Яким буде світ, якої буде країна, якими будуть люди за 5 років? А за 10? Чи ми могли уявити п’ятнадцять, десять років тому, що люди, українці, поляки, росіяни, німці, будуть такими, як зараз? А що світ буде таким, як зараз? Як польські інтелектуали, дорослі й зовсім юні сприймають світ? Для українців це тим важливіше, що Україна прагне до Євросоюзу, де Польща вже визначила своє місце і продовжує його стверджувати, а також тому, що українським дітям і українській молоді суджено жити поруч і взаємодіяти з польськими дітьми та польською молоддю, жити у світі майбутнього, яке ми їм, аж хочеться сказати «на жаль», передаємо.
Саме про поляків майбутнього були есеї цьогорічних випускників польських ліцеїв у щорічному конкурсі Concilium Civitas. Про ці есеї ви вже могли чути в одній із наших передач. А про сенси, оприявнені в цих роботах, а також про складність, а подекуди нестерпність сучасного світу, про можливі дії заради зміни цієї нестерпності на людяність і продуктивність, розповіли ведучій передачі «Україна і/чи ЄС» Сніжані Чернюк учасники Concilium Civitas — «спільноти польських професорів соціальних наук, які працюють у найкращих університетах світу» Яцек Жаковський, журналіст Університету Civitas та голова Ради фонду Concilium Civitas і Аня Залевська, професор фінансів із Бізнес-школи Лестерського університету в Англії.
Після обговорення есеїв відбулися дискусії між членами Consilium Civitas — професорами соціальних наук з найкращих університетів світу, таких як Оксфорд, Гарвард, Єль, Сорбонна тощо — та цими випускниками середніх шкіл. Яцек Жаковський наголошує, що такі зустрічі покликані подолати поколіннєві «бульбашки» й навчити різні покоління не лише шукати відповіді, а насамперед чути одне одного. На його думку, найбільшою цінністю цих дискусій є зіткнення різних способів мислення та обмін досвідом між молоддю й досвідченими науковцями.
Водночас аналіз конкурсних робіт залишив у Яцека Жаковського змішані враження. Він зауважує, що молоді люди дедалі рідше дозволяють собі мріяти, натомість мислять категоріями ефективності, готових проєктів і національних наративів. За його словами, більшість есеїв демонструвала прагнення до «національної гармонії» та загальної згоди, тоді як демократичне суспільство потребує не відсутності суперечок, а здатності вести їх у конструктивний спосіб.
Яцек Жаковський також вважає, що школа формує спрощене бачення історії й нації, через що молодь опиняється в полоні націоналістичного дискурсу, а культ постійної продуктивності залишає дедалі менше місця для рефлексії, творчості та осмислення майбутнього.
Подібні висновки робить і професорка фінансів Лестерського університету Аня Залевська, яка входила до журі конкурсу. Вона відзначає високий рівень двадцяти найкращих есеїв, однак звертає увагу, що майже всі вони розглядали майбутнє виключно крізь призму польської національної ідентичності. Порівнюючи польський досвід із понад багаторічним життям у Великій Британії та Нідерландах, дослідниця говорить про прихований націоналізм, який, на її думку, формується ще зі шкільних років і впливає на спосіб мислення молоді. Саме виховання, переконана вона, значною мірою визначає, як молоді люди сприймають себе та своє місце у світі.
Професор Залевська пропонує ставити перед учнями складніші запитання — не лише про те, якими будуть поляки в майбутньому, а й про те, як вони бачать себе громадянами Європи та що можуть зробити для покращення світу. Саме такі питання, на переконання обох інтелектуалів, здатні вивести молоде покоління за межі звичних уявлень і навчити відповідально мислити про майбутнє.
Обидва співрозмовники сходяться на думці, що освіта має передусім розвивати критичне мислення, а не відтворювати готові ідеологічні схеми.
Яцек Жаковський розповідає про намір уже наступного року залучити до конкурсу українських випускників, щоб розширити перспективу й створити простір для взаємного пізнання молоді двох країн.
Запрошую послухати програму в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк