У листопаді минулого року на одній із економічних конференцій в Кракові говорили про те, як виглядало б життя в ситуації такої загрози та формування довгострокової стійкості. Це була чергова з багатьох розмов.
Тоді ще Трамп тільки готувався до зустрічі із Путіним (кажуть, таємно переговори велися вже після його перемоги на виборах), але заяви він уже зробив. І проплатіть більше — це до країн НАТО. І про закінчення війни за три дні. Тобто за 24 години.
Збіґнєв Парафіянович, редактор «Dziennik Gazeta Prawna», тоді висловив переконання, що наростає розуміння того, що Європа буде глибше втягнена у війну через те, що росіяни якось намагатимуться ще більш відкрито атакувати країни НАТО?
«Дійсно, зараз це особливо важливо в контексті того, що відбувається між Україною та Росією, тому що ми перебуваємо в моменті ескалації, тобто періоді міжцарювання, тобто моменті, коли одна американська адміністрація йде, а інша приходить, і ще невідомо, яка її позиція щодо війни в Україні.
Взагалі цей меседж, який формулюють американці, тому що ніхто в США чітко не визнав, що дозволять українцям завдавати ударів по російській території ракетами ATAK-MS, про що ми писали в журналі «Dziennik Gazeta Prawna» влітку, коли це рішення опрацьовувалося, що воно полягатиме в тому, що жодна зі сторін, ні британська, ні американська, не підтвердить його офіційно.
Однак, оскільки вони цього не підтверджують, це також залишає багато простору для інтерпретацій українцям з точки зору можливостей дій. Але цей американський меседж дуже конкретний.
З одного боку, швидше за все, дозвіл на завдання ударів на глибину 130-150 км по території Росії, а з іншого боку, «Washington Post» пише про те, що українцям передають протипіхотні міни. Як це читати? З одного боку, йдеться про збереження Зеленським своєї переговорної позиції з «Курською картою» для переговорів, які очікуються у 2025 році, а з іншого — повідомлення про те, що протипіхотні міни заморозять лінію розмежування, на якій зараз перебувають обидві сторони. І це найбільш імовірний сценарій, до якого обидві сторони йдуть, тобто заморожування конфлікту, але це все одно війна.
Багато що може трапитися, багато чого може змінитися. Можливо, комусь хтось зіпсує нерви».
Розбудова оборонного потенціалу — це процес, лондонський саміт має принести рішення, а не подальші декларації, — каже доктор Мацей Мільчановський, експерт з безпеки. Європейські лідери обговорюють у Лондоні ситуацію на східному кордоні Польщі та напруженість у відносинах зі США.
Доктор Мацей Мільчановський наголосив в ефірі «Польського радіо 24», що Європа «потребує імпульсу» у вигляді конкретних дій.
«Я дуже, дуже, дуже скептично ставлюся до політиків загалом і європейських політиків зокрема, коли йдеться про їхню діяльність чи застосування того, що вони заявляють і говорять, до того, що насправді відбувається. Тому я чекаю ефектів, фактів. Це не те, що ми зараз збираємося п’ятдесятий раз і заявляємо, що за два роки ми щось побудуємо, а тим часом будемо далі говорити про те, як це побудувати.
Мене не цікавить кінцевий стан, тому що кінцевого стану не існує. Це завжди процес. Нарощування оборонного потенціалу — безперервний процес.
Тож я хотів би почути перші речі, які відбулися в реальності. Які війська були об’єднані, які процедури були уніфіковані, як збройна промисловість буде змінена сьогодні чи завтра, а не лише подальші декларації, тому що той факт, що ми говоримо, що Велетень уже прокинувся, тепер вже справді!! — це все те, що я чую багато, багато, багато років, і мене це зовсім не переконує. Якщо я почую від когось із наших генералів, що він був десь у Брюсселі, чи в Лондоні, чи в Парижі і визначив, що так зараз буде виглядати східний фланг після цих домовленостей у рамках цієї європейської оборони, я лише тоді буду вважати, що щось сталося.
Поки що чую лише слова. Я хотів би, щоб прем’єр-міністрів супроводжували міністр фінансів та інфраструктури та генерал, здатний негайно налагодити співпрацю з іншими генералами європейських військ на європейському рівні та створити справді нові структури. Звичайно, у нас є штаби в Європі, і ми можемо використовувати їх для побудови цієї нової якості безпеки, європейської оборони, але нам потрібен цей імпульс у формі конкретних рішень на сьогодні чи завтра, а не просто декларації, бо я знову чую пробудження Велетня. Це слова. Проте я хотів би завтра почути, які військові рішення будуть прийняті, і які зміни вони внесуть в європейську оборону».
Європа сама роззброїлася десь на початку 90-х років. Коли розвалився Велетень, але той, совєтський. Тоді європейці вирішили, що ось нарешті Росія почала показувати якісь прояви демократизації, налагоджування бізнесу з європейцями. Газ, нафта, дешеві мінеральні добрива. Європа заковтнула наживку і почала будувати з Росією бізнес-стосунки. А на свою оборону звертати менше уваги. Скорочувати війська, скасовувати обов'язковий призов, менше витрачати на оборону, ну бо нащо, а більше на соціальні, інфраструктурні, загалом дещо метафізичні речі. А реальність під боком накопичувала танки, ракети, снаряди. За рахунок тієї ж Європи і їхніх грошей від нафти, газу, мінеральних добрив.
Сьогодні — це радше не пробудження, а важке похмілля після бурхливих вихідних десь у європейському затишному безтурботному клубі.
Повну версію слухайте у подкасті:
Матеріал підготував Володимир Гарматюк