Українське культурно-просвітницьке товариство (яке згодом стало Центром) постало 2003 року, коли українців у Даугавпілсі було відносно небагато. Протягом 23 років його діяльність переважно трималася на волонтерській роботі, а проте тут працювали театр, хор та ансамбль, організовували культурні заходи. Центр підтримував зв’язки з українськими, польськими та латвійськими культурними організаціями. Нині місцева влада допомагає з оплатою за приміщення Центру й це стало для важливою підтримкою для учасників.
Повномасштабна війна Росії проти України суттєво вплинула і на життя української громади. Частина людей, які відвідували товариство, припинила приходити ще після 2014 року через розбіжності у поглядах на війну та майбутнє окупованих територій України. Після 2022 року «Мрія» водночас стала місцем допомоги українцям, які прибували до Латвії: люди телефонували вдень і вночі, а в Центрі їм надавали можливість переночувати, допомагали з улаштуванням.
Сьогодні, за словами керівниці, у товаристві близько 30 активних членів, а значною проблемою залишається старіння громади: більшість його учасників уже мають 70–85 років, а новоприбулі українці не мають достатньо часу й ресурсів для активної участі в культурному житті.
Важливою частиною діяльності центру залишаються культурні зв’язки з Україною. За словами Надії Стахівської, «Мрія» підтримувала контакти з Чернігівською 119-ю бригадою.
Найяскравішими спогадами учасників «Мрії» стали візити до Львова, Києва, Яремчі. Надія Стахівська зазначає, що саме ці поїздки допомагали членам громади краще пізнавати Україну, її традиції та культуру.
Запрошую послухати розмову в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк