Європа довгий час жила у відчутті стабільності. Мир сприймався як щось звичне, а серйозні безпекові загрози — як проблеми, що залишаються десь далеко. ЄС розвивав спільний ринок, поглиблював інтеграцію та відкривав кордони, тоді як питання військової безпеки значною мірою залишалися сферою НАТО та Сполучених Штатів.
Але ця реальність почала змінюватися ще у 2008 році, після російської війни проти Грузії. Тоді президент Польщі Лех Качинський попереджав, що після Грузії наступною може стати Україна, а далі — країни Балтії та Польща. Щодо України він не помилився.
Після початку повномасштабної війни Росії проти України Європа змушена заново відповідати на питання: наскільки вона готова відповідати за власну безпеку?
Йдеться вже не лише про армію та оборонні бюджети. Стратегічна автономія охоплює також енергетику, технології, цифрову інфраструктуру, критично важливі ресурси та здатність Європи самостійно ухвалювати рішення.
«Сьогодні стратегічну автономію потрібно розглядати значно ширше. Це не лише оборона та безпека, а й енергетичні поставки, технологічний і цифровий суверенітет, доступ до критично важливих матеріалів», — говорить депутат Європарламенту від Польщі Міхал Кобоско.
Водночас, за його словами, головною проблемою залишається відсутність достатньої координації між 27 державами ЄС. Країни досі часто думають передусім про власні національні інтереси, хоча жодна європейська держава не здатна самостійно забезпечити власну безпеку.
Бельгійський експерт з європейської політики та фінансів Карел Ланноо закликає Західну Європу уважніше слухати країни Центральної та Східної Європи.
«У мене досі є відчуття, що Європа недостатньо усвідомлює масштаб цієї загрози. Так, Україна воює. Але ми все ще думаємо: у нас є час. А часу у нас немає», — зазначає він.
На різне сприйняття загроз звертає увагу і президент Центру міжнародних відносин Малгожата Боніковська. За її словами, для країн Балтії та Центральної Європи російська загроза має зовсім інший рівень очевидності, ніж для частини Західної Європи.
«Найскладніша проблема Європи — це образ мислення. У нас 27 країн і абсолютно різне сприйняття загроз», — говорить Боніковська.
Саме зміна цього мислення може стати головною умовою майбутньої європейської безпеки. ЄС доведеться більше інвестувати в оборону, спільні проєкти, енергетичну незалежність і власні технологічні можливості.
Європа більше не може сприймати безпеку як щось гарантоване. І питання тепер не в тому, чи доведеться їй змінюватися, а в тому, наскільки швидко вона зможе це зробити.
11:01 00831045.mp3 Європа більше не може вважати безпеку гарантованою
Володимир Гарматюк