«Чувай!» — це вітання польських скаутів, яке у пластунів звучить «Cкоб». У надвечір'я 14 серпня ці привітання пролунали в десятках місць у Польщі, де поховані воїни УНР, які були інтерновані у 20-х роках минулого сторіччя. Акцію під назвою «Полум’я братерства» вперше разом зорганізували і провели учасники Спілки польського гарцерства та «Пласту Польща» — вона відбулася напередодні 99-х роковин Варшавської битви, яка зупинила похід більшовиків на Європу, і в якій єдиними союзниками Польщі виступили воїни Симона Петлюри.
Ми побували у Ланьцуті, де акцію провели польські скаути з міста Білгорай і пластуни з Ряшева у південно-східній Польщі. До Вашої уваги звіт з цієї події.
Дорота Возняк з 13-ї Старшогарцерської команди «Смолоскип» із Білгорая:
— Сьогодні ми вшановуємо тих, які нам, полякам, допомогли, і яких, на жаль, що треба з соромом сказати, ми призабули. Я думаю, що у такій акції ми беремо участь вперше, проте не востаннє. Тому що Україна буде сусідом Польщі і немає значення, чи це комусь подобається, чи ні. Тому вкрай важливо, щоб ми були друзями. Звісно, нам треба знати свою історію, але це не означає, що ми маємо висвітлювати лише негативні події, ми повинні говорити про позитивні. З оцим закликом ми вирушаємо звідси у світ — з надією, що зустрінемося тут за рік.
14 серпня 2019 року в Ланьцуті
До акції білґорайських скаутів і пластунів із Польщі приєдналися і місцеві гарцери. Адам Гарлав — член Головної ради Спілки польського гарцерства, інструктор загону Ланьцут:
— Як гарцер і житель Ланьцута я зворушений — я радий тому, що друзі з Білгорая спонукали нас сюди прийти. Я живу у Ланьцуті з першого дня свого життя і мушу сказати, що містяни мало знають про історію українських воїнів, про союз із українським військом, котре 1920 року захищало нашу батьківщину. Я дуже радий, що ми тут зустрілися і що шукаємо в минулому те, що нас об'єднує, а не те, що роз'єднує.
14 серпня 2019 року у Ланьцуті
З долею українців у Ланьцуті у 20-х роках минулого століття, з історією їхніх поховань у Ланьцуті, ознайомив учасників акції місцевий історик і мистецтвознавець Ярослав Ґємза:
— Тоді, коли тут ще нічого не було, десь 2001 року, до мене звернулася місцева влада, яка, за дорученням Міністерства внутрішніх справ і адміністрації РП, попросила розробити історичну документацію і реконструкцію українського поля на цьому цвинтарі. Тоді тут нічого не було, оскільки встановлений у 1920-х роках надмогильний пам'ятник — обеліск був знищений відразу після війни, у 1940-х роках. Разом із українським колегою зі Львова ми зібрали понад 2 тисячі документів. На їхній основі був реконструйований давній вигляд цих поховань. Утім, тут ще будуть встановлені меморіальні таблиці з прізвищами (польською і українською мовами) тих, які тут, у Ланьцуті, померли. Ці таблиці вже готові, ми встановили понад 500 імен. Я надіюся, що за рік, до сторіччя 100-річчя Варшавської битви, ці таблиці, як і меморіальна дошка отаману Петлюрі, будуть встановлені.
А оці 2 тисячі документів стосуються не тільки табору інтернованих — адже в роки польсько-української війни у 1919 році тут був, зокрема, табір полонених вояків УГА, потім станиця, де 1920 року ген. Безручко формував дивізії до боротьби з більшовиками і оборони Замостя. І саме звідси вирушили учасники т.зв. Зимового походу в Україну в 1921 році — решток армії УНР, що мав трагічний епілог під Базаром, де понад 300 із них більшовики розстріляли.
Ярослав Ґємза нагадав також, що в таборі інтернування працювали школи, університет, театр. Усього там перебувало понад 10 тисяч людей. Серед них були теж художники (зокрема Павло Запорозький і ад’ютант Петлюри Борис Палій-Неїло), які згодом розмальовували храми Перемишльської греко-католицької єпархії. Вони завжди, підписуючи свою роботу, вказували кількість місяців журби, великої туги за батьківщиною, до якої вже ніколи не повернулися.
У акції в Ланьцуті їх вшанували також представники організації «Пласт Польща» і водночас української меншини у Польщі — Павло Грицина з Ряшева та його троє дітей-пластунів — Настя, Нестор і Микола.
14 серпня 2019 року в Ланьцуті
Урочистість завершила «Іскорка дружби» у колі польських і українських скаутів. А ще — уже неформально — пісня, яку поза офіційною програмою виконали пластуни з Ряшева.
Повністю передачу слухайте у прикріпленому звуковому файлі
Галя Леськів, Тарас Андрухович, Антон Марчинський
14 серпня 2019 року у Ланьцуті