«Кожна демократія потребує громадян, котрі усвідомлюють свою роль, тобто таких, що вміють ставити критичні запитання, не бояться ділитися власною точкою зору, вміють слухати та обмінюватися змістовними аргументами». Саме цими словами починається запрошення до проекту «Debate Your Issue», аби молодь взяла участь у програмі обговорення або дебатування про питання, що її особливо непокоять. «Метою проекту є розвиток громадської свідомості молодих європейців у віці від 18 до 25 років у сферах, пов’язаних з політикою, суспільством, дипломатією, екологією, толерантністю і такими властивими їм ризиками, як, зокрема, дезінформація, нетолерантність та мова ненависті», - читаємо далі в описі мети цієї програми.
А детальніше розповісти про неї я попросив Ляуринаса Вайчунаса, голову правління Колеґіуму Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьоранського у Вроцлаві, що є одним з партнерів-організаторів проекту «Debate Your Issue»:
- Проект «Debate Your Issue» є ініціативою, вигаданою кількома установами з шести європейських країн, насамперед неурядовими організаціями. Його мета – заохотити людей віком від 18 до 25 років (але без жорстких вікових обмежень) до участі й обговорення суспільно важливих питань та допомогти у формуванні імунітету до неправдивої інформації. Показати, чим є журналістська чесність, як вона формується. Адже сьогодні, насправді, всі ми є творцями інформації, всі ми почасти ЗМІ самі по собі. Отже, наша мета – нагадати про це і дати молоді можливість порівняти це з професією журналіста або якогось іншого представника масмедіа. Аби вони могли побачити, чим є суспільна активність. Адже всі ми, коли ділимося якимись новинами, про щось розповідаємо, чи про клімат, чи про права людини, чи права жінок, є, з одного боку, джерелом інформації, а з іншого – накладаємо на неї якийсь власний фільтр, зумовлений нашими переконаннями, вірою тощо. Тому наша спроба полягає в тому, аби зібрати групу людей з різних країн Європейського Союзу, аби показати, наскільки ми схожі один на одного, але й які різниці між нами, однак, існують. Ми прагнемо створити можливість для дебатування, розмови.
Для цього ми використовуємо таку систему проведення дебатів, що походить з Німеччини, - «Jugend debattiert». Це така програма, структура або формат проведення дебатів, розроблений німецькими неурядовими організаціями. Ми вибрали її як основну формулу. Отже, ми проводимо дебати не лише за оксфордськими правилами, але маємо й інші способи, як структуровано представити наші думки у ці часи поляризації, агресії в публічному просторі. А в багатьох європейських країнах можна побачити наскільки багато є агресії у словах. Отже йдеться про те, аби проводити дебати у зрозумілий для всіх спосіб і досягти якогось консенсусу. Натомість, в основі всього проекту є наше переконання, що можна досягати консенсусу і не потрібно підіймати температури дискусії. Адреналін дуже важливий для людини навіть з перспективи біології, але він не мусить бути основою нашого суспільного життя.
- Ви запрошуєте молодь до розмови, до участі в дебатах, що приречені на мову, слова, чия вартість, однак, останнім часом зазнала дуже суттєвої інфляції (що особливо помітно з огляду на ту радикальну поляризацію у світі, про яку ти згадував). Отже, слова втрачають свою цінність і силу. Тим не менш, ви пропонуєте розмову, аби, парадоксально, якось цьому зарадити, знайти ліки від хвороби цінності розмови. Це таке зачароване коло, з якого ви, тим не менш, намагаєтеся і пропонуєте вирватися. Як, отже, з такого зачарованого кола можна вивільнитися?
- По-перше, ми глибоко переконані, що ми є культурою слова і слово, так чи інакше, нас врятує. Проте ми не хочемо нав’язуватися, тому запрошуючи потенційних учасників до цього проекту, ми хочемо, аби вони творили цю програму разом із нами. Аби вони показали, як самі розуміють слово, його інфляцію, як вони розуміють вербальну агресію. Чи, може, вони також вважають, що з ситуації, яка склалася, немає доброго виходу, існуватиме певна поляризація, і так нам лишилося в суспільстві функціонувати? Тому ми хочемо з ними співпрацювати і навчитися чогось в них. Того, зокрема, як про це ліпше розмовляти. Бо ми виходимо, все ж, з такого припущення, що за допомогою слова можна знайти якісь рішення. Тільки така розмова має бути інклюзивною. Не може бути так, що оскільки хтось старший, то він все знає краще. Ні. Так не буде, бо ми так не зможемо запровадити на світі лад. Отже, ми хочемо знання старшого покоління, тих людей, яких ми запрошуємо як експертів, котрі мають журналістський або науковий досвід, або навіть сучасних інфлюенсерів, протиставити молодшому поколінню. Аби вони разом могли шукати шляхів до порозуміння. А знання, вироблене учасниками цього проекту, може згодом бути використане в конкурсах, що становитимуть своєрідну нагороду для учасників. Тож так, ми віримо, що слово важливе і закінчуємо цей проект конкурсами. Але конкурси є лише однією з частин цього проекту. Бо також до нього входитимуть курси, підготовка матеріалів, зокрема відео та аудіо, а також писання текстів. Йтиметься і про журналістику, і про інші галузі чи питання. Наприклад, коли ми подивимося на міста: як у них вирішуються конфлікти, шукаються якісь рішення тощо. Отже з цього вже випливатиме те, як можна розмовляти. Проте ми не нав’язуємо способів розмови, не кажемо: ви повинні розмовляти саме так. Ми цього не кажемо, але самі хочемо увійти до розмови, почути їх і таким чином, можливо, більше заохотити це покоління до громадської діяльності заради спільного блага, що, зокрема, є своєрідним гаслом нашої організації - Колеґіуму Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьоранського. Наш патрон постійно повторював, що неурядові організації існують для того, аби дбати про спільне благо.
- Ти кажеш про те, що ви жодним чином не нав’язуєте тематики, якої стосуватимуться ці розмови та питання, «issues» з назви проекту, що в таких розмовах підійматимуться. Проте ця тематика має якось відповідати тому, чим займаються партнери-організатори всього проекту. Чи не так?
- Ні, ми маємо настільки добру ситуацію, що всі партнери репрезентують дуже різні галузі. І в цьому, можливо, полягає сила нашого проекту. З Бельгії маємо такого партнера, як Mediawijs, напівурядову або квазіурядову установу, що займається медіа-талантами молоді, зосереджується на медійній грамотності. Але маємо також Національну бібліотеку Латвії, що, можна сказати, є більш класичною організацією. Також ми маємо Ґете-інститут у Празі, маємо Центр культури в місті Нови-Сад у Сербії. З Литви ми маємо таку організацію, що особливим чином зосереджується на проведенні дебатів та популяризації цього мистецтва. А ми, Колеґіум Східної Європи, є такою установою, що, насправді, знаходячись у Польщі, займається іншими країнами, і для нас важливим є міжкультурний діалог. Отже, ми сформували настільки неоднорідну групу, що коли б ми навіть хотіли, то було б важко нав’язати наші теми. Натомість всі ми віримо в те, що можна розмовляти навіть на дуже складні теми, що завжди можна досягти якогось консенсусу. І, власне, ця віра є, можливо, тим, що всіх нас об’єднує. Яку, натомість, тему ми виберемо – чи це будуть права жінок, чи питання екології, чи навіть відділення церкви від держави або ж керування містом, - це ми лишаємо кожному з учасників. Ми натомість, можемо лише заохотити до дискусії і її вести. Але також даємо можливість вибирати експертів, з якими молодь зможе зустрітися. Отже ті, котрі пройдуть відбірковий етап до програми, матимуть власний голос у процесі вибору своїх майбутніх вчителів.
- Залишилося ще декілька днів, аби подати свою заявку на участь в цьому проекті. Ти сказав про те, що це має бути молодь. Але чи можна додатково окреслити, на чиї заявки ви чекаєте особливо?
- Ми чекаємо на найрізноманітніші заявки від усіх. Це можуть бути громадяни Європейського Союзу, але не мусять. Насправді це може бути кожен, хто хоче і може взяти участь у подальших онлайн-зустрічах – дискусіях, майстеркласах тощо. Проте якщо вже йдеться про другий етап, що має бонус у вигляді поїздки і до Сербії, і до Латвії, і до Бельгії, то це, на жаль, мусять бути такі люди, що живуть в одній з партнерських країн, тобто у Польщі, Литві, Латвії, Сербії, Чехії або Бельгії. Наразі, однак, на цьому етапі ми запрошуємо кожного, хто хоч трошки знає англійську, аби бути в змозі вільно, без стресу брати участь у наших подіях – майстеркласах і курсах. А згодом ми подивимося, чи вдасться, і чи COVID нам дозволить на справжні зустрічі вже влітку цього року в різних містах Європи.
До 4 лютого за допомогою спеціального формуляра можна висилати свої заявки із коротким поясненням, чому публічне висловлення власних поглядів важливе для кожного з нас. Організатори сподіваються відібрати до цієї програми 30 учасників.
Антон Марчинський