Генерал Полько: Європейська оборонна політика і НАТО — це не суперницькі проєкти

Сумнозвісне висловлювання колишнього президента США Дональда Трампа, котрий поставив під сумнів 5 статтю Вашингтонського договору, в якій йдеться про те, що збройна агресія проти однієї країни НАТО вважається збройною агресією проти всіх країн Альянсу, змусило європейських політиків більш серйозно заговорити про спільну оборону політику. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, до прикладу, реагуючи на заяву Трампа, закликав політиків і суспільства Європи докласти більших зусиль для створення спільної оборонної політики, яку варто розуміти, за його словами, як спільні інвестиції. «Європейські гроші мають піти також на оборону. Ми як країна, що межує з росією, країна, яка де-факто, межує з фронтом, мусимо докласти гігантських зусиль, і це мусять бути спільні зусилля», — говорить Дональд Туск

Австрійські війська беруть участь у військово-тактичних навчаннях Rhodope — 24 у горах Родопи поблизу міста Смолян, Болгарія

EPA/VASSIL DONEV

Заява кандидата на посаду президента США Дональда Трампа викликала гостру реакцію по обидва боки Атлантики. Тут, у Європі, повернулися до більш жвавого обговорення спільної оборонної політики. Хоча Польща традиційно сприймала саме Сполучені Штати як головного гаранта безпеки, але навіть офіційну Варшаву збили з пантелику такі заяви Трампа. Про те, як Польща ставиться до спільної оборонної політики, та чи обов’язково НАТО та європейська оборонна політика мусять сприйматися як конкурентні проєкти, Польське радіо для України поговорило з генералом Війська Польського Романом Полько та аналітикинею з європейських питань аналітичного центру Polityka Insight Маґдаленою Цедро.

На початку розмови генерал Роман Полько підкреслив, що Північноатлантичний альянс продовжує залишатися гарантом безпеки, попри провокативні заяви Трампа:

— А Сполучені Штати в цьому союзі відіграють ключову роль. Я не знаю, чи це відбувається за бажанням Сполучених Штатів чи через упущення Європи, але ми повинні спиратися саме на США. Я думаю, що двох років після початку повномасштабної агресії росії проти України мало б бути достатньо для того, аби Європа прокинулася. Виявилося, що цього замало. Я сподіваюся, що це відбудеться, що Європа посилить Північноатлантичний альянс тим потенціалом, який вона має. Тут варто зазначити, що ВВП Європи в сумі більше, ніж США. Оборонні можливості Сполучених Штатів забезпечуються 3,5% ВВП країни. В цей самий час в Європі більшість країн має проблеми з тим, аби виділити 2% ВВП на оборону.

Коментуючи заяву Трампа, Роман Полько зазначив, що вона була небезпечною, оскільки зараз Захід перебуває у стані інформаційної війни з росією:

—Треба пам’ятати про те, що ми ведемо війну на інформаційному фронті. Звичайно, різного роду тролі скористалися цим. Однак, з іншого боку, формулювання питання про виділення коштів на оборону таким чином призвело до того, що ми отримали конкретну реакцію. Боячись того, що Трамп виведе США з НАТО чи не буде підтримувати Альянс, адже він навіть заохочував росію до агресії проти країн, які не роблять внесків у потрібному розмірі, Європа, президент Франції Емманюель Макрон, зрозуміли, що мусять створювати власні оборонні спроможності. Я думаю, що Європа усвідомила, що Альянс вже веде проксі-війну з росією, і в цій війні гинуть, перш за все, українські громадяни, солдати. Тому відсутність підтримки України, її поразка заохотять до поширення агресії на Молдову, Грузію, Литву, Латвію, Естонію, на східний фланг НАТО. Ми знаємо з історії долі усіх диктаторів, що жоден з них не затримувався на тій країні, яку йому вдалося підкорити, і продовжував завойовувати нові території. путін — не виняток. У 2014 році дехто думав, що, якщо ми повернемося до повсякденних справ, то путін заспокоїться, бо буде задоволений, але так не сталося.

На думку Маґдалени Цедро, нинішній уряд Польщі підтримує позицію Європейської комісії, яка нещодавно презентувала стратегію розвитку оборонної промисловості:

— Польща виступає за більшу залученість Європейського Союзу в політику безпеки. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський говорить про підтримку сил швидкого реагування. Це п'ять тисяч солдатів, які мають бути готовими до 2025 року. В цьому випадку Сікорський навіть пропонує, аби сили швидкого реагування фінансувати з бюджету ЄС, а не з національних бюджетів. Однак Польща все ще виступає проти створення європейської армії. Мені здається, що чим більше в Європі говорять про політику оборони, тим менше ця ідея цікавить країни Спільноти.

На запитання про те, чи Польща має амбіції стати в авангарді проєкту спільної оборонної політики Європи, Роман Полько відповів наступне:

— Зараз Польща має амбіції стати в авангарді тих країн, які об’єднують Європу і мобілізують європейські країни, щоб вони в межах Північноатлантичного альянсу відігравали більш значну роль. Коротко кажучи, спільний потенціал, оборонний потенціал Європи — з усією впевненістю можу сказати, що їх треба розвивати. Це стосується кожного виміру: і виробничих потужностей, і виготовлення озброєння, боєприпасів, а також формування спільних підрозділів. Зрештою міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш також йде у цьому напрямі. Однак також звучали думки про те, що європейські сили мають бути противагою американським силам. Звичайно, польська сторона завжди відкидала такі пропозиції. Адже ми розуміємо, що сила в єдності. І Сполучені Штати, і Європа разом можуть відлякувати, запобігати конфліктові, війні. Нехтування, перш за все з боку Європи, її залежність від енергетичних ресурсів росії призвели до того, що путін повірив, що він може безкарно атакувати і анексувати Україну.

Я запитала у генерала Романа Полько, чи європейська оборонна політика і НАТО — це конкурентні проєкти за будь-яких умов. Адже логічно припустити, що сильна Європа могла б бути кращим союзником Сполучених Штатів:

—Так, саме так. Я хотів сказати, що за будь-яких умов це не можуть бути суперницькі проєкти. Північноатлантичний альянс, який має 50% світового ВВП, володіє величезним виробничим потенціалом. Захід має обов’язок формувати спільні оборонні можливості, якщо він вірний своїм цінностям. Тим часом путін незмінно намагається поділити Захід, тому що за таких умов він завжди виграє. Також він виграє, коли Захід не є до кінця стійкий у своїх переконаннях. Я думаю, що цього разу путін прорахувався, хоча ж теперішня ситуація так не виглядає, адже може скластися враження, що Захід втомився від допомоги Україні. Складається таке враження, що Захід забув, що він не стільки допомагає Україні, скільки допомагає сам собі. Тільки надаючи зброю Україні, не розділяючи її на класи, тільки так Захід дбає про свою власну безпеку.

Ключове те, що зараз міністр Сікорський більш інтенсивно, ніж його попередники, переконує до ідеї інтеграції наших німецьких, французьких партнерів. Я сподіваюся, що опозиція також звернеться до своїх давніх приятелів, я маю на думці прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, уряд Словаччини, аби змусити їх однозначно висловитися за підтримку НАТО і проти такого агресора, як путін.

З огляду на те, що Республіканці продовжують блокувати в Конгресі надання допомоги Україні та беручи до уваги попередні заяви Дональда Трампа, Маґдалєна Цедро на запитання про те, чи Європа сама в змозі підтримувати Україну, зазначає, що Європа нарешті починає розуміти, що війна в Україні — це не глобальний конфлікт, а саме європейський:

— Перш за все, Європа сама мусить бути спроможна знайти спосіб надавати підтримку Україні. З упевненістю можна сказати, що таке бажання є. Зміна сприйняття цього конфлікту вже відбувається, хоча із запізненням, перед обличчям потенційної перемоги Дональда Трампа на президентських виборах. Чи виробничі спроможності, фінансові можливості вдасться знайти в Європі? Відповідь на це питання ми дізнаємося тільки в наступні місяці та роки.   

Дар'я Юр'єва