Уряд канцлера Німеччини Олафа Шольца не отримав вотум довіри. Відсутність підтримки в Бундестазі відкриває шлях до дострокових виборів у лютому 2025.
Олаф Шольц заявив, що негайно проситиме президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра розпустити Бундестаг. Голова держави має прийняти рішення до 6 січня.
Як зазначає німецький портал Deutsche Welle, «Олаф Шольц сам просив про вотум довіри й чудово знав, що не отримає більшості. Це був маневр, необхідний для прискорення дати виборів, які, згідно з парламентським розкладом, мали відбутися лише наприкінці вересня наступного року».
Штайнмаєр уже сигналізував готовність достроково завершити термін повноважень парламенту. Дострокові вибори мають відбутися 23 лютого.
Урядова коаліція, до складу якої входять Соціал-демократична партія (СДП) Німеччини, Зелені та Вільна демократична партія, на чолі з Шольцом втратила більшість після відставки міністра фінансів Крістіана Лінднера з Вільної демократичної партії у листопаді. Про те, що чекає Німеччину після виборів, що для Берліну означає прихід до влади в Білому домі Дональда Трампа, та чи зріс рівень підтримки радикальних політичних сил у цій країні, я поговорила з аналітиком Польського інституту міжнародних справ (PISM), що спеціалізується саме на ФРН, Лукашем Ясінським.
Наскільки впевнено зараз почуваються канцлер Олаф Шольц і вся Соціал-демократична партія Німеччини?
— Безумовно, падіння уряду канцлера Шольца є великою невдачею цього політика, а також невдачею всієї СДП. Однак у німецькій політичній системі уряди та коаліції загалом були досить стабільними. Сам же канцлер Шольц, вступаючи на посаду наприкінці 2021 року, точно не припускав, що він піде з цієї посади за три роки.
З іншого боку, треба сказати, що саме соціал-демократи, здається, у найкращій формі вступили у виборчу кампанію, яка триває з листопада. Згадаймо, наприклад, нещодавній візит канцлера Шольца в Київ. Це все знайшло своє відображення в опитуваннях. Підтримка СДП трохи похитнулася. Згідно з останніми опитуваннями вона становить 16%. Однак слід пам'ятати, що соціал-демократи не борються за перемогу на дострокових виборах, а фактично за те, щоб мінімізувати втрати, і щоб без їхньої участі не можна було сформувати урядову коаліцію.
Чи важливі в нинішніх умовах зовнішня політика та зовнішні загрози для Німеччини та Європи в цілому для розуміння того, за кого голосують виборці? Відповідає аналітик Польського інституту міжнародних справ:
— Основними темами виборчої кампанії є питання міграції та страхи, які у громадськості викликає неконтрольована міграція, а також економічні питання. Коли економіка Німеччини стагнує, то багато говорять про те, що певна економічна модель вичерпала себе і Німеччині потрібно винайти себе заново. Ситуація концерну Volkswagen є символом цих проблем.
Однак міжнародні питання також відіграють свою роль у цій виборчій кампанії. Я маю на увазі, з одного боку, питання війни в Україні, і тут різні партії намагаються залучити певні верстви виборців.
Канцлер Шольц намагається створити імідж так званого канцлера миру. З одного боку, він підтримує Україну, тому нещодавно відвідав Київ, а з іншого — чи то телефонуючи путіну, чи то категорично відмовляючись постачати Україні ракети Taurus, він намагається створити образ мудрого, урівноваженого політика, який гарантуватиме, що Німеччина жодним чином не стане стороною цього збройного конфлікту.
Лідер Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Фрідріх Мерц більш рішучий. Спочатку він анонсував постачання Taurus. Зараз же він частково відмовляється від цих слів, підкреслюючи, що був готовий це зробити, але лише після консультацій з європейськими союзниками та американцями.
Своєю чергою, дві найбільш проросійські та популістські партії, крайньоліві Альянс Сари Вагенкнехт та «Альтернатива для Німеччини» (АдН), чітко вимагають припинити підтримку України та наголошують на необхідності повернення до «діалогу з росією».
Здається, беручи до уваги опитування громадської думки, що стратегія канцлера Шольца, який представляє себе центристським політиком, який, з одного боку, підтримує Україну, а з іншого боку, «поважає росію», може справді зацікавити частину німецького електорату. Тим паче, що, наприклад, більша частина суспільства проти постачання Taurus.
Зараз весь світ готується до того, як зміниться політична ситуація й світова економіка після приходу Трампа до влади в США. Чи провідні німецькі політичні та партійні лідери, а також економісти вже мають конкретний план?
— Німецька економіка, безумовно, потребує далекосяжних реформ, і тут, мабуть, найбільше пропозицій є у Фрідріха Мерца, лідер ХДС. Проблема в тому, що поки що програма християнських демократів виглядає досить загальною і незрозумілою. Головне гасло виборчої кампанії — відновлення провідної ролі Німеччини, відбудова та захист німецького процвітання. Проте, окрім окремих гасел про підтримку підприємництва та зниження податків для компаній, конкретної інформації не так багато. Можливо, провідні німецькі політики та економісти усвідомлюють, що потрібно робити, але ці зміни можуть бути болючими для суспільства, тому їм важко говорити про це безпосередньо під час виборчої кампанії.
Наскільки результативними будуть ті чи інші реформи, це, звісно, окрема тема, і це залежить від багатьох факторів, зокрема від того, чи цей план буде ефективним, і від того, яка буде майбутня урядова коаліція. Словом, схоже, що Німеччині ще довго доведеться реформувати свою економічну модель, і наступний німецький уряд, незалежно від того, хто його очолить і які партії його формуватимуть, повинен буде виконати це завдання.
Лукаш Ясінський вже згадував про дзвінок Шольца до путіна, неможливо оминути цю тему, оскільки цей дзвінок був несподіванкою та привернув світову увагу. Президент Польщі Анджей Дуда назвав «міжнародно-політичною помилкою» цей телефонний дзвінок. Питання до аналітика, чому Шольц подзвонив путіну саме зараз, та як відреагували на його крок німецькі політичні кола.
— Телефонний дзвінок Олафа Шольца владіміру путіну був, звичайно, частиною виборчої кампанії, яка вже у самому в розпалі. Це пов’язано з провідною ідеєю СДП на цю виборчу кампанію. Вона ґрунтується на двох стовпах. З одного боку, йдеться, прямо кажучи, про загрозу, яку несе з собою уряд ХДС і Фрідріх Мерц, якого зазвичай зображують людиною, яка зосереджується на проблемах бізнесу та забезпечених людей. Тоді як соціал-демократи намагаються представити себе захисниками так званих простих людей, робітничого класу. Другий стовп — це спроба канцлера представити себе так званим канцлером миру. Тобто канцлер Шольц намагається показати, що, з одного боку, він явно підтримує Київ, і це незмінно, а з іншого боку, він докладає зусиль, щоб припинити цю жахливу війну, яка відбувається в Україні.
Звичайно, дзвінок Шольца путіну не міг багато чого змінити, і канцлер, безумовно, це усвідомлював. Суть полягала в тому, щоб засигналізувати, що важливо для частини німецької громадської думки, що, окрім надсилання зброї Німеччина, також намагається вирішити конфлікт дипломатичним шляхом. Однак, звичайно, путін не хоче ніяких переговорів і не зацікавлений у них, як визнав сам канцлер Шольц.
З одного боку, популістські кола: АдН і Альянс Сари Вагенкхнет, — сприйняли цей телефонний дзвінок зі скептицизмом, оскільки вважається, що цього явно замало, а з іншого боку, керівні християнські демократи також зазначали що така поведінка де-факто послаблює позицію Німеччини та послаблює позицію самого канцлера Шольца.
Яка ймовірність того, що майбутнім канцлером стане голова опозиційної ХДС Фрідріх Мерц, який обіцяв висунути Путіну ультиматум у разі перемоги? Нагадаю, що політик пропонував дати диктатору 24 години на зупинку терору. В разі відмови Кремля Мерц вважає за потрібне надати Україні далекобійну зброю включно з ракетами Taurus, постачання яких виключає чинний голова уряду.
— Німецькі християнські демократи, або ХДС—ХСС, залишаються головними фаворитами на лютневих виборах до Бундестагу. Найсерйознішим кандидатом на посаду майбутнього канцлера Німеччини наразі є лідер ХДС Фрідріх Мерц. Ця партія вже багато місяців має стабільну підтримку — приблизно 30%. Ці коливання дійсно невеликі. Крім того, вона здобула рішучу перемогу на виборах до Європейського парламенту в Німеччині цього літа. Тому все вказує на те, що якщо християнські демократи не зроблять серйозних помилок на самому кінці виборчої кампанії, то ця партія переможе і саме на Фрідріха Мерца буде покладена місія сформувати уряд і вести коаліційні переговори з тими партнерами, яких він вважає найбільш вигідними для нього.
Що може зашкодити ХДС у цій виборчій кампанії, так це схильність Мерца робити необдумані заяви. Наприклад, він якось звинуватив біженців з України в тому, що вони займаються соціальним туризмом, тобто приїжджають до Німеччини, щоб, наприклад, скористатися місцевою медичною допомогою. У всякому разі, пізніше він попросив вибачення за ці слова і забрав їх назад, але певна шкода його іміджу була завдана.
Другою проблемою ХДС є те, що лідер цієї партії Мерц не є особливо популярним політиком. Його вважають людиною, близькою до великого бізнесу, він багато років працював у великому бізнесі, зокрема в американських корпораціях, і вважається людиною нечутливою до соціальних проблем вразливих верств населення. Цим, безумовно, буде користуватися СДП у виборчій кампанії. Попри все, на наступних виборах до Бундестагу очікується перемога ХДС.
Сьогодні неможливо говорити про політичне майбутнє Німеччини, не згадуючи про «Альтернативу для Німеччини» та Альянс Сари Вагенкнехт. До чого готуються ці дві популістські політичні сили? Що вони можуть зараз додати в цей киплячий політичний котел? Чи вони стають сильнішими?
— Обидві популістські партії, і Альянс Сари Вагенкнехт і «Альтернатива для Німеччини», за даними опитувань, можуть розраховувати на підтримку приблизно 25-28% громадської думки. Це означає, що, ймовірно, на виборах до Бундестагу чверть чи навіть третина голосів дістанеться партіям, які є євроскептиками, у випадку АдН — відверто антиєвропейськими, проросійськими, адже вони наголошують на необхідності домовитися з росією, почати вести «діалог з росією». Вони абсолютно байдужі до долі України й, по суті, вони також ворожі до Польщі та нашої частини Європи. І лідери АдН, і Альянсу Сари Вагенкнехт не сприймають серйозно інтереси Польщі та інших країн нашого регіону. Для них важлива лише росія і можливість угоди з Кремлем.
Чому ці партії стають сильнішими? Це пов’язано зі зростаючим розчаруванням середнього класу. Німеччина бореться з такими проблемами, як висока інфляція і, перш за все, зростання вартості життя, особливо коли йдеться про житло та ціни на оренду квартир. Цей стрімкий зріст цін на оренду, своєю чергою, означають, що все більше людей із середнього класу раптово ризикують втратити свій статус і навіть збанкрутувати. Не дивно, що все частіше не тільки люди з дуже радикальними поглядами, але й розчарований, втомлений німецький середній клас починає прихильно ставиться на антисистемні партії, на партії протесту. Не тому, що вони поділяють усі їхні погляди, а тому, що хочуть показати жовту картку цим основним традиційним партіям. Іншими словами, часто буває, що цей анекдотичний пан Шмідт розмірковує таким чином: «Я голосував за християнських демократів, вони не покращили ситуацію. У 2021 році я голосував за соціал-демократів — зараз ще гірше. Мені нема що втрачати, тому я буду голосувати за популістів». Це нова небезпечна тенденція. Я дуже сумніваюся, що обидві ці партії увійдуть до майбутнього уряду. АдН залишатиметься політично ізольованою. Альянс Сари Вагенкнехт, ймовірно, також, принаймні на федеральному рівні. Однак проблема полягає в тому, що необхідність ізоляції, особливо АдН, вимагатиме створення все більш стабільних коаліцій у майбутньому. Як показав приклад коаліції на чолі з канцлером Шольцом, яка припинила своє існування і розвалилася, у німецькій дійсності коаліції, що складаються з більш ніж двох політичних партій, як правило, мають коротке життя та просто дуже складні.
Дарʼя Юрʼєва