Якщо Європа справді серйозно ставиться до порядку денного Драґі — конкурентоспроможності, масштабу, сильнішого єдиного ринку та стратегічної автономії, — то чи варто розглядати вступ України насамперед як регуляторний виклик, чи радше як можливість розширити виробничу базу ЄС?
Яніс Айзсалнієкс вважає, що і одне, і друге. У короткостроковій перспективі вступ України справді створюватиме регуляторні виклики, але в довгостроковій перспективі, за його словами, він посилить безпеку та конкурентоспроможність ЄС.
«Це не тягар, а можливість для зростання — як для ЄС, так і для України», — каже Айзсалнієкс.
Він наводить як приклад попередні розширення ЄС. За його словами, зростання нових держав-членів приносило економічні вигоди не лише самим країнам, які приєдналися до Союзу, а й державам, які вже були його членами.
Україна має серйозні секторальні амбіції — в аграрному виробництві, транспорті й логістиці, ядерній енергетиці, оборонній промисловості та військових технологіях, сталеливарній галузі й секторі критично важливої сировини. У кожному з цих напрямків Україна може стати серйозним гравцем на європейському ринку, вважає Айзсалнієкс.
ЄС уже визначив критично важливу сировину одним із напрямків своєї економічної політики. Через Закон про критично важливу сировину Союз прагне збільшити видобуток і переробку таких ресурсів у Європі, щоб посилити автономію та конкурентоспроможність.
Україна, за словами Айзсалнієкса, буде важливим гравцем у цій сфері після вступу до ЄС. Водночас співпраця починається вже зараз.
Європейська комісія та Україна підписали план дій щодо конкретних проєктів. Один із них — проєкт BGV у сфері графіту, який ЄС визначив як стратегічний. Графіт використовується, зокрема, у виробництві батарей і має значення для зеленого переходу.
Але інтеграція України до європейського ринку починається ще до самого вступу. ЄС уже працює над тим, щоб окремі українські сектори та компанії могли поступово працювати за правилами внутрішнього ринку Союзу.
Україна вже приєдналася до системи «роумінг як удома». Наступні напрямки — визнання та оцінка відповідності промислових товарів, швидкі платежі та SEPA, а також енергетика.
За словами Айзсалнієкса, мета полягає в тому, щоб українські товари могли отримувати доступ до європейського ринку на умовах, максимально наближених до тих, за яких торгують між собою держави-члени ЄС.
Сільське господарство — ще один сектор, де Україна та ЄС уже тісно пов’язані. Після початку повномасштабної війни Євросоюз запровадив автономні торговельні заходи, які дозволили збільшити український експорт до ЄС.
Айзсалнієкс каже, що подальша інтеграція може бути вигідною обом сторонам, оскільки Україна та ЄС доповнюють одне одного на глобальному продовольчому ринку. Євросоюз виробляє достатньо продовольства для власного населення, але має дефіцит у деяких інших категоріях — зокрема кормів для тварин.
Потенціал для України він також бачить у виробництві білкових культур та біоенергетиці.
Окремо Айзсалнієкс говорить про сталь — сектор, який зараз одночасно стикається з проблемами на європейському ринку і з новими обмеженнями для українського експорту.
Європейські сталеливарні компанії в Іспанії, Нідерландах, Бельгії, Німеччині, Італії та Болгарії останніми роками потерпають від надвиробництва сталі. Виробництво скорочується, а підприємства зазнають труднощів. Тому Європейська комісія як регулятор готує заходи для стабілізації ситуації на внутрішньому ринку.
Нові квоти стосуватимуться всіх країн, винятків не буде. Водночас перевагу матимуть країни, з якими ЄС має угоди про вільну торгівлю. Україна має таку угоду з ЄС, тому, за словами Айзсалнієкса, отримає преференційне ставлення.
Середнє скорочення експорту сталі до ЄС, за його оцінкою, становитиме близько 47%.
Водночас Айзсалнієкс каже, що Україна може отримати одну з найкращих можливих умов за нинішніх обставин. Він не називає конкретних параметрів майбутнього регулювання, але зазначає, що чинні правила дозволяють Європейській комісії ухвалювати рішення, які можуть підтримати економіку країни, що перебуває у стані війни.
Це, звісно, не може не вплинути на інші країни ЄС, які можуть побачити в преференціях для України загрозу для власних виробників і своєї продукції. І тоді неминуче виникатимуть спроби захистити свої ринки та знайти аргументи проти таких рішень.
І все ж, каже Яніс Айзсалнієкс, на ці зміни варто дивитися як на стратегічну можливість — навіть якщо в короткостроковій перспективі вони означатимуть певну турбулентність і потребу в реструктуризації. У довгостроковій перспективі, вважає він, Україна та ЄС від цього виграють.
Тому, каже Айзсалнієкс, компаніям потрібно краще пояснювати, як вони можуть отримати це фінансування. Водночас самого капіталу недостатньо, щоб вирішити проблеми та забезпечити очікувані результати. Паралельно потрібні реформи та партнерства.
ЄС уже створив гарантійну спроможність на 8 мільярдів євро. Кошти спрямовані через великі міжнародні фінансові інституції — ЄБРР, ЄІБ, польський BGK та інші банки розвитку. Вони укладають угоди з українськими банками та забезпечують ліквідність для українських компаній.
Пільгове фінансування, каже Айзсалнієкс, уже доступне українським малим і середнім підприємствам для різних типів проєктів.
Проблема, за його оцінкою, полягає не лише в доступності грошей. Бракує готових до фінансування проєктів із боку самих компаній. Паралельно потрібні реформи та партнерства.
ЄС уже є торговельним партнером номер один для України, а Україна посідає 15-те місце серед торговельних партнерів ЄС. Але, каже Айзсалнієкс, економічну інтеграцію можна поглиблювати.
І саме це, на його думку, має відбуватися паралельно з реформами та залученням капіталу.
12:45 0080AF52.mp3 Україна в ЄС: не лише регуляторний виклик, а й нова виробнича база
Володимир Гарматюк