Поступове і непомітне впровадження в Україні основ «руского міра» за допомогою діючої церкви московського патріархату і було тим важелем, з допомогою якого росія систематично і послідовно реалізувала свою головну ціль – позбавити Україну незалежності, зробити її ефективним плацдармом для реалізації своїх імперіалістичних амбіцій.
Польський теолог і колишній дипломат, член мирних місій у Боснії і Герцеговині та Албанії, автор монографії «Таємниця Каїна», книги «Сторож воріт. Спроби теологічної герменевтики» і багатьох наукових статей професор Міхал Клінґер почав розмову з основної тези – поняття братерства є недоречним і вимишленим: «Я хотів би представити певні поправки до кліше і стереотипів, що використовуються повсякчас, особливо з російського боку і які стосуються причин та суті цієї війни. Але також, напевне, в Україні деякі продовжують не знати як жити з тим, що це братерство, про яке говорять росіяни і яке все ж було якоюсь частиною свідомості українців – як з цим жити? Отже, я хотів би сказати, що це поняття братерства є поняттям фікційним».
Росіяни не можуть відпустити Україну саме тому, що без неї перестають існувати самі як давня нація. Вони б хотіли мати своє окремішнє коріння і свою власну історію, а ніяк не виходить, бо витоки одні – це Київська Русь. Тож лише самостверджуючись за чийсь рахунок – вони доводять собі, що існують. Їм потрібен Київ, бо cаме в Києві правив князь Володимир Великий, який охрестив Київську Русь, на приналежність до якої так претендують росіяни. І нехай би собі претендували, безперечно, вони теж утворилися від Київської Русі, лише дещо пізніше, на момент хрещення Русі – москви як такої ще довго не існувало на мапі світу... Але чому не дають Україні йти далі своїм шляхом? Відповідаючи на це питання професор Клінґер знаходить і теологічні, і політичні причини конфлікту.
«Згадаймо, що 24 лютого, коли під ранок почався напад росії на Україну – всі українці були шоковані і тут я наведу думку голови московської церкви в Україні, митрополита Онуфрія, який тоді сказав, що це «злочин Каїна», «каїнове вбивство». Згадаймо також, що Каїн і Авель – ці перші два брати, і один брат Каїн вбив іншого Авеля з якоїсь ревності, якоїсь заздрості. Таким є цей біблійний мотив на самому початку Святого Письма. Це було важливе висловлювання митрополита Онуфрія, адже до цього він був дуже промосковським і намагався нівелювати ці еманципаційні процеси в Україні, які відбувалися вже давно».
Додамо лише, що, на наш погляд, митрополит Онуфрій не лише нівелював еманципаційні процеси унезалежнення України, зокрема блокуючи незалежність Православної Церкви України, не визнаючи її встановлення Константинопольським Патріархатом, більше того – церковна інституція, яку він представляє щонайменше останні 15 років була агентом впливу кремля в Україні, бо в церквах московського патріархату панувала атмосфера захоплення і підпорядкування москві, війна, що почалася на Сході України 2014 року не визнавалася війною загарбницькою і думки людей всіляко скеровувалися в напрямку, визначеному москвою – лише спільне майбутнє мало право на існування. Професор Клінґер намагається пояснити зміну поглядів митрополита Онуфрія: «Натомість настільки неочікуваною, настільки болючою мала бути для нього ця ситуація, що ці росіяни, яким він так довіряв – раптом завдали такого страшного удару в Україну. Отже, на мій погляд, ідеологічно і антропологічно це поняття братерства є не лише фальшивим, але й шкідливим. Каїн дійсно був братом Авеля, натомість росія в даний момент напала на зовсім чужу державу. Не можна поводитися таким чином як росіяни зараз ведуть себе в Україні, якщо маєш хоча б трішки якесь почуття родинного зв’язку».
Трагічно, але професор мусить визнати, що не бачить жодного співчуття з боку росіян, ба більше є зловтішання і радість від чужого горя: «Всі матеріали, які ми знаємо з російського боку – це властиво матеріали, сповненні задоволення від цих вчинків, цих страшних, злочинних дій... вони ще навіть заохочують цих солдатів до таких дій... Я не бачу жодного елементу емпатії і співчуття з російського боку».
Тож навіть красиві слова про зраду на теперішній момент після нелюдських злочинів у Бучі, після блокування і неможливості через обстріли евакуювати десятки тисяч людей в Маріуполі і на «Азовсталі», через чисельні згвалтування дорослих жінок, молодих дівчат, старших чоловіків і маленьких діток обох статей... після всього цього – слів про зраду не достатньо.
«Тому це «вбивство Каїна», про яке митрополит Онуфрій говорив у перший день війни, тоді було гарним висловлюванням, бо зміною думки цього до того моменту промосковського ієрарха, але на теперішній момент – цього недостатньо. Цього братерства немає вже віддавна.
Натомість я б хотів дещо додати з теологічної точки зору. Ви пам’ятаєте, що згідно зі Святим Письмом ми всі походимо від праотця Ноя, я вже не кажу про Адама, але після Потопу ми всі походимо від трьох синів Ноя і Святе Письмо виразно перераховує ці всі народи, які навіть ділить за певним мовними і культурними ознаками, ділить їх у такі групи: семіти, хаміти, індоєвропейці... є свідомість цих культурних або ж етнічних зв’язків, але з них у Святому Письмі не випливають жодні наслідки про якісь права, про верховенство одних над іншими, про якийсь обов’язок спільного історичного шляху... Нічого такого у Книзі Буття, де описаний початок людства, нічого такого не має. Народи, які дійсно є дуже близькими між собою в Святому Письмі описані як народи, що мають право на власний, окремий, зовсім незалежний історичний і культурний шлях; на власний розвиток», говорить польський теолог.
Тож професор Клінґер обґрунтовано спростовує міф про братерство, який росіяни так активно нав’язують і українцям, і своїм громадянам, пояснюючи з якою метою насправді використовує його росія: «Цей міф якогось братерства є антибіблійним. Біблія не дає жодного права на таке почуття, почуття, яке є в основі цього так званого «руского міру». «Рускій мір», який проголошувала російська церква вже десь 15 років. Він був такою ідеєю, що ніби щось нас поєднує, є якісь більші права... Це було de facto прикриття для претензій чи прав на домінацію росіян над українцями, чи росіян над іншими, адже цей «рускій мір» мав стосуватися і білорусів, і навіть сербів, і болгарів, і не знаю кого ще... Цей «рускій мір» – це поняття небіблійне, антибіблійне. Зрештою, є такий аналіз, зроблений місяць тому групою православних теологів з усього світу: грецьких, американських, французьких, православних теологів, які ствердили, що ця ідея «руского міра» є абсолютно небіблійною і теологічно фальшивою».
Професор Клінґер підкреслює, що суть цієї війни – онтологічна неспроможність росіян існувати самостійно, відповідно вони не в стані усвідомити, що України може і хоче йти своїм шляхом. Професор підкреслює, що: «прихованою суттю причин цієї війни є... росіяни, які жили і далі живуть у цій ілюзії цієї своєї якоїсь культурної величини і водночас цього права повчати всіх інших слов’ян навколо. Вони не можуть усвідомити, не можуть зрозуміти, що Україна вже багато віків має свій власний культурний, етнічний, політичний шлях. Зрештою ми бачимо, що Україна в останні десятиліття досягла велетенського модернізаційного прогресу. Все, що є нормальним в Україні, в росії доступне для якоїсь еліти і то еліти олігархічної, яка звісно користується благами сучасної цивілізації, а всім іншим має вистачати цієї бідності і величі російського духа.
Україна – це сучасна держава, яка безперечно має пройти ще багато реформ, але це типово європейський розвиток, який пройшла і надалі проходить Польща або країни Балтії. Ми наближаємося до певних стандартів.. Це щось, що зовсім неподібне до цього («руского міра», прим. авт.), воно інше. Це не узгоджуться з якимось «рускім міром», в якому якісь священники, псевдосвященники, псевдоавторитети будуть повчати нас усіх».
Професор Клінґер підсумовує, що навіть Святе Письмо стверджує – кожен народ може сам вирішувати, яким шляхом йому розвиватися, не говорячи вже про міжнародне право і закони демократичного суспільства, і, тримаючи оборону від неспровокованого та невиправданого нападу росії вже 68 добу – Україна засвідчує, що у нас з кремлем дороги в майбутнє різні.
Марія Янкова