– Пане Томаше, яке Ваше ставлення, як польського експерта до того, що Китай презентує ЄС проведення так званих «мирних перемовин» між Україною та Росією?
– На мою думку, китайська пропозиція не є серйозною. Виходить так, що Китай з одного боку пропонує «мирний план», а з іншого боку все ускладнює. Він змушує Росію до діалогу та перемовин, хоча чудово знає, що такої волі не має. Тому ця китайська пропозиція – це лише перевірка трансатлантичної рішучості та солідарності, а також перевірка міцності відносин між Сполученими Штатами Америки і Європейським союзом. Це можна назвати, як частина так званої «дипломатії усмішок». Китай веде цю стратегію вже кілька тижнів: китайські дипломати їздять до Європи, намагаються презентувати Китай у доброму світлі, як гравця, який може бути ключовим гравцем у вирішенні проблем не лише щодо російської війни в Україні, а й загалом у питанні європейсько-китайських відносин. Водночас сама пропозиція Китаю – це також сигнал для країн глобального Півдня: Африканських країн, південної Америки та Азії. Китай також намагається бути серед тих, хто прагне до мирного врегулювання війни в Україні. З нашої перспективи пропозиція не є серйозною. І ця війна взагалі-то є в інтересах Китаю, адже вона ослаблює Росію та ще більше узалежнює її від Пекіна.
– Скільки, на Вашу думку, ще триватиме російська війна в Україні? Від чого залежатиме перемога?
– На це питання, як довго триватиме війна відповісти досить складно. На мою думку, це залежить по-перше від рішучості українського суспільства і героїзму Збройних сил України. По-друге – від підтримки Заходу та від дипломатичних зусиль, які можливо з часом схилятимуть Росію до перемовин. Також багато чого буде залежати від ситуації у самій Росії: наскільки сильною буде позиція Путіна і, як будуть розділені сили фракцій у Кремлі (між фракціями війни та прихильниками миру). Ситуація всередині Росії буде дуже важлива, і вона може динамічно змінюватися у зв'язку із санкціями, які все більше будуть відчувати на собі росіяни.
– Як вплинула російська війна в Україні на діяльність і концепцію Європейського Союзу? Чи змусила ця війна в центрі Європи переглянути деякі аспекти ЄС? Погодьтеся, війна вимагає блискавичних важливих рішень і стратегій.
– Ця війна має дуже великий вплив на діяльність Євросоюзу. Війна – це одна із чергових криз, з якими зіткнувся Євросоюз, і які змінили співтовариство. Коли йдеться про серію криз, я маю на увазі кризи: ковідну, міграційну, і навіть Брекзіт. Ще раніше була криза сфери євро. Це все серії дуже потужних потрясінь, які змінили Євросоюз. Однак, що цікаво — ці зміни на краще. Маю на увазі, що Євросоюз виходить із них більш об’єднаним та сильнішим. Війна в Україні зламала певні «табу». Так само, як колись пандемія зламала «табу» спільних боргів, в які Євросоюз почав влазити, намагаючись створити спільний фонд відбудови після пандемії, а ще кілька років тому здавалося неможливим, аби країни ЄС мали спільний борг. Відтак, війна в Україні також зламала певні «табу» щодо потреби знаходитися у добрих відносинах з Росією та бути від неї енергетично залежними. Вже зараз ми чітко розуміємо, що є альтернатива російським енергоносіям, і насправді співпраця з Росією у цьому питанні не є аж такою безвихідною, тож ми не мусимо із нею співпрацювати. А друге найважливіше «табу» — це відкриття кордонів Європи для українських біженців, відкриття ринку праці, галузі освіти, медичного забезпечення. Складно собі уявити, що не так давно Європа могла б на таке піти, що ЄС відкриє свої кордони для біженців тієї країни, що не належить до Євросоюзу.
– На Вашу думку, як швидко (звісно після закінчення війни) Україна може стати повноправним членом ЄС? Деякі українські експерти переконані, що Україна може стати членом Євросоюзу навіть зараз, коли на її території тривають бойові дії. Можливий такий варіант?
– Щиро зізнаюся, що я належу до песимістів, коли йдеться про швидку інтеграцію України до Євросоюзу. Я прекрасно пам’ятаю той період, коли Польща робила гігантську роботу для того, аби увійти до Євросоюзу. Цей процес акцесії – ніщо інше, як процес адаптації законодавства та всіх інституцій країни-кандидата до європейських вимог. Цей процес важкий, що вимагає законодавчих та інституційних змін у багатьох секторах економіки, і це неможливо зробити швидко. Вважаю, що буде багато країн ЄС, які не дозволять Україні увійти до Євросоюзу, якщо вона не виконає всіх вимог. І найголовніше питання: чи буде Україна мати безпечні кордони, і чи не закінчиться ця війна замороженим конфліктом на Донбасі, на кшталт ситуації навколо Кіпру. Цей кіпріотський досвід теж важливий для Євросоюзу, адже він увійшов до Євросоюзу із нерозв’язаною територіальною суперечкою з Туреччиною щодо Північного Кіпру. І це є причиною значної частини політичних проблем між ЄС та Туреччиною, тому, на мою думку, Союз не погодиться на повторення подібного сценарію. Для того, аби Україна могла приєднатися до ЄС, вона повинна мати затверджені кордони, які не будуть під сумнівом. Саме тому прогнозується багаторічний процес, що вимагатиме великих зусиль з боку України, адже невідомо у якому стані Україна вийде з цієї війни, і чи буде в змозі такий процес євроінтеграції продовжувати.
– Відомо, що завдяки старанням Президента Польщі Анджея Дуди була створена «танкова коаліція» (і вона працює...), чи буде створена така ж аналогічна коаліція країн ЄС в допомозі з літаками, яких так потребує Україна?
– Не знаю, мені здається, що війна в Україні демонструє зниження важливості повітряних сил на полі бою. Літаки та гелікоптери стають легкими мішенями, водночас вони є дуже дорогими. Не знаю чи західні країни захочуть постачати Україні літаки. Цілком ймовірно, що вони шукатимуть альтернативу цьому рішенню, наразі складно сказати як буде.
– Останнім часом можна вважати, що Польща стала не лише гуманітарним, але і логістичним військовим центром допомоги для України. І цьому є яскравий нещодавній візит у Варшаву президента США Джо Байдена, проведення Бухарестської Дев’ятки та інших важливих заходів у Польщі. І в мене складається таке враження, що завдяки великим зусиллям президента Польщі Анджея Дуди та польського уряду, не Франція і Німеччина домінують зараз у ЄС, а саме Польща. Що спонукає Польщу до підтримки України?
– Мені здається, це помилкова думка. Найбільші країни Європи, такі, як Франція та Німеччина все ще домінують на континенті, і саме від них багато чого залежить. Звісно, не все залежить саме від їхнього рішення у Євросоюзі, але їх позиція, згода чи незгода у якомусь питанні є ключовою. Що мотивує поляків допомагати українцям? Це перш за все стратегічні інтереси Польщі. Ми – поляки свідомо розуміємо, що без незалежної України не буде незалежної Польщі, і це переконання є тотальним у Польщі на всіх рівнях. По-друге, поляки емпатично хочуть допомогти сусідові, який зіткнувся із нападом Росії. Це головна мотивація польського суспільства щодо війни, тим паче, що Україну атакує наш спільний ворог — це Росія, і ми можемо бути наступні в черзі після українців. Тому, на мою думку, це сильна мотивація.
– Польща декларує видатки на оборону на рівні 4% ВВП. Яким чином це вплине на її позиції серед країн НАТО і чи є у цьому питанні негативні сторони?
– Показник видатків на обороноздатність на рівні 4% ВВП – цілком реальне, але гадаю, що на практиці цього не застосують. Я був би дуже радий, якби Польща залишилась на рівні 2%, як того вимагає НАТО. Занадто великі видатки на оборону висмоктують кошти з інших сфер. У Польщі існує чимало галузей, що потребують збільшення фінансування, зокрема, освіта, медицина та інші. У контексті виборів, що наближаються у Польщі ми будемо бачити так званий «фестиваль обіцянок», які уже ми відчуваємо. Виконання всіх тих обіцянок буде неможливим, якщо триматися чотирьох відсотків на армію. Тому я прогнозую зріст видатків, але на довгу перспективу втримати цих 4 % буде неможливо. Разом із тим зріст військових спроможностей країни буде політично підсилювати позицію Польщі на міжнародній арені, зокрема, у межах НАТО. В Альянсі військові можливості кожної із країн мають ключове значення. Це також стосується переговорних можливостей цих країн. Збільшення видатків на оборону збільшить наші можливості допомагати Україні, якщо ця війна затягнеться.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі.
Вікторія Машталер