15 лютого – Міжнародний Вишеградський день на згадку про створення Вишеградської групи. У цей день 31 рік тому президенти Польщі, Угорщини і ще тоді Чехословаччини підписали договір про створення цієї групи. Про місію і значення Вишеградської четвірки сьогодні, про те, яке значення вона має у контексті Європейського Союзу та країн Східного партнерства розповідає експерт Польського інституту міжнародних справ Лукаш Оґроднік.
Коли ми подивимося на Вишеградську групу, на її історію, доробок, то побачимо певну неоднорідність, певну синусоїду у цьому розвитку, еволюцію передумов і цілей. Коли ми візьмемо в руки Вишеградську декларацію, підписану презентами Польщі, тоді ще Чехословаччини, це був Вишеградський трикутник, а також прем’єра Угорщини, то у ній є два серйозні пояснення щодо майбутнього регіону. Це пояснення, у яких йдеться про прагнення, пристосування до євроспільноти, згодом до ЄС і до НАТО. І ці прагнення, ці цілі вдалося виконати. Словаччина щоправда дещо пізніше увійшла до НАТО. Це сталося того ж року, коли десять європейських держав приєдналися до ЄС, тобто 2004 року, але це питання вдалося закрити. Певною мірою, це успіх Вишеграду. Можна задуматись над тим, чи коли б не було Вишеграду, то чи би вдалося приєднатися цим країнам до ЄС. Думаю, вдалося би, але все ж таки ці держави регіону багато чого об’єднує, беручи до уваги історію, трансформацію, культуру, географічну близькість, тож певним чином ці зусилля вдалося скоординувати. Згодом було відкрито новий розділ – було розширено спектр Вишеградської співпраці. Якщо ми ознайомимося із програмою головування у Вишеградській групі, а зараз, наприклад, головує Угорщина, то там побачимо широкий спектр діяльності – від економічної, сільськогосподарської, промислової, технологічної, інноваційної співпраці до безпеки, співпраці на міжнародній арені, але передусім Вишеградська група – це Європейський Союз. І це – скоординована діяльність у рамках ЄС. Коли б сьогодні ми визначали функціонування Вишеградської групи, то це координування в рамках Європейського Союзу на різних рівнях: від якихось конкретних справ країн, що до неї належать, які зустрічаються принаймні раз у рік на Вишеградських самітах до рівня посольств, коли йдеться про дипломатичний щабель чи щабель самоврядування, коли йдеться про місцеву владу, – розповідає Лукаш Оґроднік.
За словами експерта Польського інституту міжнародних справ, діяльність Вишеградської групи не постійно помітна, однак їй вдається певним чином показати свою роботу. А яким чином Вишеградська група впливає на ЄС і хто є головним гравцем у цій групі?
Коли йдеться про надання тону у функціонуванні Вишеградської групи, то завжди головуюча держава старається його завдати. Зараз – це Угорщина, яка, наприклад, намагається розширити співпрацю Вишеградської групи із партнерами з-поза Європи. Так було раніше, і так є тепер. Угорщина намагається використати цей формат, збільшуючи тим самим свій потенціал. Угорщина як менша держава, ніж, наприклад, Польща, посилається на бренд V4 у контактах, наприклад, з Єгиптом, Південною Кореєю чи Японією. Звісно, у цій співпраці важливими є питання пандемії. Це, звісно, не стосується лише Вишеграду, а кожної частини світу і, звісно, платформи міжнародної співпраці, якою є Вишеградська група. Польща також є тут найбільшою державою, але важко сказати, чи вона якимось чином домінує у Вишеградській групі. З іншого боку, йдеться також про тандем Чехії та Словаччини. Це – держави, що творили Чехословаччину, що дуже тісно співпрацюють між собою, тому важко назвати одну країну, що домінує. Але це також не відповідало би атмосфері співпраці, де вона має бути більш партнерська, а не підпорядкована одному із членів, у цьому випадку одному із членів Вишеградської групи. А коли йдеться про вплив V4 на Європейський Союз, це важко оцінити. Цю справу не слід переоцінювати. Польща старається використовувати інші засоби, і також інші країни Вишеградської групи. Наприклад, Чехія і Словаччина є у Славковському трикутнику разом з Австрією. Три вишеградські країни, окрім Польщі, є у групі країн C5 разом зі Словенією та вже згаданою Австрією. Тож формати співпраці – різні. Різним чином, використовуючи різні механізми, держави регіону стараються показати себе на міжнародній арені – і в ЄС, і значно ширше. Але було декілька моментів, коли V4 вдалося звернути увагу, досягнути якихось політичних чи тактичних цілей, що служать по-різному названим інтересам. Наприклад, можна назвати тут питання делегованих працівників, питання подвійної якості продуктів, серед іншого, продуктів харчування, у Європейському Союзі. І найбільш відома проблема, що справді привернула значну увагу навколо Вишеградської групи, це питання міграційної політики. V4 асоціюється зі міграційною кризою як наслідком війни у Сирії декілька років тому. Вишеградська група справді асоціюється із суворою міграційною політикою. Мені важко назвати якісь успіхи групи V4 на рівні ЄС, але все ж Вишеградська група намагається працювати на цьому рівні і це є суть вишеградської співпраці сьогодні.
Серед успіхів Вишеградської групи і Вишеградського фонду однозначно можна назвати співпрацю у галузі культури, науки. Ці галузі також розширені і на країни Східного партнерства. Однак східна політика країн Вишеградської групи не є однозначною. Наприклад, у випадку Угорщини, що за останній час провадить відкриту антиукраїнську політику. Продовжує Лукаш Оґроднік з Польського інституту міжнародних справ:
У контексті вишеградської співпраці є таке правило, що Вишеград працює там, де є спільна позиція держав. І не є таємницею те, що питання східної політики великою мірою відрізняються у цих державах. Політика Угорщини щодо України чи Росії не є такою ж, як у випадку Польщі чи Чехії. І це ми також бачимо за останні тижні, а саме йдеться про події на українсько-російському кордоні. У цьому питанні Вишеградська група не є тут якимось важливим гравцем. У групі немає якихось спільних акцій, як ми це спостерігали на основі Веймарського трикутника, діяльність якого відновилася через декілька років, принаймні на цьому найвищому щаблі. Вже згаданий мною Славковський трикутник і спільний візит міністрів закордонних справ у Києві і на сході України. Тож бачимо, що різні держави використовують різні механізми з метою деескалації у цій ситуації. Але цим механізмом не є Вишеградська група. І це підтверджують ці розбіжності щодо східної політики. Всі держави Вишеградської групи виступають за європейськими прагненнями східних держав, країн Західних Балкан, Східного партнерства, але коли йдеться про реалізацію цієї політики, то це виглядає по-різному. Це не таємниця, що угорсько-українські відносини іноді ускладнюють співпрацю навіть цілого блоку Євросоюзу чи НАТО з Україною. Це також відбивається на співпраці у рамках Вишеграду, але це не означає, що Вишеград не функціонує. Також ця група не ставить собі за ціль працювати у кожній галузі чи у кожній сфері закордонної політики. І східна політика є такою галуззю незначної діяльності Вишеграду.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль