Тисячі годин записів розмов із ключовими постатями польської еміграції ХХ століття потрапили до Архіву Польського радіо у результаті угоди про співпрацю з Товариством Літературний інститут «Культура». Йдеться не про основний архів паризької «Культури», а про інший, менш очевидний: аудіо- та відеозаписи, газетні вирізки, радіоматеріали про еміграційний осередок, які надсилали до Мезон-Ляффітт журналісти, кореспонденти і редакції з різних країн світу. Їх оцифрували, але ще триває процес опису й упорядкування.
Літературний інститут від самого початку дбав про документування власної діяльності. Архів зростав разом із середовищем «Культури», охоплюючи листування, редакційні плани і приватні матеріали.
«В архіві зібрані документи від моменту заснування інституту в 1946 році і фактично до 2000 року, коли помер Єжи Ґедройць. Але він доповнювався і пізніше, адже ще виходили "Літературні зошити". А в 2010 році помер останній житель "дому у Мезон-Ляффітт" — Генрик Ґедройць. Тут є не лише матеріали, пов’язані з видавничою діяльністю, а й приватні речі мешканців дому — від листів до рахунків. Саме це створює повну картину життя цього середовища», — розповіла президентка товариства Анна Бернхардт.
Окрему частину становлять матеріали про саму «Культуру», їх і передано до Архіву Польського радіо. Для Польського радіо цей архів є не тільки суттєвим доповненням до наявних колекцій, які в часи ПНР не могли з’явитися в офіційному ефірі, але й містить несподіванки.
«Це можуть бути матеріали з "Радіо Вільна Європа", польської секції BBC чи Radio France Internationale, а також інтерв’ю, записані західними телеканалами. Після 1989 року — це вже записи Польського радіо і телебачення з Мезон-Ляффіт. Вітольд Гомбрович, наприклад, відомий нам лише з одного-двох записів на "Радіо Вільна Європа". І раптом знайдено інтерв’ю з ним Radio France Internationale на початку 1960-х», — зазначив керівник архіву Анджей Мєтковський.
Подібних випадків може бути більше. У різних архівах знаходили записи, яких бракувало навіть у самих установах, що їх створили. Окрім аудіо, колекція містить і відеоматеріали, зокрема записи, зроблені західними медіа в ключові історичні моменти.
«Є, наприклад, фільм про Юзефа Чапського початку 1980-х років, де видно його щоденну роботу і життя в домі під Парижем. Це матеріали, які дозволяють відчути атмосферу "Культури" того часу. Ймовірно, ми знайдемо також записи з періоду воєнного стану чи після смерті отця Єжи Попєлушка», — говорить Анджей Мєтковський.
Ці записи часто створювалися багатьма мовами і для різних аудиторій, що відкриває новий контекст для дослідників. Частина записів цієї вибірки архіву з’явиться на сайті «Культури».
«Ми не зможемо відкрити онлайн-доступ до всього архіву, навіть наші сервери не змогли б витримати такого обсягу, але запрошуємо дослідників і гостей до Мезон-Ляффітт», — зауважила Анна Бернхардт.
Будинок «Культури» і сьогодні залишається робочим простором, а не музеєм, відповідно до волі Єжи Ґедройця. Відвідати легендарний дім Мезон-Ляффітт може кожен охочий, проте попередньо необхідно повідомити про це за електронною адресою kultura(nospam)kultura.fr.
Христина Срібняк