У наших ефірах ми вже неодноразово розповідали про Варшавський безпековий форум, який проходив 4-5 жовтня. Нагадуємо, що це найбільший трансатлантичний захід, присвячений безпеці Центральної та Східної Європи.
Організатором Варшавського форуму безпеки є фонд ім. Казимира Пуласького, а його стратегічними партнерами є Бюро національної безпеки та штаб-квартира НАТО. З 2020 року співорганізатором форуму є міжнародна неурядова організація «Німецький фонд Маршалла США».
Говорити про безпеку зараз неабияк «на часі», адже Росія не припиняє застосовувати маніпуляції та залякувати весь світ ядерною війною.
На форумі Польське радіо для України поспілкувалося із головою заходу, професоркою Катажиною Пісарською про російську агресію, відповідь на будь-яке потенціальне застосування Росією ядерної зброї та шанси України на вступ до НАТО.
Під час однієї з дискусійних панелей ми почули, що зараз Польща є «військовим центром тяжіння в Європі». Пані професорко, скажіть, чи Ви погоджуєтеся із цим твердженням? Якщо так, то що це означає особисто для Вас?
«Я організовую Варшавський безпековий форум уже 9 років, і ми завжди вважали Польщу дуже важливим регіональним військовим і безпековим гравцем. Але те, що сталося після 24 лютого, повністю "змінило правила гри".
Польща стала справжнім "центром тяжіння", тому що з одного боку це східний фланг НАТО, тому, на жаль, саме тут ми, ціле НАТО, повинно підготуватися до потенційної війни з Росією, адже якщо ця війна станеться, то вона станеться саме на східному фланзі. Польща стала безпековим "центром тяжіння" не лише у військовому сенсі. Говорячи про нарощування армії, ми зазначаємо, що витрати на оборону становлять не 3% ВВП, але навіть можуть сягати до 5%.
Польща також вважається "центром тяжіння" у тому сенсі, що вона прийняла найбільшу кількість українських біженців. Польща наполягала на запровадженні спільних санкцій проти Росії. Ця держава також є величезним військовим постачальником для самої України. Звичайно, європейський Безпековий форум міг би існувати без такої активності Польщі, але ця активність змінює європейський погляд і той факт, скільки високопоставлених гостей ми побачили на Варшавському безпековому форумі, свідчить про те, що зацікавленість цією подією була неймовірною. Сюди приїхало майже 2000 делегатів, понад 20 міністрів закордонних справ, енергетики, президент Латвії, прем’єр-міністерка Литви та, звичайно, перша леді України Олена Зеленська — усе це показує, наскільки Варшава, загалом Польща, стала дуже важливим безпековим суб'єктом в регіоні».
Польща є членом НАТО вже впродовж понад 20 років. Як нещодавно сказав, а точніше нагадав президент США Джо Байден: «США, загалом НАТО, буде захищати кожен дюйм території Північноатлантичного альянсу». Зараз, однак, ми бачимо, як Росія залякує світ ядерною війною. Як європейське, зокрема польське суспільство має реагувати на цю загрозу?
«Звичайно, все залежить від того, де і як, і чи взагалі буде використана ядерна зброя. Зараз ми говоримо про тактичну ядерну зброю, яку можуть використати в Україні та вразити якісь об’єкти військової інфраструктури, звісно, для того, щоб знеохотити українців воювати, довго воювати. І, як сказав президент Сполучених Штатів Джо Байден, але я думаю, що це сказав кожен європейський лідер, будуть дуже конкретні наслідки. Використання будь-якого типу ядерних боєголовок означає порушення глобального консенсусу щодо використання такого типу смертоносної зброї. І це також наштовхне Китай, Індію та інші країни, які все ще якимось чином залишаються нейтральними чи підтримують дії Росії, на те, щоб дуже добре подумати. Але, звісно, зараз ми маємо кілька різних сценаріїв і відповідей.
Під час цієї безпекової конференції ми багато говорили про різні ідеї. Звісно, ми не політики, ми не збираємося робити такі заклики, однак, були дискусії про те, що НАТО могло б і завдавало б ударів по критичній інфраструктурі Росії. Але все, що я чула на конференції, говорить про те, що якщо Росія застосує тактичну ядерну зброю в Україні, відповідь буде серйозною: ми не будемо говорити про санкції, ми не будемо робити політичних заяв — ми застосуємо силу за допомогою української армії, та переконаємося також у тому, щоб Україна мала достатньо допомоги та зброї для того, щоб належним чином відповісти на такий неприйнятний і, сподіваємося, неможливий удар».
На тлі російської агресії в Україні дві держави, Швеція та Фінляндія, оголосили про своє бажання приєднатися до НАТО та подали заявки на вступ. Як ми знаємо, процес ратифікації членства Швеції та Фінляндії вже триває. 30 вересня також Україна офіційно подала заявку про вступ у Північно-Атлантичний альянс в пришвидшеному порядку. Пані професорко, як Ви оцінюєте шанси України приєднатися до НАТО? Особливо зараз, коли ситуація дійсно здається скрутною…
«Звичайно, наразі я б не пов’язувала Фінляндію, Швецію та Україну. Фінляндія та Швеція були дуже тісно інтегровані з НАТО протягом останніх кількох десятиліть. Єдина причина, чому вони офіційно не були членами Північноатлантичного альянсу, полягає у тому, що ці країни самі не висловлювали бажання приєднатися — як Швеція, так і Фінляндія вирішили залишатися нейтральними, і вони продовжували свій нейтралітет також після Холодної війни. Однак армії (цих двох країн, — ред.) були дуже тісно інтегровані (з НАТО, — ред.). Тож справді все залежало від політичного рішення шведського та фінського суспільств. І, як ви знаєте, зараз Швецію та Фінляндію запросили до НАТО. Ратифікація протоколів вже майже закінчена в усіх державах-членах Альянсу, залишилося лише кілька країн, тож будемо сподіватися, що всі підпишуть, і Швеція та Фінляндія приєднаються (до НАТО, — ред.).
Зараз, звісно, у випадку України ситуація виглядає зовсім інакше: до 24 лютого було дуже важко уявити, що Україна швидко приєднається до НАТО, тому що, по-перше, в самій Україні не було достатньої підтримки цієї ідеї, і я думаю, що це був основний фактор.
Але з іншого боку, теж багато західних столиць боялися реакції Росії і також казали, що ми не можемо прийняти країну, в якій є порушення територіального суверенітету — я маю на увазі анексію Криму та війну на Донбасі. Тож ставилося питання: "Як ми можемо прийняти та захищати країну, яка вже перебуває у воєнному стані?". Звичайно, зараз ситуація надзвичайно динамічна. Я не можу сказати, що станеться наступного тижня, ми не можемо передбачити, як виглядатиме ситуація через рік, але те, що я знаю, це те, що, ймовірно, я навіть впевнена у цьому, що зараз Україна набагато ближча до НАТО, ніж це було рік тому. Динаміка напевно присутня. І якщо Україна захищає власну територію, ми маємо говорити про неї, як про майбутню державу-члена НАТО, яка була б надзвичайно цінною для Альянсу, оскільки Україна вже має реальний бойовий досвід. Але знов-таки: все залежить від того, як розвиватиметься ситуація на полі бою, все залежить від того, як виглядатиме ситуація з Росією. Ми маємо пам’ятати, що ще кілька місяців тому президент України Володимир Зеленський казав, що він готовий вести переговори з Росією та обіцяв нейтралітет і неприєднання до НАТО, якщо війна припиниться — це також змінилося. Тож я думаю, що марно робити зараз будь-які прогнози, оскільки зараз все відбувається дуже динамічно».
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Христина Пічкур