Коли говоримо про позитивний досвід Польщі та користь, яку вона отримала від вступу до Європейського Союзу, у слухачів може скластися враження, що все виглядає бездоганно: суцільний успіх і відсутність будь-яких застережень щодо ЄС. Але це не зовсім так.
У цьому матеріалі ми говоримо про ці процеси разом із Магдаленою Баінчик — Магдаленою Баінчик, польською юристкою, професоркою Краківського університету імені Анджея Фрича Моджевського та аналітикинею Інституту західних справ. Магдалена Баінчик понад 20 років досліджує публічне право та відносини між державами й Європейським Союзом.
Безумовно, членство в ЄС дало Польщі дуже багато — передусім сильний економічний імпульс і прискорення розвитку. Це факт, який ніхто не заперечує. Водночас не варто забувати, що в Польщі, як і в інших країнах ЄС, існують також антиєвропейські настрої. Десь вони сильніші, десь слабші. А в окремих випадках, як це сталося з Великою Британією, подібні настрої навіть призвели до виходу з ЄС.
Ті, хто виступає за вихід із ЄС, часто аргументують це тим, що Брюссель нібито є наднаціональним центром сили, який обмежує незалежність і суверенітет держав, нав’язує правила та змушує країни діяти як виконавці рішень європейських інституцій.
Однак, як наголошує Магдалена Баінчик, Магдалена Баінчик підкреслює, що реальність складніша: «Йдеться не про втрату незалежності як такої, а про добровільну передачу частини державних повноважень на рівень Європейського Союзу».
Саме тому, підкреслює Магдалена Баінчик, вступ до ЄС — це насамперед юридичний процес: «Вступ до Європейського Союзу є правовим актом, який регулюється як європейським правом, так і конституційним правом держави, що приєднується».
Магдалена Баінчик зазначає, що Польща, як і Україна, має конституцію, ухвалену в 1990-х роках, у якій зроблено сильний акцент на суверенітеті та незалежності. За словами Магдалени Баінчик, це безпосередньо пов’язано з історичним досвідом регіону: «Це пояснюється виходом із системи холодної війни та пост’ялтинського порядку і фактичним відновленням повноцінної суверенної державності після 1945 року».
Магдалена Баінчик додає важливий акцент: «Для західноєвропейських партнерів цей наголос на суверенітеті не завжди є до кінця зрозумілим, оскільки вони не мали досвіду тривалого перебування в системі політичної залежності».
Йдеться про принципово різний історичний досвід: країни Західної Європи будували інтеграційні проєкти як суверенні держави, тоді як Польща та Україна тривалий час жили в умовах обмеженої самостійності.
Саме тому, як підкреслює Магдалена Баінчик: «Для нас суверенітет і можливість ухвалювати власні рішення є надзвичайно важливими, у тому числі й на рівні конституційного права».
Магдалена Баінчик пояснює, що вступ до ЄС означає не втрату державності, а добровільне обмеження частини суверенних повноважень і передачу їх на наднаціональний рівень: «Держава, що приєднується до ЄС, передає частину своїх владних повноважень європейським інституціям. Це добровільно, але це змінює спосіб функціонування держави».
Магдалена Баінчик наголошує, що особливо це стосується законодавчої сфери, адже значна частина нормотворення переходить на рівень ЄС. У випадку Польщі це вже означало обмеження частини повноважень парламенту, і аналогічний процес очікує Україну щодо Верховної Ради.
Оскільки йдеться про фундаментальні зміни, Магдалена Баінчик підкреслює, що інтеграція до ЄС має бути закріплена в конституції: «Оскільки вступ до ЄС означає обмеження суверенітету, цей процес має бути передбачений у конституції».
Магдалена Баінчик також пояснює, що сфери, які переходять на рівень ЄС, уже визначені чинними договорами і охоплюють широкий спектр політик, включно з безпекою. Йдеться про міграційну політику, кліматичне регулювання та питання спільної оборони, зокрема дискусії навколо програм на кшталт SAFE.
Під час вступу держави можуть намагатися домовитися про винятки (opt-out), однак, як зазначає Магдалена Баінчик, це складно: «Зазвичай державам зі слабшою переговорною позицією не вдається отримати суттєвих винятків із права ЄС».
Магдалена Баінчик підкреслює, що саме тому вступ до ЄС означає прийняття вже існуючої правової системи.
У суспільних дискусіях іноді звучить теза, що можна «обрати інший ЄС» або сформувати його під себе, однак Магдалена Баінчик це заперечує: «Це не переговори à la carte. Є лише один Європейський Союз, і країна не може обрати собі зручну версію».
Водночас Магдалена Баінчик зауважує, що держави можуть закріплювати певні межі інтеграції у власних конституціях, як це зроблено в Польщі та Німеччині.
У політичній практиці це вже проявляється у складних дискусіях щодо міграції, кліматичної політики та оборонних ініціатив. Водночас навіть після вступу вплив окремої держави обмежений, адже більшість рішень у ЄС ухвалюється кваліфікованою більшістю.
Магдалена Баінчик підкреслює: «Тому вплив окремої держави є обмеженим».
У цьому контексті Магдалена Баінчик наголошує, що важливою стає здатність країн формувати спільні позиції. На думку Магдалени Баінчик, потенціал України полягає у її активній юридичній спільноті та досвіді міжнародної співпраці.
Магдалена Баінчик також згадує Ініціативу Тримор’я як можливий формат координації інтересів країн Центральної та Східної Європи, який може посилити їхню позицію в межах ЄС.
15:46 U_0416_NA_ROZDROZU_VOLODYMER_30707253_2026_04_16T18_15_50_756.mp3 Євроінтеграція - втрата суверенітету? Досвід Польщі та виклики для України
Володимир Гарматюк