Після розпаду Радянського Союзу держави, які десятиліттями перебували в його складі, почали визначати власний напрямок розвитку. Литва, Латвія та Естонія обрали шлях європейської інтеграції. У 2004 році вони стали членами Європейського Союзу — і наразі це єдині держави, що входили до складу СРСР і приєдналися до ЄС.
Про шлях країн Балтії до європейської інтеграції, реформи, виклики та досвід, який може бути корисним для України, говоримо з докторкою Олександрою Кучинською-Зонік — дослідницею Інституту Центральної Європи та Католицького університету Любліна, яка спеціалізується на політиці країн Балтії, регіональній безпеці та процесах європейської інтеграції.
Уже на початку 1990-х років Литва ухвалила рішення не вступати до жодних об’єднань у Східній Європі. Йшлося, зокрема, про Співдружність Незалежних Держав та інші ініціативи, пов’язані з Росією.
У середині 1990-х років усі три країни Балтії почали активно рухатися до членства в Європейському Союзі: укладали перші угоди та розпочали переговори. Наприкінці 1990-х років були підписані угоди про асоціацію.
«Усі три країни рухалися до Європейського Союзу власним шляхом. Кожна мала свої пріоритети та своє бачення розвитку, кожна робила акцент на власних інтересах», — зазначає Олександра Кучинська-Зонік.
Темпи підготовки до вступу в Європейський Союз дещо відрізнялися. Найшвидше і найбільш динамічно цей процес відбувався в Естонії. Це могло бути пов’язано з тим, що Литва більше зосередилася на питаннях безпеки, оскільки всі три країни паралельно також прагнули вступити до структур НАТО.
Естонія зробила більший акцент на економічних питаннях і фактично першою серед трьох країн була запрошена до групи держав, які мали першими приєднатися до Європейського Союзу. Це була так звана Люксембурзька група. Але у 2004 році всі три країни — Литва, Латвія та Естонія — одночасно стали членами Європейського Союзу.
Водночас, як підкреслює експертка, попри приблизно однаковий напрямок руху, країни Балтії не створювали єдиного блоку і не виступали як одна команда. На певних етапах вони навіть конкурували між собою.
Сьогодні співпраця країн Балтії в межах Європейського Союзу виглядає інакше — ці держави часто виступають зі спільною позицією на рівні ЄС. Але у 1990-х та на початку 2000-х років, коли вони проходили шлях до членства, такої координації ще не було.
Кожна з країн мала власні виклики. Литва більше уваги приділяла питанням безпеки. Латвія стикалася з економічними труднощами, а також із питаннями, пов’язаними з російськомовною меншиною. Крім того, не всі політичні сили однозначно підтримували вступ до Європейського Союзу.
Естонія була більше орієнтована на економічні реформи, однак у той час між трьома країнами ще не було такої єдності та солідарності. Вони не завжди виступали зі спільною позицією, а іноді навіть розглядалися як конкуренти.
Країни «старої Європи», які вже були членами Європейського Союзу, досить стримано ставилися до нових потенційних учасників — країн Балтії. Зокрема, у Німеччині існувало переконання, що після розпаду СРСР ці держави через радянську спадщину ще не були повністю готові стати частиною європейського простору з іншими політичними та економічними правилами.
Водночас це не були побоювання економічного характеру. Країни Балтії були невеликими державами і не становили значної конкуренції для країн Європейського Союзу.
«Саме німецька позиція була найбільш помітною, якщо говорити про певний скептицизм щодо приєднання країн Балтії до Європейського Союзу. Це було пов’язано передусім із переконанням, що це території колишнього Радянського Союзу, а ці держави ще не були готові стати членами ЄС. Радянська спадщина та радянський досвід певною мірою обмежували таке сприйняття», — говорить Олександра Кучинська-Зонік.
Однак вступ до Європейського Союзу Фінляндії та Швеції у середині 1990-х років дещо змінив підхід до розширення ЄС на північ. Це допомогло змінити сприйняття того, що країни Північної Європи також можуть бути членами Європейського Союзу.
Важливим фактором стало і те, що інші країни Центральної Європи — Польща, Чехія та Угорщина — які належали до колишнього східного блоку, у цей самий час також прагнули членства в ЄС.
За словами експертки, важливими стали динамічне економічне зростання та політичні реформи. Країни Балтії у різних сферах демонстрували готовність до змін і прагнення приєднатися до Європейського Союзу.
Важливу роль у підтримці європейської інтеграції країн Балтії відіграла Польща. При цьому сама Польща у той період також проходила власний шлях до членства в ЄС.
Польща підтримувала вступ країн Балтії та активно виступала за їхнє включення до Європейського Союзу. Вона проводила власні реформи, але водночас була одним із голосів підтримки країн Балтії на шляху до інтеграції.
Для невеликих країн така координація має велике значення. І хоча під час самого процесу вступу вони не завжди діяли разом, сьогодні країни регіону самі наголошують на важливості співпраці між державами.
Одним із серйозних викликів на шляху європейської інтеграції країн Балтії були російськомовні регіони та частина політичних сил, які скептично ставилися до вступу в Європейський Союз.
Найменшу підтримку процесів інтеграції демонстрували східна Естонія, зокрема райони Нарви, а також Латгалія і Даугавпілс у Латвії — території, де компактно проживала російськомовна меншина.
Серед причин була російська пропаганда, але також існував наратив про те, що після вступу до ЄС ці держави нібито перестануть піклуватися про свої меншини та втратять зв’язки з Росією.
Крім того, ці регіони були периферійними, менш розвиненими та отримували менше уваги з боку центральної влади. До них також не завжди доходила інформація про переваги європейської інтеграції та можливості, які вона могла створити.
Після вступу до Європейського Союзу виявилося, що ці меншини також отримали користь від інтеграції — завдяки економічному розвитку, інфраструктурним проєктам, відкритим кордонам та можливості вільного пересування.
Сьогодні країни Балтії дедалі частіше виступають у Європейському Союзі зі спільною позицією, зокрема у питаннях підтримки України та її європейської інтеграції.
Як зазначає Олександра Кучинська-Зонік, на відміну від дискусій у деяких інших країнах ЄС, у країнах Балтії питання інтеграції України переважно розглядається не через призму економічної конкуренції, а через питання безпеки.
Коли йдеться про можливий вступ України до Європейського Союзу, часто звучить аргумент, що Україна може стати конкурентом для Польщі, зокрема у сфері сільського господарства. У випадку країн Балтії таких побоювань практично немає.
Це пов’язано з тим, що країни Балтії мають інший економічний потенціал, працюють в інших сферах, а їхня структура торгівлі відрізняється.
Тому тут переважає ширше бачення безпеки — економічної, соціальної, політичної та культурної. Саме тому країни Балтії активно підтримують Україну на її шляху до Європейського Союзу.
Форум Європейського Союзу також є для країн Балтії важливим простором для обговорення війни в Україні, підтримки України та збереження санкцій проти Росії. Це залишається одним із важливих політичних інструментів для цих держав.
13:57 007FA8C8.mp3 Експертка: Для країн Балтії членство в ЄС - це був вибір безпеки»
Володимир Гарматюк