У квітні 2025 року міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський під час щорічного виступу в польському парламенті заявив, що членство в Європейському Союзі є привілеєм, а не обов’язком, і що це свідомий вибір держави та її громадян. Уже за кілька місяців глава польської дипломатії знову повернувся до цієї теми. Виступаючи у Сеймі, він відкрито попереджав про небезпеку посилення євроскептичних настроїв у польській політиці та пояснював, якими можуть бути наслідки для країни, якщо Варшава колись вирішить повторити сценарій Великої Британії та вийти з Європейського Союзу.
За словами Сікорського, наслідки такого рішення були б відчутними практично для всіх сфер життя. Польські фермери втратили б доступ до європейських дотацій та спільного ринку, підприємці — можливість конкурувати на рівних умовах із компаніями ЄС, а спеціалістам довелося б повторно підтверджувати дипломи та професійні кваліфікації для роботи за кордоном. Окремо польський міністр наголосив і на питанні безпеки, заявивши, що Польща поза Євросоюзом була б не лише біднішою, але й менш безпечною, більш ізольованою та значно вразливішою.
Парадоксально, але євроскептичні настрої посилюються саме в країні, яка за понад двадцять років членства в ЄС перетворилася на одну з найуспішніших економік Центральної Європи. Інтеграція до європейського ринку, фінансова підтримка та масштабні інвестиції Євросоюзу стали одним із ключових факторів польського економічного зростання. За даними польського Центру дослідження громадської думки, сьогодні близько 82% поляків підтримують перебування країни в ЄС, тоді як приблизно 14% виступають за вихід Польщі з Союзу. Серед головних переваг членства громадяни найчастіше називають відкриті кордони, свободу пересування, можливість працювати в інших країнах ЄС, доступ до європейських фондів та масштабний розвиток інфраструктури. І все ж, попри ці показники, кількість людей із євроскептичними поглядами поступово зростає.
Дослідниця суспільних настроїв щодо ЄС із мережі Team Europe Direct Беата Юрковіч пояснює, що сам євроскептицизм не є новим явищем ані для Польщі, ані для Європи загалом. Такі настрої існували ще задовго до вступу Польщі до Євросоюзу. Однак сьогодні, за її словами, політики дедалі частіше починають грати на цих емоціях, посилюючи страхи та невдоволення частини суспільства. Важливим фактором вона називає і зміну поколінь. У доросле життя входить покоління, яке не пам’ятає Польщу до вступу в Європейський Союз. Для молодих людей відкриті кордони, свобода пересування чи можливість працювати за кордоном є чимось природним і само собою зрозумілим. Вони не бачать контрасту між сучасною Польщею та країною початку 1990-х років, яка лише розпочинала шлях до європейської інтеграції.
Подібної думки дотримується і політолог Анджей Думала. На його думку, зі зміною поколінь змінюється і саме ставлення до Європейського Союзу. Для старших поколінь ЄС був символом миру, безпеки, добробуту та повернення Польщі до європейського політичного простору після десятиліть соціалізму. Для молоді ж членство в Союзі дедалі частіше має прагматичний характер: якщо людина не бачить прямої особистої вигоди, її ставлення до ЄС стає нейтральним або неоднозначним. Саме тому суспільство стає більш вразливим до політичних маніпуляцій та дезінформації.
Польща офіційно приєдналася до Європейського Союзу 1 травня 2004 року, хоча шлях до цього тривав понад тринадцять років. Переговори про вступ розпочалися ще у 1991 році, а в червні 1993-го держави-члени ЄС офіційно підтвердили, що Польща та інші країни Центральної і Східної Європи зможуть приєднатися до Союзу після виконання необхідних економічних і політичних критеріїв. Уже через три роки після вступу Польща приєдналася і до Шенгенської зони.
Покоління, яке пережило ці трансформації разом із країною, здебільшого не прагне повертатися до періоду до членства в ЄС. Для них це було історичне досягнення та символ остаточного повернення Польщі до Заходу. Натомість молодше покоління виросло вже в умовах сформованої європейської інтеграції й сприймає її як даність, а не як результат тривалого історичного процесу.
Втім, євроскептичні настрої існували і під час самого вступу Польщі до ЄС. Під час референдуму 7–8 червня 2003 року, на якому 77,45% поляків підтримали вступ до Євросоюзу, активно діяли політичні сили, що виступали проти інтеграції. Серед них були «Ліга польських сімей» та «Самооборона» на чолі з Роман Гертих і Анджей Леппер. Їхня риторика будувалася навколо страхів про нібито втрату Польщею суверенітету, економічну залежність від багатших держав ЄС та загрозу національній ідентичності. У політичному дискурсі активно використовувалися й історичні травми — насамперед антинімецькі настрої, пов’язані з досвідом Другої світової війни та попередніх поділів Польщі. Символом тієї кампанії стали гасла на кшталт: «Вчора Москва — сьогодні Брюссель».
Сьогодні до внутрішніх політичних суперечок додається ще один важливий фактор — зовнішній інформаційний вплив. Беата Юрковіч наголошує, що понад двадцять років тому, коли Польща вступала до ЄС, не існувало сучасних соціальних мереж, ботів та масштабних інформаційних кампаній. Тепер поширювати дезінформацію стало значно простіше. Особливу роль у цьому, за словами експертів, відіграє Росія, яка системно використовує інформаційний вплив як інструмент зовнішньої політики.
Одним із найяскравіших прикладів суспільного спротиву антиевропейському курсу стала Революція Гідності в Україні, яка почалася як протест проти відмови тодішнього президента Віктор Янукович підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Згодом Росія розпочала повномасштабну агресію проти України. Подібні спроби політичного та інформаційного впливу фіксувалися також у Грузії, Молдові, Румунії та Угорщині.
Експерти нагадують і про Brexit у Велика Британія. Під час референдуму 2016 року, коли більшість британців проголосували за вихід із ЄС, важливу роль також відігравали інформаційні кампанії, маніпуляції та дезінформація. На думку дослідників, подібні процеси сьогодні можуть впливати і на інші країни Євросоюзу.
Водночас вплив на європейські настрої надходить не лише з Росії. Останніми роками критичні заяви щодо ЄС звучали і з боку американських політиків та бізнесменів. Зокрема, Ілон Маск та Джей Ді Венс неодноразово висловлювалися у дусі критики Європейського Союзу та необхідності його реформування. На думку Беати Юрковіч, США традиційно більше орієнтуються на двосторонні відносини, тоді як ЄС є потужною наднаціональною структурою, на яку окремим державам впливати значно складніше. Саме тому, вважає дослідниця, частина американського політичного середовища зацікавлена в послабленні європейської інтеграції та просуванні наративів про кризу Європи.
Європейський Союз не є чимось незмінним або «раз і назавжди даним». Це постійний процес, який потребує пояснення та переосмислення. Сьогодні євроскептицизм у Польщі — це вже не стільки дискусія про сам факт членства в ЄС, скільки суперечка про те, яким має бути Європейський Союз і яку роль він повинен відігравати в житті громадян. Самих переваг інтеграції недостатньо. Якщо суспільство перестає розуміти логіку та цінності європейського проєкту, цей простір швидко заповнюється емоціями, страхами та політичними гаслами. І саме тому боротьба за довіру до ЄС сьогодні відбувається не лише в економіці чи дипломатії, а й у сфері інформації, освіти та суспільної пам’яті.
14:37 EUROPEJ_EUROSCEPTYCYZM.mp3 ЄВРОПА.ПОЛЬЩА. УКРАЇНА. Євроскептицизм у Польщі: втома від ЄС чи наслідок інформаційної війни?
Володимир Гарматюк