Розслідування справи про підрив 26 вересня 2022 року трьох з чотирьох труб газогонів «Північний потік» та «Північний потік-2» біля острова Борнгольм у Балтійському морі триває і ще далеке від завершення. Наприкінці вересня 2022 року вимірювальні сейсмологічні станції у Швеції та Данії зафіксували потужні підводні вибухи на маршрутах газогонів «Північний потік-1» та «Північний потік-2». В Німеччині припустили, що йдеться про диверсії, а російський оператор заявив про «безпрецедентні» руйнування. Пізніше надійшло повідомлення Збройних сил Данії про присутність в зоні підриву газогонів російського військового спецсудна СС-750 за чотири дні до того, як стався вибух 26 вересня 2022 року. Згідно з данськими спостереженнями, це російське спецсудно призначене для проведення операцій під водою і має на борту підводний мінічовен. Євросоюз і НАТО назвали вибухи в Балтійському морі «навмисним актом» саботажу, а Польща та Україна назвали їхньою винуватницею Росію. Попри це, головною версією німецьких слідчих став так званий «український слід» цієї диверсії. Влітку цього року федеральний генеральний прокурор Німеччини Єнс Роммель видав ордер на арешт підозрюваного українця Володимира З., який нібито останнім часом перебував у Польщі. В грудні Держдепартамент США оголосив про запровадження повторних санкцій проти компаній, суден та осіб, які вже перебувають під обмеженнями за участь в будівництві російського газогону «Північний потік-2». Американська сторона повідомила, що запровадження санкцій проти організацій, які вже є у списку обмежень згідно із законом про захист енергетичної безпеки Європи (PEESA), стосується доданих до списку 11 російських компаній, в тому числі Nord Stream 2 AG, засновника компанії MTV Матіаса Ворнінга, а також 17 суден. Оглядачі не виключають, що це стало реакцією офіційного Вашингтона на заяви російського диктатора Володимира Путіна, який впевнений, що за вибухами на газогонах стоять спецслужби США. Президент київського Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар сказав в інтерв’ю Польському радіо, що наполягання європейських слідчих на версії про причетність саме українців до вибухів на трьох нитках російських «Північних потоків» гідне щирого подиву через брак доказів й ігнорування інших більш переконливих версій:
— Висунуті претензії до деяких, як поліція вважає, учасників підриву «Північних потоків» не виглядають переконливими. Всі ці версії, пов'язані зі злим умислом на борту яхти «Андромеда», не витримують професійної критики. І не тільки з українського боку! Це виглядає нереальною версією. Але саме з нею працювала німецька поліція. І тут виникають питання: які ще версії розглядалися, чому обрана тільки ця версія для опрацювання? Розслідування в трьох країнах — Данії, Швеції, а надто в Німеччині, ігнорували російське походження підриву газогонів по причині того що, мовляв, у Росії не було мотивів підривати свої газогони. А щодо України проводилась така лінія, що це цілком реальний слід, хоча Україна й не має виходу до Балтійського моря. Виглядає доволі дивно, що якісь аматори, дайвери з вітрильної яхти «Андромеда» могли там щось зробити. Далі буде! І значною мірою це продовження слідства триває на тлі певних медіавкидів з якоюсь нібито новою інформацією. Хоча насправді це лише переінтерпретація однієї й тієї ж версії. З'являються якісь додаткові прізвища, якісь додаткові подробиці, з посиланням на якісь дуже авторитетні джерела, що не хочуть бути засвіченими. Туман навколо всієї цієї події залишається.
Ще до видання федеральним генпрокурором Німеччини ордеру на арешт підозрюваного в диверсії українця і члена екіпажу яхти «Андромеда», німецький таблоїд BILD опублікував експертну оцінку імовірності підриву ним і екіпажем яхти «Північних потоків» з борту цього цивільного вітрильника. Підводний археолог Свен Томас цілком спростував цю версію і вказав на те, що силами кількох людей з «Андромеди» підірвати підводні газогони практично неможливо. За словами експерта, для підводного занурення потрібна не одна яхта, а цілий гурт суден і стаціонарна платформа з кранами, якорями й баластом загальною вагою близько однієї тони. В щоби занурюватися з борту яхти, слід закріпити її точно над точкою мінування 3-4 важкими якорями з тросами великої довжини. Крім того, потужність двигуна «Андромеди» становить лише 75 кінських сил, що геть недостатньо для маневрів на морі з виконання таких операцій. Офіційна версія про винних у підриві газогонів в Росії була озвучена російським диктатором Путіним і відтоді не зазнавала змін, зазначив військово-політичний експерт, фахівець з протидії інформаційним загрозам Євген Сасько:
— Щодо інформаційного супроводження Російської Федерації, то те, що я бачу, це вони працювали по двох напрямках. Перший — це коментар вищих посадових осіб Російської Федерації, в якому вони звинувачували в диверсії англосаксів — в першу чергу спецслужби США та Великої Британії. Другий напрямок — розкручування у власному інформаційному просторі різноманітних розслідувань й інформації, що за цим стоїть Україна. Путін дав інтерв'ю американському одіозному журналістові Такеру Карлсону. А коли той його спитав, хто стоїть за цим підривом, Путін сказав — ви. Тобто, американці. Щоб реалізувати подібну диверсію, потрібні значні сили та засоби, що їх Російська Федерація має в Балтийському морі. Тому я вважаю, що те, що інформаційна спецоперація триває й інформаційно супроводжується з боку Російської Федерації на найвищому рівні, свідчить, що це була запланована акція.
На думку Михайла Гончара, німецькі слідчі не можуть не розуміти, що трапилось насправді. Але цілком імовірно, що вони виконують політичне рішення не оприлюднювати об'єктивні дані. Адже таке оприлюднення потребуватиме рішучих дій, а не просто констатації того, що сталося. І саме тому, як вважає Гончар, триває політика туману і замовчування навколо підриву «Північних потоків»:
— Це прикметно ще й на тлі інших диверсій, що за цей час, за понад два роки після підриву трьох газогонів Північний потік» 26 вересня 2022 року, сталися в Балтійському морі. Так в жовтні 2023 року був підірваний газогін Balticconnector і телекомунікаційний кабель між Естонією та Фінляндією. Нещодавно стався розрив двох телекомунікаційних кабелів між Швецією й Литвою, а в іншому випадку, на тому ж дні Балтійського моря — між Фінляндією й Німеччиною. Почерк один і той самий, але слідство так і не просунулося в з'ясуванні, хто вчинив ці злочини. Але в інших випадках були цілком конкретні дії суден й екіпажу, що так чи інакше пов'язані з Росією. І от мені здається, що і в контексті справи підривів «Північних потоків», і в контексті цих двох інцидентів, що відбулися, після 2022 року проявляється російський слід, який паралельно містить фальшслід, що має, як мінімум, завести слідство в глухий кут. А як максимум — зробити хибні висновки про те, що підрив вчинив хтось інший, а Росія тут ні при чому. А отже, доки західні слідчі органи не почнуть враховувати нову гібридну технологію дій Росії проти Європи, проти Заходу в цілому, і те, що в Росії можуть бути мотиви навіть там де, як здається, їх не мало би бути, доки це не буде опрацьовуватись саме через призму такого підходу, Росія буде продовжувати робити приховані дії під чужим прапором із тим, щоб стратегічно уразити Захід.
На Різдво цього року знову стався розрив силового кабелю між Естонією та Фінляндією. Михайло Гончар вважає цей і всі попередні випадки «індикаторами того, що Росія вже стала на стежку агресії проти НАТО та ЄС, тільки в Брюсселі все ще цього не розуміють». Натомість Євген Сасько вказав, що в такій поведінці Москви немає нічого такого, чого б вона вже не скоїла від самого початку російської агресії проти України 10 років тому. З цієї причини він також бачить у підриві газогонів на дні Балтійського моря саме російський, а не український слід:
— Російська Федерація проводить гібридну війну, в тому числі на дні морів. Ураження газогонів, а тепер ще й кабелів зв’язку більше вигідно саме Російській Федерації, тому що «Потоки» вже не працювали на той момент, а сама Російська Федерація була обтяжена судовими справами. У них функціонує Головне управління глибоководних досліджень, функціонує підводний флот. В них створена наявність певних сил і засобів для проведення підводних дій і періодично це все спливає в європейських засобах масової інформації. В тому числі, я нещодавно публікував, що була якась «заворушка» поблизу Ірландії. Там було помічено російське розділювальне судно, британське судно, американське судно, і навіть літаки спостерігали, що там відбувається. Тож я підозрюю, що Російська Федерація звертає прискіпливу увагу на підводні комунікації. Можливо, це все елементами єдиного ланцюжка, єдиного задуму тієї операції, про яку ми ще не знаємо. І просто розрив кабелів — це одна з етапів, одна з дій, яка сплила на поверхню. Те, що до цього залучаються судна Китаю, свідчить про масштабність застосування гібридної сили Російської Федерації. Скоріш за все, Російська Федерація працює і з агентами впливу в провідних країнах світу. Вона впливає або намагається впливати на перебіг слідства, підкидати потрібні їм неправдиві завдання.
Замовчування поліцейськими слідчими та європейськими політиками справжнього стану речей, уникання називати речі своїми іменами тільки спонукає Росію до продовження гібридних форм саботажу, диверсій і агресії, переконаний Михайло Гончар. Але який мотив в Росії підірвати свої власні магістральні газогони? Адже вони вперто будувалися під вогнем нищівної критики зі США та частини європейських політиків, а російський «Газпром» вкладав у це будівництво мільярди доларів:
— Тут слід врахувати той момент і ту ситуацію, в яку потрапила Росія і «Газпром» восени 22-го року. І тоді все стає зрозумілим, все стає на свої місця, чому Росія на це пішла. Тут потрібно пригадати коротку історію 2021-2022 року, коли Росія стала підсушувати європейський газовий ринок, скорочуючи постачання газу і, по суті, порушуючи свої контрактні зобов'язання перед своїми європейськими клієнтами, серед яких були великі німецькі й австрійські компанії. Пам'ятаємо цю історію з припиненням транспортування газу Ямал-Європа через територію Польщі, нібито через те, що поляки вдалися до агресивних дій з відбирання російської частки власності цього газогону на території Польщі. Потім виникли проблеми з турбінами німецької фірми Siemens. Німеччина і Захід ту турбіну відремонтували, щоб «Північний потік-1» міг запрацювати. Потім «зламалася» ще одна турбіна. Ну, тут уже помітили, що щось негаразд, що це певна гра росіян. Європейські компанії непублічно висунули претензії до «Газпрому», пригрозивши йому серйозними штрафними санкціями за порушення контрактних зобов'язань. «Газпром» повністю зупинив «Північний потік-1», а тоді й «Північний потік-2». Вони розраховували, що в такий спосіб Німеччина прискорить його запуск, бо треба якомога швидше ввести «Північний потік-2», доки будуть ремонтуватися турбіни. Але європейські компанії відкинули пояснення «Газпрому», що внаслідок несправності турбін Росія не може забезпечити виконання контрактних зобов'язань. І якраз тоді з'явилася інформація, що «Газпром» очікують загальні стягнення на суму до 30 мільярдів доларів. Ну і тому йому знадобився реальний форс-мажор. На мій погляд, це було достатньо швидко зорганізовано, тим більше, що якраз проходили навчання Балтійського флоту. І мало стати вже реальним форс-мажором те, що хтось підірвав ці газогони. І цей «хтось» одразу був названий з російського боку — це, мовляв, американці. «Газпром» намагався виконати цей реальний форс-мажор, щоб уникнути цього багатомільярдного покарання. Це не спрацювало. Вже зараз видно, що німецька компанія Juniper, подавши в арбітраж, вже отримала рішення про сплату їй 13 мільярдів євро компенсацій. Низка інших компаній також подали позови, і загальна сума їх оцінюється у близько 30 мільярдів. Тому, як бачимо, мотив у Росії був! Як спосіб створення реального форс-мажору, Росія намагалась уникнути багатомільярдних стягнень з «Газпрому».
В листопаді цього року американське видання Wall Street Journal повідомило, що мільярдер та фінансист Стівен Лінч звернувся до уряду США з проханням дозволити йому взяти участь в аукціоні з продажу газогону «Північний потік-2», якщо його виставлять на торги під час процедури банкрутства у Швейцарії. Американським урядовцям та законодавцям Лінч пояснив своє поривання тим, що володіння США цим газогоном може дати важелі впливу на мирних переговорах з Росією із завершення війни в Україні і слугуватиме довгостроковим інтересам Вашингтона. Але Михайло Гончар нагадав, що Стівен Лінч відомий як той, хто понад два десятиліття мав бізнес у Москві, і тепер також хоче придбати газогін, що з’єднує Росію та Німеччину не просто так:
— Коли ми говоримо про те, що якийсь дивний американець хоче купити ці газогони, я думаю, що поки що це виглядає з розряду інформаційних зондувань. Оскільки потрібні немалі гроші для того, щоб відновити ці підірвані газогони. З ними доведеться витратити багато і часу, і зусиль. Ці газогони понад два роки були розгерметизовані, заповнилися водою і мулом. Балтійське море — це не Чорне море, де панує сірководень, який, по суті, є консервантом. І там жодних корозійних процесів би не відбувалося, якщо б відбувся розрив газогону на дні Чорного моря. Балтійське море — це зовсім інше. Ремонт цих труб — це суми, що будуть обчислюватись сотнями мільйонів євро, а то й перевалить за мільярди. Але я думаю, що тут приціл робиться не стільки на ремонт цих трьох із чотирьох труб, скільки на те, щоб цю четверту нитку, яка залишилась вцілілою, отримати у своє розпорядження і, зрештою, запустити цю єдину нитку потужністю 27,5 мільярдів кубічних метрів газу на рік в експлуатацію. Але тут заважатиме політична позиція німецького уряду канцлера Шольца з протидії запуску цієї нитки. І, відповідно, ставка робиться на те, що інший уряд може зайняти позицію, що відмінна від позиції уряду Шольца. За останній рік Путін, як мінімум, разів за чотири звертався публічно з відкритою пропозицією до Шольца, до Німеччини в цілому, мовляв, вам там важко без дешевого російського газу — так ось друга нитка «Північного потоку-2». Потрібна ваша згода, і знову дешевий російський газ потече до Німеччини. В умовах практично п'ятикратного падіння ці додаткові 27,5 мільярдів кубічних метрів експорту дуже виручили б «Газпром». Нагадаю, що зараз, за підсумками року, загальний обсяг експорту трубопровідного газу з Росії в Європу другою ниткою «Турецького потоку» і транзитом через Україну становитиме десь 30 мільярдів кубометрів. Зрозуміло, що запуск вцілілої другої нитки «Північного потоку-2» дозволить майже подвоїти цей обсяг експорту.
Намагання Росії повернутися на газовий ринок Євросоюзу виглядає марним на тлі політики декарбонізації в ЄС. Новий склад Європейської комісії підтверджує те, що вона буде йти цим шляхом і далі, нагадав Михайло Гончар. Але Москва прагне збільшити постачання в Європу своїх енергоресурсів якщо не напрямки, то бодай у непрямому вигляді через застосування різноманітних схем. Адже за умов запроваджених Заходом антиросійських санкцій просто відновити свій статус постачальника газу і нафти в Європу вже неможливо. Тому й виникають гібридні схеми, за якими замість російської нафти, що транспортується через Україну, в чарівний спосіб з’являється так звана «угорська нафта», що стає такою на кордоні Росії з Україною. Так само в Москві вже намагалися створити газовий консорціум з постачання в ЄС азербайджанського газу, який насправді був би російським, сказав Михайло Гончар. Він нагадав, що від 1 січня 2025 року вибігає термін дії контракту про транзит російського газу через територію України:
— Газпром» незацікавлений у припиненні транзиту через Україну. Але зараз ситуація виглядає таким чином, що вони хочуть в гібридний спосіб повернутися на європейський газовий ринок, оскільки великий поворот на Схід, по суті, зазнав краху. Китайський лідер Сі Цзіньпінь не погоджується на ті умови, що їх висуває російська сторона для реалізації проєктів розширення російського нафтогазового експорту. Звідси весь цей «схематоз» з азербайджанським газом чи газом міжнародного консорціуму, над чим, наскільки стало відомо, зараз активно працюють, використовуючи троянських коней Кремля в Європі. Це передусім — словацький прем’єр Роберт Фіцо, з його палким бажанням зберегти транзит через Україну. Бо це найкоротший і найдешевший шлях постачання газу не тільки в Словаччину, але й далі транзитом через Словаччину до інших європейських споживачів. Але «Газпром» зі свого боку розглядає це як вікно можливостей, коли спочатку пройдуть невеликі обсяги газу, а потім можна буде розширювати цей канал. Технічні можливості дозволяють, А словаки й угорці будуть агітувати європейські компанії отримувати дешевий російський газ, але запакований під газ міжнародного консорціуму. Найбільш активно тут діє словацька сторона в особі компанії Slovenský plynárenský priemysel і самий прем'єр Фіцо. А для Росії це гарантує збереження надходжень, що вона отримує від експорту свого газу, а також, а якщо взяти до уваги і нафту, то країн для Центральної Європи загалом це десь щороку даватиме дохід у 12 мільярдів доларів. І це те, що спрацює на російський бюджет війни. Це те, що ми, як Україна, не маємо дозволяти. Бо левова частка цих доходів неодмінно прилетіть до нас у вигляді КАБів, ракет, дронів і уразить наші міста, наші Збройні сили і так далі. Офіційна версія Кремля і російської пропаганди полягає в тому, що Північний потік» підірвали американці. Вони продовжують цю лінію, при цьому кепкуючи з української версії. Але потужно критика української версії не звучить. Бо росіянам вигідно, щоб продовжувалися тертя і непорозуміння між Німеччиною та Україною. Адже Німеччина — найбільший донор України в Європі. Відірвати німецьку допомогу від України в інтересах Росії. Вся ця історія з яхтою «Андромеда» більше схожа на спеціально створений фальшслід із розрахунком на потужний медіаефект і заведення слідства в оману. Зараз я думаю, в Москві з задоволенням констатують той факт, що історія з «українським слідом» так чи інакше вплинула на українсько-німецькі відносини. І ми бачимо це по проблемі з відмовою канцлером Шольцем надання Україні далекобійних ракет TAURUS. Все це певною мірою також є наслідком історії з «українським слідом».
Видання New York Times на початку березня 2023 року написало, що нові дані розвідки, перевірені офіційними особами США, начебто свідчать про те, що «проукраїнська група» здійснила атаку на газогони. Тодішній міністр оборони України Олексій Резніков спростував причетність України до вибухів. У березні 2023 року Володимир Зеленський заявляв, що Україна не причетна до підриву газогонів. За його словами, таку інформацію можуть розповсюджувати, аби уповільнити допомогу Україні. Подібні думки нуртують і в політичних колах країн-членів Євросоюзу і НАТО. Так президент Чехії Петер Павел заявив, що «Північні потоки» можуть бути стратегічно законними військовими цілями з відбиття Україною російської агресії. Водночас, Павел зазначив, що й досі немає достовірної інформації, що за диверсією на російських газогонах справді стоїть Україна. На запитання, чи може висунута українцю підозра в підривах «Північних потоків» зашкодити допомозі НАТО Києву, Павел сказав, що в Альянсі ніколи не було консенсусу щодо допомоги Україні. Причетність України до підривів газогонів, якщо вона таки буде доведена, може вплинути на готовність країн НАТО надавати допомогу Україні. «Але в нас немає іншого вибору, ніж допомагати Україні», — сказав президент Чехії Петер Павел.
Олександр Савицький