Приїзд президента США Джо Байдена 26 березня 2022 року до Польщі став великою і дуже важливою подією як для Польщі, так і для України. Не випадково президент приїхав саме до міста Ряшів, що знаходиться дуже недалеко від польсько-українського кордону, а наступного дня мав зустріч з українськими біженцями у Варшаві...
Ми всі свідки, наскільки багато й всеохопно не лише зараз, але й протягом усіх років незалежності України, Сполучені Штати Америки допомагали народу України – це і постійна, систематична підтримка України на дипломатичному, економічному рівні, і надання гуманітарної і військово-матеріальної допомоги. Зокрема сотні переданих для Збройних Сил України переносних протитанкових ракетних комплексів «Джавелін», а також багато інших речей, які стають вирішальними у майбутній перемозі України.
Багато громадян України, які вимушено змінили місце проживання, рятуючись від російської війни проти України, знайшли тимчасовий притулок у Польщі. Саме вони вийшли 25 березня 2022 року на демонстрацію на Площі Дефіляд, щоб висловити свою підтримку рідній державі та її воїнам-захисникам, що зараз проливають кров, захищаючи наші кордони.
Також вся спільнота висловила вдячність Польщі за гостинність, турботу та справжню братську та сестринську підтримку, яка відчувається щомиті та в усьому.
Кожен з учасників мав свої причини прийти на цю демонстрацію, але разом з цим – кожен з них мав спільну мету, підтримати Україну бодай своєю присутністю на спільному заході, відчути єдність із земляками, висловити свою позицію.
А позиція зараз у всіх українців єдина – вистояти самим і допомогти вистояти нашим захисникам на фронті й дочекатися перемоги, такої сподіваної і такої очікуваної!
На запитання, чому ви прийшли на цей захід і що він для вас означає, кожен відповів у свій спосіб, але спільна позиція була єдина і непохитна, запрошуємо вас прослухати ці відповіді:
«Мене звати Сергій, я прийшов на цей мітинг, щоб підтримати Україну і також, щоб звернути увагу на проблеми України, які нині зараз є у зв’язку з війною, яку розпочав путін. Звернути увагу президента Байдена на те, що Україні потрібна зброя, для того, щоб захищати і щоб світова спільнота також допомагала нам більше. Дякуємо за цю допомогу Польщі і іншим країнам Євросоюзу, але треба більше».
«...знаходячись закордоном небагато чого ти можеш зробити, але показувати світу, тому що все-одно є якась реакція, все-одно люди ходять і реагують, вони бачать, що це за мітинг і все більше і більше людей стають свідомі того, що Україна, на жаль, може бути тільки одна з перших країн, бо ми не знаємо, що може бути далі».
«Мене звати Марина, я приїхала з Києва до Польщі. Я прийшла на цю подію, тому що мені дуже хотілося підтримати своїх співвітчизників і людей, які залишилися в Україні і намагаються боротися з подіями... з війною! На нас напала росія і вони намагаються просто боронити нашу державу, нашу батьківщину і я розумію, що якщо я зараз тут – я можу хоча б щось зробити, щоб якось підтримати наших людей, нашу країну, наших хлопців, які боронять нашу державу і віддають просто все, для того щоб... для того щоб залишити для нас нашу свободу! Вибороти її, тому що ми боронимо. Постійно ми маємо захищатися і це неправильно».
«Дуже важливо нам всім показувати солідарність з тими, хто залишився на батьківщині, нашими Збройними Силами, з нашими добровольцями, з громадянами, які зараз перебувають під обстрілами, з жителями Маріуполя, з бійцями полку „Азов” і інших полків наших. Ца найменше, що ми можемо для них зараз зробити, але це дуже для нас важливо. І ще дуже важливий момент – наша дитина сьогодні підготувалася, зробила сама плакат, зробила сама менший плакат, зробила малюнок на обличчі для того, щоб прийти такою, в такому солідарному вигляді і в свій спосіб малесенька дівчинка, восьмирічна, хоче підтримати, тому, що вона дуже переживає».
« - Мене звати Квітка. Мені вісім років.
- Скажи, будь ласка, що ти підготувала і що ти відчуваєш зараз?
- Я відчуваю дуже сильну підтримку. Прапори України і це для мене дуже важливо, бо зараз війна.
- І треба підтримати наших хлопців, так?
- Так.
- А розкажи, що ти намалювала на плакатах?
- Я намалювала прапор України і написала Україна. А тут „Stop eat Russian”.
- І тут як Ти любиш Україну?
- Так. Спасіть Україну».
«Мабуть єдине, що я можу сказати – хочеться додому скоріше, тому ми й прийшли, щоб закінчилася війна, таке бажання єдине на теперішній час є».
«Мала приїхати, тому що мою оселю бомблять зверху, тому що мій батько залишився вдома і боронить нашу землю, тому що всі мої родичі, всі мої близькі залишилися так само там. Я мала приїхати аби спонукати світ на ситуацію, що в нас коїться зараз в Україні. Дякуємо за ту увагу, яка вже є, але ми мусимо казати, що ми потребуємо уваги, ми потребуємо більше активностей, ми потребуємо зусиль Євросоюзу і не тільки Євросоюзу, а й інших країн».
«Я, якщо чесно, не дуже можу висловлювати думки зараз, тому що в мене серце палає і дуже тяжко щось сказати... але я, звичайно, також хочу дуже повернутися додому і підтримую усім серцем нашу Україну».
«В Україні залишилась моя родина, близька людина моя захищає Україну, там моя мама, там мої сусіди... На моєму телефоні щодня спрацьовує „Київ цифровий”, сповіщає мені про повітряну тривогу. Я прийшла просити, щоб закрили небо над Україною, щоб припинили убивати українських дітей, старих, літніх людей, щоб російські фашисти припинили бомбардувати українські міста... і ми потребуємо допомоги. Всі, я думаю, прийшли з однією метою – врятувати Україну. Звичайно, кожен робить, що може, але ми хочемо зробити неможливе. І ми це зробимо!».
«Я Тетяна з України, з Івано-Франківська. Прийшли підтримати Україну. Підримати, що закрили нам небо і хочемо, щоб пошвидше закінчилася війна. Слава Україні!».
Марія Янкова
