Здавалося, експерти та урядовці знали, що ЄС втрачає конкурентоздатність товарів та послуг на світовому ринку, але звіт Драґі став першим цілісним підходом до цього питання за дуже довгий час. Експерт Teams Europe Direct Polska Войчєх Варський каже, що європейські країни пропустили момент інвестицій у розвиток технологій і забагато покладались на той самий Китай, який навпаки часу не втрачав.
«ЄС насамперед сам винний у становищі, в якому опинився, тому що дуже багато років частою була політика "ховання голови в пісок". Здавалося, що керівники кількох провідних країн, передусім так званого Старого Союзу, німці, французи, голландці, думали, що політика глобалізації й перенесення виробництва на Далекий Схід, передусім у Китай — це економічний порятунок Європи, тому що там є дешева робоча сила. Думали, що все це, особливо брудне виробництво, буде робитися там, а в Європі ми будемо насолоджуватися лише продуктами, зробленими в Китаї за невеликі гроші. Отже, європейські компанії намагалися перенести виробництво в Китай. Виявилося, що глобалізація має деякі побічні ефекти, а саме — китайці спрямували велику частину зароблених грошей на фундаментальні дослідження, а Європа була настільки дезорганізована, що вийшло так, що в деяких сферах, таких як фармацевтичні базові речовини, наприклад, майже повністю залежить від китайців. Китайці пішли дуже далеко в технологіях, пов'язаних з фармацевтикою, але не тільки, також в цифрових технологіях, в дослідженнях штучного інтелекту. І ці технології використовують для цивільних цілей, таких як спостереження за населенням, але й для військових цілей також. Китайці побудували свою технологічну перевагу за європейські гроші, і раптом тепер Китай починає диктувати умови Європі й мати цю монопольну перевагу, а не Європа, яка щедро закуповувала і субсидувала цю їхню індустрію», — зазначив експерт.
Також у своєму звіті Драґі підкреслював, що ЄС важливо більше інтегруватися в економічному плані, збільшувати власні ресурси, тобто спільний європейський бюджет. Крім того Драґі виступав за те, щоб ЄС випустив новий спільний борг для фінансування своїх промислових і оборонних потреб. Проте цю ідею розкритикував міністр фінансів ФРН Крістіан Лінднер. Майже одразу після виходу доповіді, у той самий день 9 вересня він заявив, що спільний борг не є можливим.
Проте попри певну розрізненість поглядів країн ЄС, Войчєх Варський бачить потенціал для покращення ситуації та співпраці.
«Я дуже оптимістично налаштований щодо цього, тому що у відносинах із зовнішнім світом країни ЄС, які діють як єдине ціле, а не як окремі країни, можуть багато чого зробити саме як одне ціле. Наприклад, у питанні податків, пов'язаних з викидами вуглекислого газу. Ті країни, які експортують свою продукцію, виготовлену з великим вуглецевим слідом, повинні були б платити додатковий прикордонний податок. І це було б одним із джерел фінансування власних доходів ЄС, що дозволило б створити фонд, який потім можна було б використовувати для фінансування фундаментальних досліджень всередині Європейського Союзу та для фінансування певного нового міжнародного поділу праці й розподілу завдань. І завдяки цьому країни ЄС працювали набагато ефективніше і не дублювали б свої зусилля. Або щоб вони не відчували себе фінансово обмеженими, беручи на себе великі завдання, які вимагають великих ресурсів. Драґі бачив тут велику роль для транснаціональних проєктів, які будуть фінансуватися або транснаціональними компаніями, або просто такими концернами, які мають акціонерів у багатьох країнах і не пов'язані тільки з інтересами однієї країни».
Професор Академії бізнесу й фінансів Vistula з команди радників Європейської комісії Бартломей Новак також підкреслює необхідність змінити політику, зокрема посилити політику згуртованості та більше централізувати управління.
«Дозвольте навести вам приклад. Європейська комісія керувала програмами, пов’язаними з так званими фондами відновлення, швидко та ефективно, оскільки вона дуже централізувала це управління. Тому є ідея дещо змінити політику згуртованості. Ця політика має свою довгу традицію, але вона вимагає багатьох консультацій і багатьох попередніх домовленостей. І виявилося, що під час COVID кошти допомоги, які надійшли з фактично подвоєного бюджету, пішли зовсім за межі політики згуртованості. І ними керувала Європейська комісія в такий централізований спосіб. Тож я думаю, що, враховуючи цей досвід, ідеться більше про те, як діяти ефективно та швидко. І це можна зробити, але це на рівні адміністративних процедур, зміни так званих конвертів, де знаходяться гроші, напевно більшої централізації через необхідність. Але це можна зробити. Однак, Ви знаєте, це не буде найбільшим викликом для Європейського Союзу, оскільки найбільші, як я вже сказав, походять від геополітичної ситуації загалом і від того, про що писав Маріо Драґі».
Коли йдеться про підвищення конкурентоздатності ЄС, то професор Новак також сподівається на серйозну дерегуляцію, наприклад, скорочення бюрократичних тягарів для малого й середнього бізнесу в Європейському Союзі з метою якомога повнішого використання потенціалу внутрішнього європейського ринку.
«В аспекті конкурентоспроможності, я очікую, що Єврокомісія зробить дуже серйозний крок, коли йдеться про використання потенціалу внутрішнього ринку, і багато чого потрібно зробити в плані так званої дерегуляції, тобто скорочення кількості регуляцій і тягарів для компаній, зокрема для сектору малих і середніх підприємств, які досі недооцінювалися в Європейському Союзі. І тут справді можна багато. Для цього не потрібні фінанси, а просто потрібно переглянути різноманітні нормативні акти, які ми маємо, і просто позбутися деяких із них, спростити деякі з них і полегшити компаніям інвестування. Що це передбачає? Для полегшення компаніям інвестування є проєкт, який здається дуже важливим для цих усіх заходів. Це Союз ринків капіталу, оголошений давно-давно. Союз ринків капіталу, дуже спрощено кажучи, спирається на те, що в Сполучених Штатах три чверті інвестицій, які надходять у приватний сектор, надходять із приватного сектора, і лише одна чверть надходить від банківських позик. У Європейському Союзі все з точністю до навпаки. Отже, суть полягає в тому, щоб змінити ці пропорції, тому що такий Союз ринків капіталу та доступ до капіталу означає доступ до інвестицій, він може створити високу додану вартість для цього спільного ринку та для всього інноваційного процесу. Тож над цим теж потрібно багато працювати».
Більше запрошуємо почути в доданому аудіофайлі.
Анастасія Купрієць, Сніжана Чернюк