COP29 — конференція ООН зі зміни клімату добігла кінця. На ній ЄС брав участь як цілісний організм, також члени-учасниці ЄС були присутні окремо. Якщо говорити про позицію ЄС на конференції, то її можна описати так: хто більше забруднює, той більше й платить. Таким чином ЄС хоче, аби найбільші забруднювачі, як, наприклад, Китай, відповідно більше вкладалися грошима у боротьбу з наслідками забруднення довкілля.
ЄС виступав з єдиною позицією на COP29, проте не забуваймо, що кожна країна-учасниця має свої пріоритети, інтереси та структуру. Тож наскільки реально створити єдиний порядок денний, коли йдеться про зміну клімату? Це непросте завдання, як каже експертка Лодзького університету Катажина Доспял-Борисяк.
«В ЄС ми маємо країни з дуже різним енергетичним балансом, з різними економічними моделями, і є країни, які вже пройшли процес трансформації й мають заданий напрям, і є країни, які знаходяться у процесі просто адаптації до цієї низьковуглецевої економіки. І Франція, наприклад, покладається на атомну енергетику — вона відповідає за 70% виробництва енергії в країні. Тому позиція Франції однозначно відрізняється, бо, якщо говорити у контексті Польщі, то така ж кількість енергії вироблена з вугілля. Тож сприйняття зниження викидів вуглецю повністю відрізняється. На жаль, треба сказати, що тут Польща дещо відстає, коли йдеться про енергетичний мікс. Тому Польща виступає за те, щоб цей перехід був гнучким, інклюзивним, залучав тих, хто довше просувається на цьому шляху трансформації. В Європейському союзі є група скандинавських країн, які взагалі на будь-якому ринку сталого розвитку, в економічних рейтингах займають дуже хороші позиції, тому вони більше наполягають на тмоу, що ця трансформація є потрібною. З іншого боку, такі країни, як Швеція, наприклад, виступають за скорочення бюджету ЄС. Зелена угода та енергетичний перехід матимуть фінансові рамки. Ми вже знаємо, що принаймні третина бюджету Європейського Союзу буде спрямована на енергетичну трансформацію, тому кошти гарантовані на наступні кілька років, саме до 2027 року. Однак не усюди енергетична трансформація відбувається достатньо добре, і тому, наприклад, Європейська комісія закликає деякі країни та мобілізує їх, щоб вони впроваджували свою кліматичну політику набагато швидше», — пояснила експертка.
Країни учасниці ЄС різні, темпи розвитку змін у напрямку покращення стану довкілля також різні, проте є спільна тенденція — повернення до атомної енергії. Німеччина торік відмовилась від неї, але тепер все частіше говорить про повернення країни до цього типу енергії. Швеція до повномасштабного вторгнення росії в Україну мала план відмовитись від атома, проте вже після швидко скасувала ці зміни й тепер навіть будує ще більш амбітні плани. Атомну енергетику вважають доволі чистою, до того ж контрольованою у тому сенсі, що вона не залежить від подувів вітру чи кількості хмар на небі. На думку Катажини Доспял-Борисяк, ядерна енергетика може стати виходом для країн ЄС.
«Ядерна програма в Європейському Союзі дуже нестійка. Ми повинні усвідомлювати, що в Європейському Союзі є близько 100 реакторів, з яких понад 50 — у Франції. Тому тут не може бути й мови про сталу енергетичну політику, тому що лише 12 країн в ЄС отримують енергію з атома.
Тому Європейський Союз, думаю, буде прагнути до того, щоб ця група ядерних країн розширювалася. І це може бути Польща, це може бути Італія, яка, наприклад, думає про відкриття менших реакторів (SMR). Отже, будуть нові ядерні держави і будуть держави, які просто розширюватимуть свої потенціали. Це Угорщина, Фінляндія, Швеція, а от Німеччина повертається до атомної енергії. Тож Європейський Союз, здається, збирається почати використовувати атом більше, ніж раніше.
Досі говорили про водень, і на його потенціалі дуже наголошували, але це також певною мірою технологія минулого. Атом — це те, з чим Європейський Союз знайомий, тому що слід пам'ятати, що основа Європейського Союзу — економічний союз, а також Євроатом. Держави створили спільноту саме в цій галузі, встановили обмін технологіями, встановили спільний контроль і нагляд за атомною енергетикою. Тому дуже важливо відзначити, що атом також був в основі об'єднання європейських країн», — Катажина Доспял-Борисяк.
Коли йдеться про кліматичну політику ЄС, одна з перших асоціацій це — Зелена угода або, як її ще називають, Європейський зелений курс. Це глобальна стратегія ЄС, вона комплексна й дуже масштабна, має на меті підвищити екологічну стійкість та зменшити ризики, пов’язані з кліматичними змінами. І шлях до цієї мети — це впровадження певних стандартів, згідно з якими аграрії повинні знижувати використання синтетичних пестицидів і добрив, скорочувати споживання викопних енергоносіїв (нафти, газу, вугілля), а також більше використовувати інноваційні технології. На думку деяких аграріїв, такі стандарти підвищать собівартість продукції, що може негативно вплинути на конкурентоспроможність на міжнародному ринку, оскільки не всі країни світу запроваджують подібні стандарти. Проте ЄС обіцяє фінансову підтримку і захист внутрішнього ринку ЄС.
Фермери великою мірою привернули увагу суспільства до Європейського зеленого курсу, а відтак він неодноразово ставав предметом інформаційних спекуляцій і маніпуляцій. Вавжинєц Чубак, професор факультету економіки Університету природничих наук у Познані підкреслює, що Зелений курс — це не одна якась угода, а цілий пакет комплексних змін, а протести польських фермерів, зокрема попередні, нібито проти Зеленого курсу, не були зумовлені Зеленим курсом, а загальною ситуацією на світовому ринку, яка знизила доходи фермерів. Натомість після поступок Єврокомісії й спеціальної екосхеми, застосованої фермерами, ситуація мала вирівнятися.
Нещодавно польські фермери протестували проти угоди ЄС з МЕРКОСУР. Професор Вавжинєц Чубак розглядає питання цієї угоди у світовому контексті та каже, що про її вплив на польську економіку можна буде говорити після докладного аналізу, але навіть у випадку підписання й реалізації такої умови наплив продуктів із МЕРКОСУРу до ЄС буде контрольованим через квоти доступу.
«Виробництво багатьох сільськогосподарських продуктів у країнах Південної Америки просто дешевше, вони мають набагато кращий розподіл кліматичних умов, кращі землі, але насамперед з економічного погляду. Це дешевша праця, нижчий закладений капітал, дешевша земля, а це означає, що продукція, вироблена зовсім іншим способом, за іншою моделлю, ніж у європейському сільському господарстві, у багатьох випадках є дешевшою. Розмови щодо угоди з МЕРКОСУР, про яку йдеться, тривають багато років і все веде до завершення підписання цієї угоди. Треба розуміти, що це знову ж таки частково стосується сільського господарства, але також усього промислового виробництва, включно з послугами.
І так, існує певна загроза для Європи в контексті сільськогосподарського виробництва, конкурентоспроможності та безпеки через вплив дешевшої продукції з цього регіону. Поки що немає, принаймні я не знайшов, попри деякі мої пошуки, фактичного повного дослідження ринкових ефектів як з погляду масштабу, впливу цих товарів на європейський ринок, так і потенційного впливу на ціни. Але ми також повинні розуміти, що це не буде так, як, ймовірно, циркулює десь у публічному обігу, повне відкриття кордонів. Це не так робиться. Ці угоди передбачають розподіл сільськогосподарської продукції на різні категорії чутливості сільськогосподарської сировини в Європі та відповідні зміни митних тарифів і квот доступу. Це означає, що не всі митні тарифи будуть зняті. Це абсолютно не означає, що цей приплив буде неконтрольованим. Квоти означають, що це певні стелі доступу на ринок за пільговими тарифними ставками мит. Які наслідки це матиме? Як я вже сказав, такого дослідження для Польщі ще немає. Я знаю, що Міністерство закордонних справ планує провести такий аналіз впливу на польський ринок», — сказала експертка.
Більше запрошуємо почути в доданому аудіофайлі.
Анастасія Купрієць, Сніжана Чернюк