20 грудня у соціальній мережі Фейсбук відбулися онлайн-дебати, присвячені темі ринку праці ЄС з перспективи молодих людей. Організаторами цього заходу були Інститут стратегічних досліджень, Представництво Європейської Комісії у Польщі та Краківський економічний університет, а ведучими – доктор Мацєй Фрончек з Економічного університету міста Краків і студент міжнародних відносин Яґеллонського університету Якуб Костш.
Учасники дебатів зосередилися, зокрема, на можливостях і загрозах, які несе молоді спільний ринок ЄС.
«Звісно, якщо думати про вільне переміщення працівників, то насамперед спадає на думку традиційний вид трудової міграції, тобто ситуація, коли після закінчення навчання з різних причин ми шукаємо більш привабливішу та краще оплачувану роботу. Це не означає, що роботи бракує. Просто в ситуації, коли ми ще не маємо сімейних зобов'язань, які б тримали нас у нашій країні, весь світ відкритий перед нами», – говорить доктор Марек Беньо, віце-голова товариства «Ініціатива трудової мобільності».
Проте, на його думку, свобода переміщення – це не єдина свобода, яка дозволяє людям користуватися привілеями спільного ринку ЄС, якщо говорити про роботу:
«Протягом багатьох років я думав, що іншою конкурентною свободою є свобода надання послуг. Це ситуація, коли, наприклад, випускник, який нещодавно закінчив навчання, знаходить роботу в компанії, що має свій офіс у Польщі, але, користуючись свободою надання послуг, обслуговує клієнтів з інших країн. Дуже часто для того, щоб надавати свої послуги за кордоном, потрібно на довший чи коротший період часу відправити туди свого співробітника. Відряджені тимчасові працівники мають всі переваги першого типу трудової міграції, оскільки заробляють за кордоном. Однак є ще одна додаткова перевага, яка захищає ринок праці власної держави від "відтоку" людей – відряджені працівники за умовами трудового договору мають повернутися додому. Тому це не схоже на поїздку за кордон, щоб просто підзаробити, а потім повернутися. Такий вид трудової міграції дуже часто закінчується тим, що люди пускають коріння в країні, до якої прибули. З іншого боку, мені здається, що пандемія прискорила ще третій вид свободи внутрішнього ринку, який дає змогу створити ще один шлях економічної міграції. Я б сказав, що це внутрішня міграція. Йдеться про свободу підприємництва. Щоб зменшити витрати на працевлаштування, багато компаній шукають місця, де робота була б трохи дешевша. Глобальні корпорації, компанії ЄС, користуючись свободою підприємництва, створюють свої представництва та відкривають офіси у Польщі та імпортують сюди – з їхньої точки зору, експортують – свою корпоративну культуру, а іноді також трохи вищу заробітну плату, ніж та, що панує на місцевому ринку праці».
Доктор Маґдалена Єльонек, доцент кафедри соціології Краківського економічного університету та працівниця Центру оцінки та аналізу публічної політики Яґеллонського університету, гадає, що нові можливості для молоді – це шанс:
«Для випускників факт розширення своїх можливостей, можна сказати, завжди буде шансом. Якщо можна скористатися з пропозиції роботи з більш високою заробітною платою або з пропозиції кращої роботи, якщо йдеться про розвиток, кар'єрне зростання, поглиблення навичок і компетенцій, або ж це просто буде більш приваблива та приємна робота, то це завжди шанс».
Маґдалена Єльонек пояснює, що це, натомість, становить небезпеку для місцевих компаній:
«Протягом кількох останніх років ми бачимо, що відбувається сильний "відтік" випускників, … але не всіх випускників, а лише найцінніших, тобто відкритих, креативних людей, котрі вільно володіють однією або двома іноземними мовами та чудово працюють в команді. Цих людей, на жаль, дуже швидко, ще під час навчання, забирають іноземні компанії. Звісно, польські компанії також боряться за них, але все частіше програють у цій конкуренції».
Як вважає Маґдалена Сендрович-Ґрабек, керівниця Центру інформації та планування кар’єри Краківського воєводського бюро праці, сучасний світ – це, все ж таки, світ можливостей:
«Мені здається, що сучасний світ відкриває великі можливості для молоді. Я б сказала, що зараз є те, чого не знало моє покоління, якщо йдеться про вільне пересування по світу, навчання за кордоном, зміцнення навичок іншомовного спілкування, вивчення культури інших країн, реалізацію освітніх і професійних проектів, працю у міждисциплінарних командах, члени яких походять з інших країн і, нарешті, формування соціальних компетенцій на рівні міжнародних структур. Це, безумовно, можливість».
Експертка з методології досліджень та аналізу й оцінки державної політики доктор Маґдалена Єльонек говорить, що спосіб проведення набору працівників значною мірою залежить від того, як виглядає ситуація на ринку праці – від попиту та пропозиції на робочу силу:
«Коли виникають труднощі на ринку праці, найбільше страждають ті, в кого немає професійного досвіду».
Доктор Єльонек гадає, що у скрутні часи роботодавці звертають увагу переважно на професійний досвід і наявність різноманітних сертифікатів, що посвідчують компетенції кандидатів на ту чи іншу посаду. Це так звані «сигнали»:
«Таким простим сигналом є професійний досвід або ж той факт, що у нас є документ, який підтверджує наявність трудового стажу. Сигналами також можуть бути стать або вік. Це може бути диплом про вищу освіту, який ми показуємо роботодавцю. На жаль, як виявляється, під час складної ситуації на ринку праці найважливішим сигналом для роботодавців є професійний досвід».
Однак, за словами доктора Єльонек, стабільна ситуація на ринку праці сприяє появленню зовсім інших очікувань щодо потенційних працівників:
«У цьому випадку роботодавці не вимагають досвіду. Як не дивно, вони також рідко вимагають сертифікати, а натомість дедалі частіше перевіряють так звані "м'які навички" – бажання працювати та загальні когнітивні здібності. Скажу прямо: вони згодні навчати працівника за умови, що він має потенціал».
Учасниця заходу підкреслює, що ковід також посилив очікування щодо цифрової трансформації, які виникли ще до пандемії:
«Роботодавці продовжують стверджувати, що їм бракує людей з "м'якими навичками", тобто вмінням функціонувати в команді та поєднувати це із цифровими компетенціями. Вони також додають, що молодим випускникам вищих закладів не вистачає навичок, пов’язаних із гнучкістю: гнучкістю дій та мислення щодо підходу до вирішення проблем. Водночас бракує також готовності до набуття нових компетенцій та швидкої адаптації до змін».
Представниця Краківського воєводського бюро праці Маґдалена Сендрович-Ґрабек поділилася, кому, на її думку, може бути важко знайти роботу, виїжджаючи за кордон:
«Здебільшого це люди, котрі не володіють мовами. Знання англійської мови та/або іншої офіційної мови даної країни – це обов’язкова вимога».
Як стверджує доктор Марек Беньо, віце-голова товариства «Ініціатива трудової мобільності», для сучасного ринку праці характерним є таке явище, як «уберизація», тобто працевлаштування через онлайн-платформи. Це, в свою чергу, означає вилучення посередників між клієнтами та постачальниками послуг. На думку експерта, саме такий вид працевлаштування зустрічатиметься дедалі частіше:
«Цей вид працевлаштування несе із собою багато загроз, наприклад, щодо стабільності доходу та можливості узгодження умов праці. Мені здається, що не варто про це забувати».
Виїжджаючи за кордон у пошуках кращого життя чи роботи, люди нерідко стають жертвами трудового рабства або торгівлі людьми. Тож, за словами експерта, компетенцією, якою повинна володіти молода людина, влаштовуючись на роботу, є вміння перевіряти інформацію про свого роботодавця. Доктор Беньо підказав, яких вакансій треба уникати, щоб не потрапити в цю пастку:
«Кожен перетин кордону несе за собою великий ризик стати жертвою сучасного рабства чи торгівлі людьми. Я, звісно, застерігаю Вас від занадто привабливих робочих вакансій, але також від тих вакансій, які пропонують знайомі знайомих – люди, котрим, на перший погляд, Ви можете довіряти. Найкращий захист від сучасного рабства – перевіряти, хто буде Вашим роботодавцем, а на допомогу Вам також може прийти служба зайнятості».
Запрошуємо послухати розмову у доданому файлі
Христина Пічкур