема українських воїнів, латвійські війська, американських пілотів, французьких радників, а також Угорщину, яка забезпечила на той час Польщу зброєю та боєприпасами. Ця традиція україно-польського братерства продовжилася також і під час Другої світової війни, коли українські солдати, зокрема в складі Гуцульського полку та інших підрозділів польської армії, мужньо відбивали наступ німецьких військ, демонструючи відданість спільній боротьбі за безпеку Польщі.
До польського історика приєднується і український колега, старший науковий співробітник Національного музею історії у Другій світовій війні Роман Кабачій, який підтверджує, що навіть у найскладніші періоди поляки та українці могли об’єднатися для спільного протистояння проти єдиного ворога. Однак після Другої світової війни польські військові та інші підпільні формування опинилися під пильним контролем радянської влади. Багато ветеранів було репресовано, арештовано інші були змушені залишити країну, оскільки нова влада розглядала їх як потенційну загрозу.
«Масові арешти, депортації та ліквідація польських формувань у 1945-46 рр. призвели до того, що значна частина колишніх солдатів знайшла прихисток у Західній Європі та Північній Америці», — додає історик Роман Кабачій.
Справжню велику трансформацію, Польська армія пережила після падіння комуністичного режиму на початку 1990 років. Було проведено низку реформ, спрямованих на підвищення професіоналізму військових, модернізацію озброєння та техніки. У результаті цих змін Польща змогла не лише зміцнити власну обороноздатність, а й стати надійним партнером у міжнародних операціях.
Сьогодні польські збройні сили входять до числа найсучасніших армій Європи, демонструючи високий рівень професіоналізму та здатність ефективно взаємодіяти з союзниками в різних регіонах світу. Як зазначив в ефірі Першого каналу Польського радіо головний редактор журналу «Wojsko i Technika» Анджей Кінський, Польща протягом досить багатьох років досягає сумісності в рамках Альянсу.
Шлях Польщі до НАТО був складним і чимало країн, зокрема Америка, були проти розширення кордонів Альянсу на Схід від Німеччини, ділиться своїми спогадами політолог з Чикаго та експерт з американської історії Александер Шеміньський.
Вагому роль для вступу Польщі до НАТО відіграла польська діаспора у США. Про це продовжує розповідати Кореспондент Польського радіо Ян Пахловський:
«Активний тиск у цьому напрямку розпочався приблизно у 1995 році. Наприкінці ХХ століття багато польських організацій у США, зокрема Польсько-американський конгрес, Польсько-американська асоціація та інші активно лобіювали вступ Польщі до альянсу».
У ХХІ столітті безпека держави залежить не лише від дипломатії чи економічної стабільності, а й від її збройних сил. Сучасні виклики від гібридних конфліктів та кібератак до традиційних військових загроз вимагають, щоб кожна країна мала професійну, добре підготовлену та технічно оснащену армію, адже на прикладі України ми бачимо, що будь-яка країна може опинитися під загрозою.
Сьогодні у цей день, коли Польща відзначає День Війська Польського, переконана більшість із нас погодяться зі словами Агнєшки Зах, яка від 22 року безперервно допомагає українським військовим, що для кожної країни потрібна міцна армія, але не для війни, а для безпеки та миру. Тож, нехай сила армії буде гарантією захисту, а не приводом для агресії.
Вікторія Машталер