«Хоча деякі ризики та загрози, пов'язані з безпекою, справді нові, інші існують вже давно, десятиліттями. І важливо, що традиційні, назвімо їх так, і нові поєднуються. У тому сенсі, що джерела загрози, які колись традиційно визначалися всередині самого Європейського Союзу, але насамперед за його межами, злилися з діями державних суб'єктів, зокрема Росії, але також Китайської Народної Республіки, які прагнуть використати слабкі сторони Європейського Союзу та його держав-учасниць, що виникають внаслідок недостатньої ефективності протидії та боротьби з цими загрозами.
Коли йдеться про старі загрози, або конвенційні, то все ще залишаються тероризм, радикалізм та політичний екстремізм, оскільки вони зазвичай служать основою для насильства, яке використовують терористичні організації. І багато країн ЄС, особливо з західної його частини — так званий старий Європейський Союз — звертають увагу на ці загрози, і їхні розвідувальні служби виявляють їх насамперед.
Так само як організована злочинність, особливо глобальна, яка займається переважно контрабандою та розповсюдженням наркотиків, але також відмиванням грошей, крадіжками, контрабандою предметів розкоші та контрабандою контрафактних товарів, таких як сигарети та алкоголь. Це загрози, з якими Європейський Союз намагався боротися з моменту свого створення, підтримувати держави ЄС, щоб вони могли діяти ефективніше.
Однак нові загрози, які частково виникли в результаті технологічного розвитку, зокрема розширення Інтернету, його прихованих шарів, насамперед Даркнету, — це перший важливий чинник, який вплинув як на сприйняття загрози, так і на вжиті дії.
По-друге, зростають гібридні загрози, не лише в країнах, що межують з Російською Федерацією, яка проводить цю гібридну діяльність за підтримки або у співпраці з Білоруссю.
Ці загрози стосуються так званої когнітивної сфери, насамперед інформаційної війни, використання повідомлень переважно в соціальних мережах, спрямованих на дезорієнтацію та маніпулювання широким загалом по всьому Європейському Союзу.
Водночас ці повідомлення зосереджуються в окремих країнах. Насамперед у тих, що зазнають прямого впливу з боку Росії, так званих флангових державах, тобто країнах Балтії, Польщі та частково Румунії. А також у найважливіших країнах ЄС, тих, що мають найбільший вплив, насамперед Франції, Німеччині та Італії, де політична ситуація не вільна від напруженості та нестабільності, де набирають силу праві, популістські, антиєвропейські та одночасно проросійські групи.
Тож можна сказати, що ці старі та нові загрози об'єдналися в небезпечну суміш, яку послідовно використовує насамперед Росія, але й Китай. Тому ми не можемо точно визначити ієрархію, оскільки вона різна в різних країнах», - так характеризує теперішню безпекову ситуацію Євросоюзу професор Артур Ґрущак, завідувач кафедри національної безпеки Ягеллонського університету.
Професор Ґрущак розповів про безпекову стратегію Євросоюзу ProtectEU та згадав про безпекове випробування, яке чекає на Україну після війни:
«Проблема полягає в наслідках після закінчення конфлікту. І це стосується як війни в Україні, так і багатьох інших конфліктів. І це саме проблема, назвемо це так, роззброєння суспільства, повернення зброї, яка опинилася в руках людей.
Крім, звичайно, військових, територіальної оборони, тобто тих, хто уповноважений застосовувати зброю. І це велика проблема. Це створює величезну дилему для так званої постконфліктної стабілізації та повернення миру, бо цю зброю нелегко повернути.
Це тривалий і часто складний процес, і на додаток, є певні групи, які відмовляються здавати свою зброю. І виникає питання: для якої мети може служити ця зброя? Її часто використовують для злочинної діяльності.
Це також створює загрозу з боку озброєних злочинних груп, які залишаються після таких конфліктів. Це також проблема торгівлі зброєю. Можуть з'являтися окремі особи, і є приклади в багатьох країнах, таких як Сирія, Ангола та Сальвадор, де виникли групи торгівлі зброєю.
Зокрема, в Афганістані. Величезна кількість зброї була передана Пакистану та продана у величезних масштабах. Вона поширилася майже по всьому світу.
Тож я би бачив такого типу проблему. Проблему контролю над зброєю, яка зараз широко доступна в суспільстві».
Докладну розмову про структуру та особливості безпекової ситуації в Євросоюзі, стратегію ProtectEU та про те, як змінилося уявлення про безпеку та безпекові дії в країнах ЄС за останні роки, зокрема і під впливом досвіду України, запрошую послухати в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк