Варто зазначити, який урок для себе виніс союз за останнього складу парламенту. Було багато факторів, які впливали на відносини ЄС та Китаю. Можна виділити, наприклад, пандемію у 2019 році та повномасштабну війну росії проти України у 2022 році, адже Китай підтримує рф. Це тільки два аспекти, але вже вони змусили ЄС передивитись свою політику щодо Китаю. Тож що європейський союз усвідомив за цей час?
— Думаю, що ці два аспекти важливі. Я б також додав декілька, зокрема відносини Китаю зі США, а також відносини США із ЄС. Проте під час пандемії ковід ми як ЄС зрозуміли, наскільки ми залежимо від Китаю у багатьох галузях, навіть коли йдеться про найпростіші маски, які ми мали доставляти із Китаю, бо в Європі їх не було. Тож ми побачили, що непогано було б частину виробництва перенести до Європи, або ж урізноманітнити партнерів і не опиратись лише на Китай. Повномасштабна війна росії проти України також важливий аспект. Китай уникає слова «війна», називає це конфліктом і, як бачимо, відносини Москва — Пекін доволі добре розвиваються. Цьогоріч путін відвідав Китай, обидві сторони усіляко підкреслюють тісний зв’язок, і згадати хоча б саміт миру у Швейцарії, на якому Китаю не було, що теж засвідчило — якщо до розмов про мир не залучені росіяни, там і Китай участі брати не буде.
Радикальні сили зміцнили свої позиції в парламенті ЄС, і вони часто виступають за протекціонізм, за те, щоб ізолюватися хоча б економічно одне від одного. Наскільки ЄС після виборів до парламенту готовий ізолюватися від Китаю, і це зміцнення радикальних позицій вплине позитивно чи негативно на цей процес?
— Варто поглянути, що про це говорять самі китайці. Бо Ви слушно підмітили: може видаватись, що радикальні праві та ліві у парламенті будуть більш прихильні до Китаю, проте китайські експерти так не думають, для них зміцнення цих сил означає, що країни союзу будуть і надалі зменшувати економічну залежність від Китаю. Ба більше, радикальні сили можуть запровадити навіть ще більше обмежень. Тож у Китаї вважають, що більше непорозумінь між країнами ЄС буде виникати на ґрунті зеленої трансформації, еміграції, допомоги Україні, а якщо йдеться про відносини з Китаєм, то ЄС не відступатиме від політики «де-ріскінг», тобто зменшення економічної залежності від Пекіну. Також кажуть, що, ймовірно, Урсула Фон дер Ляєн може залишить на чолі Єврокомісії, а вона радше готова не потурати Китаю, а йти на конфронтацію та суперництво із ним.
Вибори до Європарламенту завершились ще 9 червня, і станом на зараз ЄС вже почав запроваджувати певні обмеження, впроваджувати вищий відсоток митного податку на товари з Китаю. Європейська комісія 12 червня оголосила про збільшення розміру мита на китайські електромобілі — до 38,1%, який має діяти з 4 липня. Наскільки ці кроки дієві?
— Ми вже маємо декілька рішень, які націлені на торгівлю з Китаєм. Одне з них « » це зменшення залежності від вітрових турбін китайського виробництва. Натомість продукцією цих вітрогенераторів мають зайнятись, зокрема, в Іспанії, Греції, Франції, Румунії та Болгарії. Також, як Ви згадали, ЄС накладає мито на китайські електромобілі. Про це зовсім нещодавно оголосили, різні фірми отримати індивідуальний відсоток мита, від 17 аж до 40%. Не забуваймо про 10%, які були запроваджені раніше, тож у деяких випадках мито може сягати 50%. Все ж це менше, ніж мито, яке накладатиме США. Вони вирішили, що від наступного року мито на китайські електромобілі становитиме 100%. Та все ж бачимо, що ЄС робить певні кроки, аби підтримувати власну конкуренцію.
У відповідь на дії ЄС, Китай може запровадити мито на харчові товари, все частіше говорять про свинину. Наскільки цей удар може бути болісним для ЄС і чи подальші подібні сутички призведуть до економічної війни?
— Більше це удар по Іспанії, Нідерландах, Данії, також трохи по Німеччині. А все тому, що саме ці країни стоять на роздоріжжі у своїй позиції щодо відносин із Китаєм, бо, наприклад, Німеччина радше не хотіла б їх псувати, а данці, іспанці, нідерландці не займають чіткої позиції, проте бачимо тенденцію, що вони все ж починають долучатись до спільних дій проти Китаю. А от Франція, наприклад, доволі чітко показує, що готова до суперництва. Та, як бачимо, зараз Китай взявся за свинину, проте ця відповідь непропорційна до дій ЄС. Китай буде маленькими кроками запроваджувати мито на окремі сектори й дивитись на нашу реакцію, наразі така тактика не діє, як на мене, але побачимо, які ще «тузи» Китай тримає в рукаві. Тут також важливо зазначити, що й економіка Китаю вже не розвивається так швидко, як декілька років тому, що також впливатиме на китайське суспільство, на економічний стан країни. Тому подальші торговельні війни точно Китаю розвинутись не допоможуть, в їхній ситуації це як ходити по лезу бритви.
Ви вже згадували, що різні країни по різному ставляться до загрози з боку Китаю, власне, для когось це, радше, навіть не загроза. Тут навіть прем’єр Швеції висловлювався проти загострення конфлікту з Китаєм, адже Швеція має економічні зв’язки з Пекіном в автомобільній галузі. Чи можливий за таких умов спільний голос ЄС, спільна позиція і стратегія у відносинах з Китаєм?
— Якщо говорити про спільний голос ЄС, то багато в чому він таки спільний. У питанні війни росії проти України, наприклад. Звісно, Угорщина тут як виняток, але більшість країн ЄС за підтримку України. Але мені здається, що спільний голос не дуже й потрібний у питанні відносин ЄС — Китай, вистачить більшості, чого вже вдалось досягти, і це ми бачимо на прикладі запровадженого мита на електромобілі. Також зазначу, що всередині самої країни можуть бути різні голоси. Міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок набагато менш толерантна до Китаю, ніж канцлер Олаф Шольц. І він також цього року відвідав Китай з візитом.
Запрошую послухати розмову у доданому аудіофайлі.
Анастасія Купрієць