Співпраця Норвегії з ЄС багато в чому на такому рівні, ніби країна має членство. Норвегія — такий собі аутсайдер та інсайдер одночасно, бо входить до Європейської економічної зони, що дає країні доступ до єдиного ринку ЄС, але водночас зобов'язує виконувати більшість європейських директив.
Багатій на природні ресурси Норвегії цього більш ніж достатньо. Про це каже також Даміан Шацава, доцент Інституту міжнародних відносин Університету Марії Кюрі-Склодовської та керівник Балтійської групи Інституту Центральної Європи.
«Норвегія є унікальною країною, якщо говорити у контексті відносин з Європейським Союзом, тому що вона є однією з найбагатших країн Європи з огляду на ВВП на душу населення. Вона має величезний фонд, в який збираються доходи від продажу нафти. І попри те, що це така високорозвинена і дуже багата країна, вона формально не є членом Європейського Союзу. Хоча Норвегія протягом багатьох років брала участь у більшості ініціатив ЄС. Це передусім спільний ринок, Шенгенська зона. Основою співпраці є Європейський економічний простір, він набрав чинності 1 січня 1994 року».
Норвегія хотіла і навіть намагалася доєднатися до Європейської економічної спільноти, зокрема у 1972-му відбулося розширення внаслідок приєднання Данії та Великої Британії. І Норвегія мала б теж долучитись, але Франція заблокувала тоді процес. Даміан Шацава підкреслив, що опитування показують, що приблизно третина норвежців за євроінтеграцію, третина проти, і ще третина не знає, як би вони проголосували. Чому так мало норвежців хотіли б стати громадянами ЄС? Серед усіх чинників найвагоміший економічний.
«Фактори, переважно економічні, були очевидні в 1970-х і пізніше в 1990-х роках. Два основні сектори виступали проти інтеграції Норвегії до Європейського Союзу — сільське господарство і рибальство. Вони побоювались, що спільна сільськогосподарська політика і спільна рибальська політика матимуть занадто великий вплив на умови праці, на економічний розвиток Норвегії, яка має великий доступ до морських ресурсів і дуже часто отримує від цього вигоду. До речі, Угода про Європейську економічну зону не містить положень про спільну сільськогосподарську та рибальську політику. Там, щоправда, є різні аспекти торгівлі сільськогосподарською та рибною продукцією, але це не одне й те саме», — пояснив експерт.
В Ісландії також були дуже схожі аргументи щодо рибальства.
Проте з грудня 2024 року Ісландія має новий уряд. І він заявив, що планує винести питання про членство країни в Європейському Союзі на референдум до 2027 року. І ця заява свідчить про дуже сильну зміну в країні. Ісландія зацікавилась євроінтеграцією у 2009 році, тоді країна подала заявку, а у 2015 з власної ініціативи процес зупинився. Ще важливо згадати, що Ісландія не має регулярної армії, тож на Ісландію вплинув великим чином черговий напад росії на Україну у 2022 році.
Аргументи не вступати до ЄС наразі більш переконливі для мешканців Норвегії, щодо Ісландії, наразі близько половини населення не проти євроінтеграції, але час покаже. Відсутність цих країн у спільноті все ж менш болюча, ніж відхід Великої Британії.
Брекзит, урухомлення механізму виходу з ЄС для багатьох став несподіванкою. Завідувач кафедри міжнародного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, професор Володимир Стешенко пояснює, що Велика Британія у силу свого географічного положення, а також через імперське минуле історично тяжіла до відокремленості, криза 2008 року лише посилила таке прагнення. Також, за його оцінкою, перекласти провину за зниження рівня життя на ЄС було зручно, адже Велика Британія справді сплачувала найбільше коштів у бюджет Європейського Союзу, поступаючись лише Німеччині.
«Коли почали шукати винуватих, чому ж знизився рівень життя у британців, вирішили, що це пов'язано саме з євроінтеграцією і з участю країни в Європейському Союзі. Німеччина найбільше вкладала грошей в бюджет ЄС, тобто вплачувала в бюджет ЄС більше, ніж отримувала. А другою такою країною була якраз Велика Британія за кількістю грошей, які вона вкладала в бюджет ЄС, але отримувала набагато менше. Мова про більше, ніж 10 мільярдів євро, великі гроші, звісно. І от ці фактори призвели до того, що ситуативно, я вважаю, це ситуативно відбулося, британці проголосували за вихід з Європейського Союзу».
Професор Стешенко вважає, що для України Брекзит мав негативні наслідки, оскільки призвів до послаблення Євросоюзу, а отже й можливостей підтримки України у її протистоянні російській агресії.
«І якби Велика Британія залишалася у складі Європейського Союзу, то вона могла б своє лобіювання застосовувати більш ефективно для допомоги України. Згадаймо деструктивну позицію Угорщини чи Словаччини щодо підтримки України. Ці ж держави, а саме їх лідери, насправді порушують цінності, на яких заснований Союз. Російська Федерація ці цінності порушує, а зазначені лідери Угорщини й Словаччини цьому активно підіграють. Тож впливати на ці країни мають інші країни-члени. Насамперед такі важковаговики, назвемо їх так, як Франція, Німеччина, і було б добре, якби залишалася Велика Британія. Безумовно, ми можемо пошукати й плюси того, що Британія вийшла з Європейського Союзу і тепер може самостійно здійснювати цю допомогу для України, попри якісь бюрократичні процедури і якісь затягнуті переговори в самому Європейському Союзі. І ці факти ми з вами спостерігаємо, є безпекова угода між Україною і Великою Британією, є угода про 100-річне партнерство між двома країнами. Все ж я вважаю, що якби Британія залишалася у складі Європейського Союзу, то підтримки для України з боку власне ЄС було б набагато більше, ніж від однієї Великої Британії».
Тож чи є тенденція в британському суспільстві повернутись до ЄС? Професор Стешенко каже, що це питання психологічно складне.
«Велика Британія вийшла, а тепер мала б проситися назад? Це не в дусі британців. Це стане приводом для насмішок. Британці не та нація, що зможе піти на такі кроки. Я думаю, вони будуть послідовно залишатися, принаймні найближчі десятиліття, за межами Європейського Союзу. Саме ось через ці насамперед психологічні моменти, тому що дуже складно визначити, що ми були не праві й потім повертатися. Це буде супроводжуватися негативними іміджевими втратами насамперед для британців».
Більше запрошуємо почути в доданому аудіофайлі.
Анастасія Купрієць, Сніжана Чернюк