21 листопада 2013 року українці зібралися на Майдані Незалежності у Києві через раптове рішення Кабінету Міністрів України призупинити процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Як стверджує активний учасник Революції Гідності Андрій Сидоренко, у відповідь на мітинги, демонстрації та студентські страйки влада почала використовувати силу. Під час розгону демонстрації вночі з 30 листопада на 1 грудня було побито багато дітей і саме це призвело до переростання акцій протесту у Революцію Гідності, – говорить чоловік.
«Нікому та ніколи не дозволяється бити дітей – це саме те, що сталося тоді вночі. Щиро кажучи, спочатку людям було байдуже на зовнішню політику України – чи вона проєвропейська, чи проросійська. Це вже пізніше демонстраціям надали назву "Євромайдан". Люди вийшли на перші акції протесту через побиття дітей, а в нормальній цивілізованій державі бити дітей заборонено – саме з цього все і почалося. Янукович, натомість, розпочав конфронтацію з активістами. Ось тоді й було покладено початок "Євромайдану", який вже набув політичного характеру, а серед вимог протестувальників були відставка Януковича з посади президента, проведення дострокових виборів і спрямування зовнішньої політики України в європейському напрямку».
Учасник Революції Гідності Андрій Сидоренко
Khrystyna Pichkur
За словами Андрія Сидоренка, «найзапекліший штурм» відбувся 18-20 лютого 2014 року. На ранок 18 лютого у Києві було заплановано «Мирний наступ». Багатотисячна хода активістів Євромайдану вирушила до Верховної Ради України, де мала відбутися сесія, на якій планувався розгляд питань з приводу змін до Конституції України щодо обмеження повноважень Президента. Тож як «Мирний наступ» перетворився на «Чорний вівторок», а згодом й на кровопролитне протистояння між учасниками Євромайдану та озброєними силовиками, що тривало упродовж кількох днів і забрало життя понад сотні протестувальників? Про це розповідає учасник Революції Гідності:
«Все почалося з того, що одна колона демонстрантів пішла до Верховної Ради, а інша – про це мало пишуть та говорять – почала ходу до Маріїнського палацу, тобто до церемоніальної резиденції Президента України, де зібралися так звані "антимайданівці", прихильники Януковича. Поліція біля Маріїнського палацу почала стріляти – це сталося вдень, близько дванадцятої-тринадцятої години. Ескалація конфлікту була схожа на снігову кулю, що котиться з гори. Достатньо скинути зверху щось маленьке, а внизу, натомість, буде вже багато неприємностей. Все почалося через те, що ніхто не хотів поступатися. Протестувальникам урвався терпець, адже вони досить довго чекали хоча б на діалог із владою. Не йшлося навіть про виконання вимог, а принаймні про те, щоб розпочати діалог і про щось говорити. Однак з боку влади було лише … нічого не було».
Учасник Революції Гідності Андрій Сидоренко
Фото люб'язно надане Андрієм Сидоренко
Андрій Сидоренко говорить також про те, як змінилася українська армія за роки війни. За його словами, оборонний потенціал України значно посилився, тож, порівнюючи з 2014 роком, сучасна армія виглядає зовсім інакше.
«Армія змінювалася та змінюється. Вона змінилася на краще. Якщо говорити про президента Порошенко, то він, на жаль, зробив досить багато помилок – це правда. Але є дві речі, які він виконав чудово – це армія та зовнішня політика України. Саме за ці речі, згідно Конституції України, несе відповідальність президент. Щодо зовнішньої політики, то весь світ був проти Росії та підтримував Україну, а армія збільшилася. Зараз солдати отримують двадцять тисяч гривень, а я до 2014 року отримував вісімсот шістдесят гривень... Ось таке порівняння цифр. Те саме стосується й харчування. Зараз зовсім інакше. Я пам’ятаю, що до 2015 року військовий харчовий пайок виглядав так: це була пластикова коробка, в якій знаходилося три банки гречаної чи перлової каші, штучний жир, якого в банці було більше, ніж сама банка – не знаю, як вони це робили, але покласти жир назад у банку було неможливо. Цієї їжі вистарчало приблизно на два-три дні. Було ще сухе печиво. Зараз, натомість, раціон харчування виглядає так: на сніданок солдати отримують звичайну, але добру кашу, на обід – борщ або суп, а також другу страву, наприклад, картоплю з м'ясом. На вечерю вони їдять кашу з тушонкою, однак, отримують також мед, шоколад, якісь солодощі, що дуже і дуже важливо. Змінилося все, починаючи з їжі».
Під час пам'ятної зустрічі, присвяченої найбільш трагічним подіям Революції Гідності, виступив також український музичний гурт «Чорнобривці», заснований у польському місті Рибнік.
Виступ українського гурту «Чорнобривці» у міському інформаційному пункті «Halo!Rybnik» - місці проведення заходу
Khrystyna Pichkur
«Гурт був створений минулого року. Вперше артисти зустрілися на сцені під час Днів української культури. Оскільки у нас вже був музичний "background", ми вирішили продовжувати наші виступи. Назву вигадав Миколай, один із учасників гурту, тому що він виконує музичний твір, який, власне, називається "Чорнобривці". До того ж, як виявилося пізніше, чорнобривці – це символ вірності, патріотизму та самовідданості», – розповідає Алла Ожиєвська-Брожина, громадська діячка, учасниця асоціації «17-ка» та гурту «Чорнобривці».
У виконанні гурту пролунала тужлива народна пісня «Пливе кача по Тисині», що стала широковідома у 2014 році під час подій Євромайдану. Цей музичний твір вважається неофіційним гімном-реквіємом за полеглими учасниками Революції Гідності та героями України, які назавжди увійшли в історію під назвою «Небесна сотня».
«Гей, плине кача по Тисині»…
Учасники урочистого заходу, затамувавши подих, слухали також пісню під назвою «Примиріться, сини», слова якої є надзвичайно актуальними у світлі сьогоднішніх подій в Україні.
Учасники гурту «Чорнобривці» разом із Андрієм Сидоренко на памятній зустрічі, яка була присвячена 8-ій річниці Революціі Гідності.
Khrystyna Pichkur
Запрошуємо Вас послухати розмову у доданому звуковому файлі
Христина Пічкур