Оксана Шорлемер походить з Луцька, і вже впродовж 19 років проживає в Німеччині. На щодень - дружина, і мати трьох дітей, голова німецько-українського товариства Січ, а впродовж останніх шести тижнів - волонтерка, яка збирає і відправляє гуманітарну допомогу до України та допомагає українським біженцям із поселенням, пошуком роботи та вивченням німецької мови. Пані Оксана розповіла нам, як воно, бути волонтером в Німеччині.
Як так сталось, що ви почали займатись волонтерською роботою?
Я протягом 8 місяців є журналістом для відомого українського журналу «Business Woman», який був започаткований у Києві і має співпрацю з 24 країнами світу, в тому числі з Польщею. Але 24 лютого 2022 року, на початку війни, коли я самостійно поїхала забрати своїх друзів, родину, знайомих з України, ми змінили концепт і напрямки нашої роботи журналу. Від нашого культурного, освітнього журналу ми перейшли у інтернаціональний штаб допомоги українцям. Наша концепція полягає в тому, це інформація, забезпечення гуманітарною допомогою та розселення українців, які на даний момент потребують захисту.
Які зараз ви маєте найбільші потреби і проблеми, пов'язані з допомогою біженцям з України?
На даний момент головне що нас об'єднує - це допомога Україні, але даний момент дуже, на жаль, недобра ситуація із медичним забезпеченням та харчуванням. Ми знаємо, що деякі міста просто відмежовані від нормального життя: тобто питтєва вода, якої не вистачає, медикаменти, продукти харчування. Ми протягом 6 тижнів просто з нашої маленької культурної організації передали вже біля 180 тонн продуктів харчування, десь 60 тонн медикаментів. На даний момент я готую цілий автобус також. Найбільше, що потребується, це продукти харчування і медикаменти.
Як ви оцінюєте допомогу німців і ставлення німецького уряду до того що зараз відбувається в Україні, з точки зору українки, що проживає в Німеччині?
Питання дуже складне, але я дуже рада буду на нього відповісти, тому що я насамперед вважаю, що немає зараз німців, поляків, іспанців, ми зараз є всі європейцями. Тому ми намагаємось зараз всіма силами допомогти Україні. Звичайно, ситуація непроста. Я живу в північній Німеччині. Ми знаємо, що найголовніший потік грошей для Німеччини йде від Nord Stream 2. Це відомо в цілому світі. А зраз це найбільше стосується України, тому що такі співвідношення, які були до війни між Німеччиною і Росією звичайно великий поштовх дали на розвиток подій в Україні. На даний момент можу лише сказати, що всі політики змінили кардинально свій напрямок щодо політики з росією. Санкції дійсно були з німецької сторони застосовані.
Я бачу, як вони нам допомагають, нашому товариству. Я бачу ці всі заходи щодо підтримки Українців. Перші тижні, звичайно, було важко, але зараз підключилися всі керуючі посади, всі партії. Такого не було злиття всіх сил раніше для підтримки українських товариств, українських організацій, як це зараз і тому для мене це також є доказом того, як Німеччина допомагає українцям.
Війна триває вже більше місяця. В пунктах прийому біженців у Перемишлі вже починає бракувати волонтерів. Чи щось подібне спостерігається в Німеччині, що охочих допомагати біженцям стає менше?
З польської сторони дійсно закінчуються сили, закінчуються ресурси і ми зараз також намагаємося різними шляхами співпраці з польськими колегами зі штабу якомога швидше знайти резерви. Це була наша ідея підключати наших українських жінок і молодих юнаків до 18 років, які б допомагали і далі проводили волонтерство. Тому що ми працюємо для України всі разом і ми повинні зрозуміти що сили, резерви і здоров'я, воно колись вичерпується. Здоров’я в нас одне. Ми повинні якось змінювати напрямок на те, щоб або нам давали людей, які оплачуються і можуть далі допомагати, або просто змінити людей, які протягом шести тижнів просто без відпочинку працювали і хотіли допомагати. В нас в Німеччині на даний момент така велика проблема.
На завершення запитаю, як гадаєте, яким може бути подальший розвиток подій? Чи є шанс, щоб ця війна завершилась якомога швидше? Адже ми бачимо ті жахливі злочини, які чинить російська армія в Україні…
Вчора ми зробил таку велику демонстрацію, щодо загибелі дітей, пом’янули дітей хвилиною мовчання, вчора їх було 158, сьогодні 164. Ми не знаємо реальних чисел. Вони збільшуються і збільшуються. Що мене найбільше тривожить це те, що дії російських окупантів настільки безлюдні, що це не можна передбачити. Я навіть не хочу називати імені президента цієї країни, яка вторглася в життя наших людей, яка протягом восьми років знищує українських хлопців. На даний момент дуже тяжко проаналізувати людину, яка психічно неврівноважена і не відповідає за свої вчинки. Вважаю, що світ мусить щось робити. Ми зрозуміли, що санкції, які були застосовані до сьогоднішнього дня не мали ніякого впливу на його дії. Саме тому, я не знаю що повинно статися в цьому світі, я не знаю, що повинно ще зробити, для того щоб світ зрозумів, що цей агресор просто немає ніяких правил війни. У нього немає бачення взагалі співрозмови, він не хоче виходити на контакт. Це нелюд, який просто хоче знищити українську націю, і тому дуже тяжко зараз проаналізувати наступний його крок.
Дякую за розмову і бажаю нам швидкої перемоги.
Дуже дякую. Ми надіємось, що Україна переможе. Ніхто не думав, що українська армія буде так тримати кордони і буде так тримати опір від російського агресора. Протягом цих років українська армія дійсно зміцніла, і вийшла на такий рівень, що про це ніхто не міг подумат. Тому я дуже горда за своїх співвітчизників. Мій тато в Україні. Це моя найбільша проблема, тому що моя родина, мої похресники стоять і обороняють рідну країну. Найбільша моя гордість, це те що в нас такий народ, який хоче дійсно відстояти свою країну. Тому я бажаю від щирого серця щоб Бог допоміг нам. Ми вистоїмо, і ми переможемо, тому що правда на нашому боці.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому звуковому файлі.
Розмовляв Клаудіуш Мадея
Інтерв’ю опрацювала Данута Наугольник