У 1930-х роках влада Речі Посполитої, паралельно із забезпеченням державних інтересів через міжнародні договори та союзи, прагнула зміцнити й обороноздатність країни. Хоча військові витрати в останні мирні роки поглинали більшу частину державних видатків і були величезним фінансовим навантаженням, диспропорція в озброєнні та оснащенні польських збройних сил у порівнянні з багатьма європейськими країнами, зокрема Німеччиною, була колосальною. Тож влада вирішила звернутися по допомогу до жителів Польщі. Першою такою ініціативою в 1933 році стало створення Фонду морської оборони, призначеного для розширення військово-морського флоту. Зібрані кошти частково профінансували будівництво сучасного підводного човна Orzeł, виготовленого в Нідерландах. Фонд національної оборони був створений указом президента Іґнаци Мосціцького в квітні 1936 року з метою збору додаткових коштів на переозброєння армії перед загрозою існування держави з боку нацистської Німеччини. Серед іншого, він також збирав кошти із суспільного внеску, що складався з пожертв приватних осіб, а також суспільних, політичних, культурних і економічних інституцій.
«Відомо, якою в той час була ситуація в Європі. Над нею збиралися вже чорні хмари, попри те, що недавно закінчилася страшна, так звана Велика війна, а їх тоді ще ніхто не лічив, адже ніхто не очікував, що розпочнеться наступна. Проте у зв'язку з політикою гітлерівською Німеччини були передчуття, що Польщі і всій Європі це знову загрожує. Тому указом президента був створений такий Фонд національної оборони для переозброєння польської армії перед обличчям цієї неминучої загрози. Робити внески можна було готівкою. І, як на той час, була зібрана досить велика сума. Але також можна було пожертвувати всі можливі родинні коштовності. І ця кампанія була дуже широкою, люди жертвували до фонду і золоті, і срібні речі, які мали просто переплавити у золоті та срібні зливки, аби потім їх можна було монетизувати і використати ці гроші для посилення польської армії. Але зробити цього не вдалося. Чи на щастя, чи на нещастя, ми зможемо самі оцінити, дивлячись цю виставку у тих різних місцях, до яких ми її возитимемо. Я не буду входити в подробиці долі золотої колекції, тому що її в кінцевому підсумку все ж таки було переплавлено і використано конкретно. Але Срібний фонд національної оборони через різні повороти долі потрапили з-за кордон, де зберігалися в рамках діяльності польського еміграційного уряду», — розповів заступник міністра культури і національної спадщини Ярослав Селлін.
Оборона країни значно консолідувала людей. Кампанія зі збору коштів була помітним явищем і супроводжувалася маніфестаціями та виставками військової техніки. Приміром, в Кракові на Ринковій площі встановили так званий «термометр почуттів Кракова», на якому щодня відмічали суму надходжень. За короткий час краків'яни зібрали близько 10 мільйонів злотих, активну участь у кампанії брали євреї. В травні 1939 року армії було передано танк Polski Rzemieślnik, придбаний на пожертви ремісників Краківського воєводства, а в червні — санітарний літак Święta Urszula, профінансований навчальними закладами монахинь-урсулінок. Після німецького вторгнення до Польщі у вересні 1939 року невикористані пожертви у їхньому первинному стані були вивезені за кордон. У польському посольстві в Бухаресті їх розділили на «срібну» і «золоту» частини. 61 скриня зі сріблом була перевезена з Румунії до Франції, де пережила Другу світову війну, спочатку у сховищі філії Банку Франції в Марселі, а після війни перевезена до Тулузи. «Срібний» Фонд національної оборони був повернутий Польщею у 1976 році. Колекція у понад 18 000 об'єктів потрапила до Національного музею в Познані, де між 1978 і 1988 роками команда співробітників провела її інвентаризацію. Після цього колекція нерухомо зберігалася у фондосховищі аж до 2023 року.
«Ми звернулися з проханням до Національного музею в Познані, аби вони провели повторну ретельну інвентаризацію цієї збірки, щоб мати можливість ввести її до музейної колекції. Ми домовилися з Міністерством національної оборони, яке було депозитарієм цієї колекції, аби воно згодилося передати повноваження над нею Національному музею в Познані. Офіційна церемонія передачі відбулася в січні цього року за участі прем’єра Матеуша Моравєцького та віце-прем’єрів Маріуша Блащака і Пьотра Ґлінського, бо і міністр оборони, і міністр культури мають у нашому уряді ранги віце-прем’єрів. І тоді колекцію передали до Національного музею у Познані. А після цього було прохання до директора Національного музею в Познані Томаша Ленцького переконати кільканадцять установ, по можливості в кожному польському воєводстві, представити у себе тимчасові виставки срібла з Фонду національної оборони. Також пан директор взяв на себе клопіт разом зі своїми співробітниками перевірити, наскільки це можливо, з яких регіонів походять ті чи ті предмети, аби дещо цю колекцію регіоналізувати і показати її саме в тих містах Польщі, де вони цінності з неї були пожертвовані. І, наприклад, в Королівського замку у Варшаві на виставці були представлені речі, які радше можна віднести до цього міста чи до Мазовії. В Національному музеї в Кєльцах, наприклад, специфікою виставки буде юдаїка, тому що польські євреї в пориві такого патріотичного піднесення також віддавали свої речі з власних домівок на зміцнення польського війська, і таких речей є досить багато», — доповнив Ярослав Селлін.
Виставка срібла з Фонду національної оборони в Королівському замку у Варшаві
Під збірною назвою «Не змарнуйте незалежність. Срібло Фонду національної оборони» тимчасові виставки з 6 червня діють в музеях та культурних установах у 14-ти з 16-ти воєводств Польщі. Підготовка була стрімкою, організувати все здалося всього за півроку.
«Ви є свідками фантастичної міжмузейної співпраці. Зазвичай виставки готуються і вписуються у плани за кілька років. Але я не зустрічав жодної відмови серед найважливіших музеїв Польщі прийняти цю виставку. Сучасний контекст не дозволяє ховати ці предмети в сховищі, як це було упродовж багатьох років. А зараз це є офіційною колекцією, яка розповідає про долю держави. Й то в такому місці, де ця держава народжувалася понад тисячу років тому. Ці срібні предмети, що експонуються упродовж цих місяців у шістнадцяти музеях, із часом потраплятимуть до постійних експозицій інших польських музеїв і вже не зберігатимуться у Познані. І остання справа: у так само швидкому темпі — я цим пишаюся, але це директор пишається, а інші над цим працювали – було створено дуже ретельний каталог. І всі ті пов’язані з цим контекстом виставки в ньому згадані, із зазначенням всіх музеїв, із представленням частини експонованих там об’єктів», — зауважив директор Національного музею у Познані Томаш Ленцький.
Найдавніші предмети у цій збірці датуються кінцем XVII століття, але, звичайно, переважають роботи, створені в XIX і на початку XX століть. Серед них, зокрема предмети ужиткового побуту, срібні тарілки, чайники, та столові прибори. На деяких коштовностях присутні гравіювання. Тож зрідка можна встановити попереднього власника, або майстерню, в якій вони були виготовлені.
«Це є дуже цікава колекція, навіть сама по собі, для наукових досліджень, можна з'ясувати місце походження, з яких земель часів поділів Польщі походять ці майстерні. Чи це з австрійського поділу, пруського, або російського, а також з міжвоєнного періоду. Найстаріші речі походять навіть з кінця XVII сторіччя, але домінують, безумовно, предмети, створені в XIX і на початку XX сторіччя. Я гадаю, що варто сказати в цьому контексті про те, що, зрештою, за цією справою стоїть також дух, який ми пізнаємо на цих виставках. Це дух польського патріотизму, патріотизму польського суспільства, яке виразило себе таким чином, що люди віддавали зі своєї власності дуже цінні речі на захист щойно відновленої незалежності, якій не було і 20 років, коли створювався цей фонд. А загроза вже була. Я думаю, що це також важливо в контексті того, що ми бачимо сьогодні за східним польським кордоном — повернення війни в Європу і спостереження та роздумів про те, як можна захиститися від війни, від агресії і від імперіалізму. А захиститися можна за допомогою збереження власної ідентичності, відчуття цінності власної країни, і просто звичайного патріотизму, який викликає у людей бажання активно стати на захист власної країни, на захист власної культури і нації. Вони роблять це по-різному, або йдучи в армію, або, якщо немає такої можливості, то принаймні, підтримуючи її. Такий дух стоїть за цією колекцію, яку ми хочемо показати в Познані і в кільканадцяти інших музеях. І ми відчуваємо цей дух особливо сильно, в контексті того жаху, який виникає, коли ми бачимо те, що діється за східним польським кордоном», — відзначив Ярослав Селлін.
Оглянути виставки можна буде упродовж кількох місяців. У Варшаві вона проходитиме у Королівському замку до вересня.
«Ця виставка дійсно відрізняється від усіх, які були у замку до цього часу. У нас є дуже гарні ювелірні вироби із золотарських майстерень кінця XVIII, а головним чином XIX століття та початку XX. Але це не головна причина, чому варто побачити цю виставку. Головною причиною є щось абсолютно дивовижне і зворушливе. Це виставка, яка передає почуття, емоції, прагнення людей від 80 років тому до наших днів. За кожним з цих предметів стоїть любов до батьківщини і готовність до жертовності. І це можна побачити і відчути, адже ніщо інше не спричинило би такого накопичення приватних срібних виробів, витягнутих з вітрин, шаф і різних домашніх схованок. Люди віддавали ці предмети тому, що хотіли, аби Польща була сильною і захищалася від агресора, адже просто любили свою країну. Тож цих гарячих сердець і значного відчуття переконання, що вона того варта, що це було необхідна і незамінна, було багато. Це можливість увійти в атмосферу родин, професійних груп чи цехів, які робили ці збірки і безкорисливо віддавали ці вироби польській армії. І в цьому випадку ми маємо справу з великим серцем і шедевром людської щедрості і відданості батьківщині», — наголосив директор Національного музею у Варшаві Войцєх Фалковський.
Оглянути виставки «Не змарнуйте незалежність. Срібло Фонду національної оборони» можна буде упродовж кількох місяців.
Запрошуємо слухати матеріал в прикріпленому аудіофайлі
Христина Срібняк