Польща очолить Раду Євросоюзу у першій половині 2025 року, замінивши в цій ролі Угорщину. Президент Польщі Анджей Дуда вже назвав Україну і США пріоритетами польського головування в ЄС. Своєю чергою міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський застеріг, що у другій половині року головування в ЄС перейме Угорщина, яка блокує багато рішень щодо України. Тому так важливі переговори про членство України в ЄС. Однак нині чимало експертів кажуть про те, що каменем спотикання для євроінтеграційних намірів України під час головування Польщі може стати низка невирішених між Києвом і Варшавою питань. Про це далі у розмові з віце-маршалком Сенату Польщі Міхалом Камінським.
З 1 січня наступного року Польща буде головувати в Європейському Союзі? Однак існують два питання, які впливають на відносини двох країн. Перше — це співпраця України і Польщі в аграрному секторі, зернова проблема, а друга — це обовязок навчання українських дітей у польських школах, що передбачено доповненнями до спецзакону про допомогу українським біженцям, який нещодавно був підписаний Президентом Польщі. Чи не вплинуть ці два питання якимось чином на польсько-українські відносини і відповідно на наближення України до ЄС, у звязку з головуванням Польщі з 1 січня в Євросоюзі?
Я думаю, що сьогодні завданням польського уряду, яке він повністю усвідомлює, є зробити все для того, щоб Україна перемогла у війні, а політично, щоб вона якнайшвидше стала частиною Європейського Союзу і НАТО. І це завдання є метою польської держави. У мене просто складається враження, що сьогодні ми стоїмо на порозі переговорів про нову структуру Європейської комісії. Я сподіваюся, що питання розширення Союзу на Схід буде одним з пріоритетів нової Європейської комісії і, безумовно, пріоритетом польського головування, до якого ми готуємося. Я думаю, що польське головування припаде на час, коли ми будемо ухвалювати рішення щодо темпів вступу України до Європейського Союзу. Я був одним з перших політиків, хто визначив цю дату на 2030 рік. Я думаю, що 30-ий рік — це реалістична перспектива, в якій ми повинні бути, і нам залишилось ще шість років, щоб це зробити. Ми повинні визначити для себе дату вступу України до Європейського Союзу. Якщо ми матимемо дату і політичну мету, то працювати буде набагато легше. Тому що дата додає сміливості і дає людям перспективу, реальну перспективу. Я вважаю, що сьогодні ми повинні дійсно боротися за дату вступу України до Європейського Союзу і будувати все на цій даті. Як ви знаєте, вступ до НАТО — це дещо інше питання. Я прихильник того, щоб Україна якнайшвидше вступила до НАТО. Однак зрозуміло, що навіть закінчення війни не вирішить проблему. З іншого боку, формальне закінчення війни знімає будь-яку проблему зі вступом України до Європейського Союзу. Відомо, що поки йде війна, цього не буде. Але закінчення війни, нехай це буде якнайшвидше, означає, що цей процес має просто кардинально прискоритися. І це має бути завданням Польщі.
Але ніхто не знає, коли ця війна закінчиться?
Але те, коли закінчиться війна, залежить також і від масштабу європейської допомоги. Я маю на увазі, що якщо ми допоможемо Україні і не буде того, що ми називаємо "патронним голодом", якщо буде допомога, а не блокування, тоді Україна, очевидно, виграє цю війну швидше.
А ці питання зерна і сільського господарства, вони можуть заблокувати вступ України до Європейського Союзу з боку Польщі, я маю на увазі? Тому що деякі політологи з України припускають такий варіант.
Я думаю, що ми не можемо створювати проблеми там, де їх немає, лише там, де вони є. І, безумовно, проблема з зерном є реальною проблемою, але її можна вирішити. Я висунув власну пропозицію з цього приводу, а саме створення Європейського зернового банку. Це означає, що Європа, незалежно від того, рано чи пізно Україна вступить до Європейського Союзу, але Європа повинна взяти на себе зобов'язання скупити весь надлишок українського зерна і спрямувати його на активну політику в країнах третього світу. Щодо цього українського зерна, моя ідея полягає в тому, що європейські гроші годують українським зерном країни третього світу. Тобто європейські гроші, українське зерно годують країни третього світу. У цьому трикутнику ми вирішимо одну з найважливіших проблем Європейського Союзу, яким є те зерно. Тобто, можливо, не вирішимо її, але наблизимося до вирішення тобто проблеми міграції. Тому що коли люди ситі, вони не схильні рватися в Європу, тому що їм треба їсти. А якщо їм треба їсти, то вони їдуть туди, де цю їжу можна знайти.
Хотіла запитати про новації спецзакону про допомогу українцям. Нещодавно доповнення до закону були підписані, і з 1 липня очікуються зміни для українських біженців у Польщі. Тож розуміємо, що допомога скорочується. Вже не буде допомоги на оплату житла, програми 40+, не буде 300 злотих як одноразової допомоги. Також з нового навчального року українські діти мають ходити до польських дитсадків і шкіл, інакше українська родина не буде отримувати 800+. І ця ситуація трохи складна. Чому? Тому що жоден інший мігрант у Польщі не має таких умов. Тобто для інших мігрантів немає залежності від того ходить дитина в школу чи ні, все одно отримують грошову допомогу щомісяця на дитину 800+.
Це тільки тому, що у випадку з українцями — це величезний, величезний масштаб. Ми не можемо, і це в інтересах України, ми не можемо допустити, щоб наступне покоління дітей просто виросло без освіти. Але я переконаний, що такого масштабу просто немає, тому що ми говоримо тут про 80 000 дітей.
Називають навіть більші цифри. Наприклад, за даними фундації "Незламна Україна", 200 тисяч українських дітей у Польщі не охоплені системою освіти.
Але мало того, що, зрештою, польська держава бере на себе навчання цих дітей за власний кошт, вона ще й виплачує гроші. 200 євро на місяць на кожну дитину. Ну, вибачте, але це не є прикладом для наслідування з боку польської держави...
Але тут є важливе питання, як на мене, що україцям у Польщі потрібна українська мова як іноземна в польських школах. Чи Ви так не вважаєте?
Я згоден, діти дуже потребують цього. Але, крім того, є ще одна справа, яка полягає в тому, що ми маємо цілу систему освіти, підготовлену до української мови. Тому що у нас є школи, ліцеї для української меншини. Отже, вся мовна система є, проблема польської системи полягає в тому, що якщо ти емігрант, ти не маєш права на цю українську освіту. Ти маєш права тільки як поляк, який є українцем з польським паспортом, тому що тоді це представник національної меншини. Це зовсім інша категорія. І це треба змінювати. Але я не є прихильником того, щоб змінювати той факт, що допомога на дитину залежить від її освіти, щоб дитина вчилась, тому що те саме стосується і польських громадян. Як маю я як громадянин Польщі звернутись до держави, маючи дітей шкільного віку? То повинен би показати, що ці діти ходять до школи. Не може бути так, щоб люди просто зловживали цим правом. Тому українці мають такі ж права і такі ж обов'язки, як і поляки в цьому випадку. Поляк теж, коли має дитину шкільного віку і йде за грошима, то в нього запитують, в яку школу ходить дитина. Тобто треба показати, в якій школі дитина навчається, і тоді ви отримаєте гроші.
Якщо, наприклад, у польській школі буде українська мова для українських дітей, то, наприклад, і польські діти так само можуть за бажанням її вивчати. У Польщі дуже багато вчителів-українців до того ж.
Це є проблема вчителів. Якщо будуть вчителі української мови, то будемо теж вчити українську мову. Тож загалом я не думаю, що це є проблемою. Я сказав, що я навіть є прихильником того, щоб ми підписали умову між міністерствами освіти Польщі і України. Щоб ця українська складова освіти була включена в цю освітню систему для дітей.
Ну, так, тому що в Україні третій рік триває війна, і українцям цього не вистачає. І це якось неправильно...
Цим питанням має займатись Міністерсво освіти України. Воно має займатись своїми дітьми. Складно очікувати, що поляки матимуть підручники для українських дітей. Бо поляки не знають, чого навчати українських дітей українською мовою. Зрештою, це можуть знати тільки українці. Ми можемо знати, і ми будемо вчити цих дітей математики, фізики і так далі. Але, зрештою, українська складова освіти має йти з України, бо самі ми її не вигадаємо. Крім того, українці, напевно, не хотіли б, щоб ми писали українську історію.
Який рецепт Ви дасте усім нам, щоб поляки і українці і надалі залишались важливими партнерами і союзниками? Особливо зараз в часи війни росії проти України?
Ми повинні просто не заважати, бо якщо люди нормально дають полякам і українцям працювати разом, то все йде добре. Не треба шукати клопоту там, де його немає, а дозволити людям робити те, що вони люблять робити. І перш за все, кожен поляк і кожен українець повинен знати, що один без одного ми не виживемо. Один без одного ми програємо, і це просто. Ми мусимо бути разом. Якщо ми хочемо бути разом, ми повинні пізнавати самих себе. І це дуже цікаво, тому що пізнання самих себе також дуже багато дає. Кожен поляк сьогодні багатший, бо має сусідство з Україною. А кожен українець багатший, бо відчуває, що є таке місце, таке як Польща, де він може почуватися як вдома. Тому що кожен українець може відчувати себе у нас вдома, і я не думаю, що хтось може це заперечити. І що це місце, де ніхто нікого не примушує говорити російською. І ніхто не має проблем з тим, щоб розмовляти українською в Польщі. Це наша проблема, що надто багато українців у Польщі не розмовляють українською. І дуже багато українців у Польщі не вимагають говорити українською, а просто приймають те, що польська влада надсилає їм документи, проти чого я і борюся. Щоб польська влада не надсилала українцям документи російською мовою, а українською. Щоб написи в польських містах були не російською, а українською мовою. Я борюся за те, щоб польська держава не використовувала мої гроші на русифікацію українців. Тому що це абсурдна політика. Ми як польська держава повинні інвестувати у вивчення української мови. Єдине, що цей компонент має надходити з України.
Дуже Вам дякую. Дякую полякам за допомогу, яку робите для українців.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі.
Світлана Мялик