«Коли створювався Веймарський трикутник — це був 1991 рік, одразу після того, як Польща відновила незалежність після періоду залежності від комуністичної системи. Польські уряди мали два пріоритети: звичайно, якомога швидше вступити до Європейського Союзу та вступити до НАТО. Отже, повне, цілковите вбудовування в ці євроатлантичні структури.
Однак, звичайно, це сталося не одразу, і не без застережень з боку західних країн. Європейський Союз та європейські спільноти тоді не розширювалися так легко, особливо на країни Східної Європи. Після 1989 року багато хто сумнівався, чи взагалі НАТО має і надалі існувати
Польща ледве почала нарешті нормалізувати відносини з Німеччиною, зокрема ті, що стосуються її західного кордону. Це також викликало певні сумніви для Польщі щодо того, як нещодавно об'єднана Німеччина сприйматиме Польщу, включно з її західним кордоном. Тож усі ці фактори існували, і вони, звичайно, впливали на те, як Польща сприймала себе в рамках європейських структур.
Веймарський трикутник був утворений ще до розпаду Радянського Союзу, за кілька місяців до цього, тобто радянські війська на той час ще були розміщені на польській території. Усе це означало, що Польща мала знайти якісь структури, у рамках яких вона могла б краще співпрацювати із західноєвропейськими країнами. І створення чогось подібного, чогось поза Європейським Союзом, європейськими спільнотами, поза НАТО, було цілком логічним, щоб заручитися підтримкою цих країн, а саме Франції та Німеччини, у волі та бажанні Польщі залишатися в цих євроатлантичних структурах», — так Бартломєй Кот, директор варшавського відділення Аспен Інституту Центральної Європи, розповідає про Веймарський трикутник, активізація та занепади якого можуть прислужитися досвідом Україні, котра прямує до Євросоюзу.
Про те, як змінюються кути у Веймарському трикутнику та як розширення Веймар+ дало нове розуміння та поштовх цьому утворенню, а також стало новою можливістю для Європи в геополітиці, запрошую послухати в доданому звуковому фалі або в подкастах.
Сніжана Чернюк