Політичний діяч довоєнної Польщі, публіцист, редактор і видавець в еміграції Єжи Ґєдройць часто наголошував на тісному зв'язку між безпекою Польщі та незалежністю її безпосередніх східних сусідів. Ця тема була важливою на шпальтах періодичних видань, які він редагував, передусім «Культури». Його далекосяжні плани у підтримці продемократичних рухів в Україні, Литві і Білорусі стали основою доктрини, відомої як «доктрина УЛБ». Вон була важливою для протистояння радянській тоталітарній системі і їхньому зближенню із західними демократіями.
Вільна Україна, Литва і Білорусь. Доктрина «УЛБ» Єжи Ґєдройця.
«Ми повинні за будь-яку ціну зберегти незалежність України, Литви, Білорусі, тому що це в наших життєвих інтересах. Якщо Росія поглине Україну, то нам буде непереливки, нас візьмуть за горло», — писав Єжи Ґєдройць.
Головним виразником «східного питання» у «Культурі» від самого початку був Юліуш Мєрошевський, який на початку 1950-х років став головним публіцистом часопису. Якою мірою авторство цих політичних концепцій належить Ґєдройцю, а якою Мєрошевському, оцінити нелегко, адже збережене між ними листування, свідчить про обмін ідеями і їхнє доповнення, а також взаємоузгоджені фрагменти текстів. У «Культурі» Юліуш Мєрошевський наголошував, що «Польща може відновити і зберегти своє незалежне існування лише в межах федералізованої цілої Європи», в тому числі Європи українців і білорусів.
Зміцнення толерантності та демократії країни Східної Європи через осмислення спільної історії — один із головних напрямів діяльності польської неурядової громадської організації КАРТА, яка повстала у 1982 році. Від моменту заснування «Східного архіву» КАРТА переосмислює історію тоталітарних режимів через свідчення очевидців, які постраждали від радянської системи. Зокрема 22 лютого 2022 року, тобто за два дні до повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну, Осередок КАРТА на сторінці опублікував звернення до читачів: «КАРТА проголосила самовизначення на самому початку, 40 років тому, — в умовах воєнного стану. Сьогодні Центр КАРТА підтримує цю декларацію, підкреслюючи її загальносоціальне, а не лише екологічне значення. Протягом чотирьох десятиліть безперервної роботи — спочатку над комуністичною дійсністю, потім над минулим ХХ століття — вдалося чітко виявити кілька істин, які можна було б вважати основою консенсусу в польському суспільстві, якби поточна політика не суперечила їм. З огляду на глибоку суспільну кризу, яку переживає сучасна Польща, KARTA оголошує ці фундаментальні аргументи, перевірені нею».
Зокрема, серед тез є така: «Наразі Європа поділена не просто на Захід і Схід — немає чіткої межі між демократичним і деспотичним просторами. Східні диктатури, як правило, пострадянського характеру, визначають структуру влади, але не визначають саме суспільство, яке — навіть якщо воно переможене шахрайством чи терором — має право бути присутнім у Європі, на демократичний порядок. Республіка Польща, яка пережила свою новітню історію, зобов’язана стати на бік націй, які прагнуть свободи і паралізовані у своїх авторитарних країнах. Ми розуміємо альянси, чинні чи потенційні, з деспотичною владою Росії, Білорусі, Туреччини чи Китаю як несумісні з громадянською ідентичністю Польщі».
У «Просторі діалогу» продовжуємо розмову з видавцем, редактором, істориком і президетном правління Осередку КАРТА Збіґнєвим Ґлюзою.
У 1997 році в контексті власної оцінки діяльності польсько-українських відносин на сторінках «Культури» Єжи Ґедройць написав: «Створення візії майбутнього здавалося утопічним, але виявилося, що це не так. Що ці бачення мають бути реалізовані».
«Назагал, моє враження таке, що Східній Європі у віддаленій перспективі потрібен спільний "прорив" у боротьбі з Кремлем. Наразі це здається неможливим, тому що здається, що російське суспільство настільки піддалося пропаганді і проімперському мисленню, що воно не підніметься на боротьбу за свободу. Але мушу сказати, що я не вважаю, що якесь із суспільств повністю зруйноване, найменше білоруське суспільство. Я вважаю, що те, що сталося у 2020 році, тобто відповідь на сфальсифіковані Лукашенком вибори, було передвісником свободолюбної позиції цього суспільства. Його "стерилізували", надзвичайно жорстоко і безжально. Зараз воно не може висловлювати свою думку, але я вважаю, що воно певною мірою готове до свободи. Як тільки настане момент, коли це може статися, це станеться. Я писав це якраз після 20-го року, що мені здається, що четверта хвиля визволення у Східній Європі вже не буде в одній країні, а буде міжнародною. Так само, як був вісімдесятий рік у Польщі, чотирнадцятий в Україні та двадцятий у Білорусі. Отже, тепер має відбутися хвиля, дещо схожа на хвилю 89-го року, коли раптом, як доміно, ці диктатури в окремих країнах падають. Тоді в росії не відбулося масштабних змін, і тому пострадянський тоталітаризм повернувся. Але Лукашенка, безумовно, слабший гравець, і мені здається, що це суспільство більш схильне до спротиву, коли навколо нього є звільнене суспільство, тому що українське суспільство явно звільнене, я маю на увазі, що воно не вільне від війни, але воно вільне від російської пропаганди, чи то прорадянської, чи то пост-радянської пропаганди. У мене таке враження, що досягнення свободи в усьому регіоні можливе лише за умови зміни системи в росії, а потім і в Білорусі, тому що Білорусь просто не витримає тиску, вона занадто слабка. Отже, я вважаю, що саме тому польсько-українське, а також польсько-українсько-литовське порозуміння є дуже важливим, тому що це, в певному сенсі, вісь опору. Коли я нещодавно був у Вільнюсі і розмовляв там з литовцями, вони відзначали, наскільки зміниться їхнє ставлення до поляків, тому що вони побачили з початком війни, як Польща однозначно стала на бік українців, і литовці вважають, що це принципово важливо, тож загалом це також поліпшує польсько-литовські стосунки. У мене склалося враження, що, ставлячи перед собою таку мету, всі ці суспільства повинні, по суті, певною мірою спрямовуватися до досягнення прориву в усьому регіоні, адже тільки тоді буде гарантована свобода, безпека і мир в Україні, тому що, якщо це не відбудеться, тобто навіть якщо буде якесь перемир'я, загроза буде постійною. Зрозуміло, що Путін, якщо він продовжить правити, повернеться до своєї войовничої позиції. Проблема не тільки в тому, щоб позбавити влади Путіна, але й взагалі зруйнувати такий механізм влади, щоб він більше до нього не повертався. Це може зробити тільки суспільство. Це неможливо зробити ззовні. Тому ми всі повинні, в певному сенсі, підготувати себе і зробити все можливе, щоб ці суспільства, навіть діаспори, були готові», — зазначив Збіґнєв Ґлюза.
Саме для цього, за словами видавця, КАРТА відкрила «Східний дім» на площі Конституції у Варшаві, який став місцем діалогу.
«Я переконаний, що ми повинні підтримувати одне одного ідеологічно. А спільність цілей — це падіння тиранії в Кремлі, а не тільки звільнення України від війни, Білорусі від режиму і так далі. Це процес, який потрібен в цілому. Напевно, тоді Російська Федерація розвалиться», — зауважив Збіґнєв Ґлюза.
Запрошуємо послухати повну версію розмови.
Христина Срібняк