30 років тому, 17 червня 1991 року, у Бонні підписано польсько-німецький Договір про добросусідство та дружнє співробітництво. Документ підписали прем’єр міністр Польщі Ян Кшиштоф Бєлецький та канцлер Гельмут Коль від німецької сторони. Цей документ доповнив польсько-німецький прикордонний договір, підписаний 14 листопада 1990 року, що було однією з умов возз’єднання Німеччини.
Польща та Німеччина заявили, що намагатимуться створити Європу, у якій поважають права та цінності свободи людини, а кордони втратять свій розділювальний характер. Сторони зобов’язалися дотримуватись міжнародного права, зокрема, Статуту ООН та підтримувати світові стандарти щодо прав та обов’язків меншин. Особливий акцент зроблено на становище німецької меншини в Польщі та поляків у Німеччині, розглядаючи їх як «природний міст між польською та німецькою націями». У рамках угоди обидві держави висловили бажання розвивати стосунки між польською та німецькою молоддю. Німеччина пообіцяла підтримати зусилля Польщі щодо вступу до Європейської спільноти (попередниця сучасного Європейського Союзу).
Перш ніж підписати договір про добросусідство, обидві країни врегулювали питання кордону на річках Одра та Ниса-Лужицька. 14 листопада 1990 р. був підписаний прикордонний договір, у якому Польща та Німеччина відмовилися від своїх територіальних претензій та зобов’язалися не піднімати їх у майбутньому. Спочатку документ підписали міністри закордонних справ – Кшиштоф Скубішевський та Ганс-Дітріх Геншер.
Голова польської дипломатії, не приховуючи задоволення заявив тоді, що угода дає можливість обом країнам спрямувати свої дії на майбутнє:
– Поляки та німці потребують миру. Ми мусимо дивитися не в минуле, а в майбутнє. Ми маємо співіснувати одне з одним.
Цьогоріч, з нагоди 30-ї річниці підписання Договору 17 червня до Польщі приїхав президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. Він зустрівся із президентом Польщі Анджеєм Дудою, а сам візит розпочався з офіційного вітання, після чого лідери розмовляли віч-на-віч:
– Договір про добросусідство та дружню співпрацю став проривом у нашій історії. Його підписали у винятково переломний час – 17 червня 1991 року. Можна сказати, що відразу після змін, які відбувались у Польщі, Німеччині та Європі.
Звісно, що не обійшлося без слів критики. Міністр президента Кшиштоф Щерський сказав, що під час засідання Колеґіуму з міжнародних відносин було виголошено багато критичних заяв щодо виконання договору. «В першу чергу, цей договір не можна розглядати, як цілісний та зреалізований документ. Він усе ще вимагає доопрацювань», – підкреслив Щерський.
Як він додав, Польща «30 років чекає на вшанування пам’яті польських жертв нацистських злочинів у Берліні. На цьому треба наголосити, та й такі справи давно залишаються просто записом без виконання», – сказав міністр з Канцелярії президента.
Анджей Дуда додав, що Польща все ще чекає на вирішення певних проблем для завершення процесу поєднання. Він звернув увагу на асиметрію у виконанні деяких положень, яким приділяють мало уваги або ж взагалі не приділяють:
– Тому важко оцінити той факт, що майже два мільйони представників польської діаспори не мають статусу національної меншини і що німці ще не створили відповідного бюджету для вивчення польської мови в Німеччині. З прикрістю зауважую диспропорцію з огляду на незначне фінансування польських установ із боку німецької держави, коли зі сторони Польщі можна побачити щедре фінансування німецький організацій.
Президент Німеччини наголосив, що добросусідства вдалося досягти тому, що країни слухали одна одну. Франк-Вальтер Штайнмаєр зазначив, що його країна ставилася до критики обережно й шукатиме розумного вирішення досі актуальних питань:
– Стосовно деяких відкритих питань, з’явилися рішення, наприклад, щодо додаткової фінансової підтримки ремонту Польського дому в Бохумі. Цей ремонт вже забезпечений завдяки субсидіям.
Експертка Інституту Сташіца Ольґа Долесняк-Гарчук в ефірі Польського радіо 24 розповіла, що в неї виникли питання до промови президента Німеччини:
– Ось тут я прагну поставити запитання, чи президент та німецький уряд справді прислухаються до того, що в Польщі говорять? Це стосується, зокрема, німецько-російських відносин або, наприклад, завершення будівництва Nord Stream Я б дуже хотіла, щоб ці аргументи польської сторони були почуті в Німеччині.
Гостя Польського Радіо 24 також додала, що положення договору можуть застосовуватись і до сьогодення. Стаття 7 цього договору стосується ситуації, яка загрожує миру чи створює небезпечну ситуацію. Її можна використати у випадку Nord Stream 2. «Важко не помітити, що будівництво цього газопроводу становить загрозу чи порушення миру», – оцінила експерт.
У справі співпраці президент Німеччини повідомив, що триває інтенсивна робота над створенням у Берліні меморіального місця жертвам німецької окупації. Він підкреслив, що це буде місце, яке покаже сьогоднішньому поколінню величезні страждання та руйнування, що їх зазнала Польща. Франк-Вальтер Штайнмаєр сказав, що пам’ятник планують поставити в центрі міста.
Сам же президент Анджей Дуда повідомив, що розрив польсько-німецьких економічних відносин означатиме кризу для обох країн. Президент Польщі сподівається на поглиблену співпрацю між обома країнами:
– Разом із паном президентом ми впевнені, що ця співпраця процвітатиме упродовж наступних років, розвиваючи добробут наших країн, попри на кризу, яка нас спіткала у зв’язку із пандемією коронавірусу. Ми віримо, 30-ть років існування договору будуть вдалим періодом для Польщі та Німеччини
І хоча у відносинах обох держав є певні розбіжності, вони не планують відступати, а плідно працювати та старатися покращити відносини одна з одною.
IAR/Роман Гаврищак